Теоретичнi основи рекреацiйноi географii
Информация - География
Другие материалы по предмету География
Теоретичнi основи рекреацiйноi географii
Завдання рекреацiйноi географii
По-перше, це суто практичнi завдання, повязанi iз розвитком рекреацiйних потреб населення, пiдвищенням ефективностi iснуючих та створенням нових ТРС. При цьому суттСФвим внеском рекреацiйноi географii СФ збiр та обробка iнформацii по таким важливим аспектам вибору мiiь для органiзацii нових ТРС та конструювання iх рацiональноi мережi, як регiональнi вiдмiнностi у рекреацiйних потребах (у т.ч. попиту на рекреацiю у ТРС рiзного функцiонального типу), оптимiзацiя рекреацiйних потокiв, оцiнка природних i культурно-iсторичних комплексiв, соцiально-економiчних умов, визначення мiсткостi рекреацiйних територiй та iн.
Серед iнших завдань рекреацiйноi географii особлива роль належить вивченню окремих ТРС рiзних видiв i рангiв з метою обТСрунтування iх спецiалiзацii та рiвня концентрацii, встановлення оптимальних взаСФмозвязкiв мiж iх пiдсистемами в iнтересах рекреантiв.
Успiшне вирiшення практичних завдань неможливе без подальшого розвитку теорii та вдосконалення методiв дослiдження рекреацiйноi географii. Завдання розвитку теорii можна звести до двох провiдних напрямкiв. Перший з них це виявлення закономiрностей територiальноi органiзацii рекреацiйного обслуговування як галузi нацiональноi економiки. Другий напрямок розвиток рекреацiйноi районологii: дослiдження умов, факторiв, ознак районоутворення, обТСрунтування таксономiчноi схеми рекреацiйних утворень, типологiя рекреацiйних районiв тощо.
Головнi зусилля в сферi вдосконалення методiв спрямованi на подальше розширення статистичного аналiзу, математичного i картографiчного моделювання, на комбiнування методiв та прийомiв дослiдження, як тих, що склалися в географiчних, так й у негеографiчних науках. Тiльки на цiй основi можна виробити оригiнальнi методики, необхiднi для перетворення встановлених у процесi дослiджень територiально-рекреацiйних закономiрностей у норми i стандарти.
Нарештi, важливим iнформацiйним завданням рекреацiйноi географii СФ задоволення пiзнавальних запитiв потенцiйних рекреантiв. Для цього проблеми рекреацiйноi географii повиннi активно висвiтлюватися не тiльки у спецiальних навчальних закладах, але й у шкiльнiй програмi, науково-популярнiй лiтературi, у довiдниках та краСФзнавчих виданнях.
Рекреацiя як соцiально-економiчне явище
Рекреацiя явище досить давнСФ. РЖсторики свiдчать про велику любов до подорожей у фiнiкiйцiв та еллiнiв. Вiдомо, що кожного олiмпiйського року сотнi суден вiдправлялися з портiв багатьох мiст-колонiй Давньоi Грецii на узбережжi Середземного та Чорного морiв, щоби прибути в Олiмпiю на вiдкриття Олiмпiйських РЖгор та лiтературних фестивалiв. Знатнi римляни здiйснювали поiздки для лiкування на термальних джерелах. Вiдвiдини завойованоi Грецii, яка вважалася центром свiтовоi культури, для знатних римлян також були обовязковими. У середньовiччя набула поширення проща (паломництво) до святих мiiь. Наприкiнцi XVII столiття представникiв заможних верств населення, якi подорожували свiтом iз цiкавостi, почали називати туристами.
Пiсля промисловоi революцii з появою залiзниць i пароплавiв великоi популярностi набувають СФвропейськi курорти на морському узбережжi РЖталii та Францii, в горах Швейцарii, поблизу джерел мiнеральних вод тощо. Всесвiтньо вiдомими стають такi курорти як Нiцца i Вiшi у Францii, Монте-Карло у Монако, Баден-Баден у Нiмеччинi, Карлсбад (або Карловi Вари) у Чехii, Капрi в РЖталii та iншi. Вiдпочинок на цих курортах був привiлеСФм англiйських лордiв i банкiрiв, нiмецьких баронiв i фабрикантiв, росiйських дворян, iндiйських магараджiв, американських плантаторiв.
Подальший розвиток мiжнародних економiчних звязкiв (у першу чергу торгiвлi) призвiв до збiльшення рухливостi населення. Ще бiльшим зростанням рухливостi населення супроводжувалося змiцнення мiжрайонних господарських i культурних звязкiв всерединi окремих краiн. Активiзацiя як свiтових, так i внутрiшньодержавних господарських звязкiв сприяла зародженню такоi форми подорожей, яку вже пiсля Другоi свiтовоi вiйни почнуть називати масовим туризмом.
РЖсторики туризму твердять, що першi туристичнi подорожi органiзував англiйський пiдприСФмець Томас Кук (спочатку на територii Великобританii, а потiм i за ii межами). Вiдома i точна дата проведення першоi органiзованоi мiжнародноi туристичноi подорожi у 1863 р. група британських туристiв вiдвiдала Швейцарiю. Але в цей час закордоннi поiздки через свою дорожнечу були доступними лише обраним верствам населення.
Поява автомобiля суттСФво збiльшуСФ рухливiсть всього населення та скорочуСФ вiдстанi. Традицiйнi курорти у 20-х роках XX столiття стають затiсними для збiльшених потокiв рекреантiв. Зявляються новi курорти в РЖталii (Рiмiнi, Сан-Ремо), Францii (Сен-Тропез), США (Маямi) та iнших краiнах.
Якiснi зрушення в характерi рекреацii вiдбуваються у перiод мiж Першою i Другою свiтовими вiйнами: поiздки починають здiйснюватися не тiльки заради розваг i лiкування, але й з пiзнавальною метою. ЗростаСФ привабливiсть безпосереднього знайомства з природними, культурно-iсторичними, архiтектурними скарбами своСФi краiни та iнших краiн свiту. До туризму долучаються широкi верстви iнтелiгенцii. Туризм перестаСФ