Теоретичнi основи рекреацiйноi географii

Информация - География

Другие материалы по предмету География




?ю. Провiдною та визначальною СФ зворотна дiя. Вiдносини суспiльних, групових та iндивiдуальних потреб СФ дiалектичними, тобто такими, що взаСФмно впливають один на одного при визначальному значеннi суспiльних потреб.

Вивчення обсягiв i структури рекреацiйних потреб не СФ завданням географii. Але в умовах мiждиiиплiнарноi взаСФмодii та синтезу знань географiя змушена не тiльки використовувати досягнення iнших наук, але й формулювати своi вимоги до них.

Обираючи вид рекреацii i географiчний район вiдпочинку, людина або група людей керуються певними цiлями та установками. При цьому потреби iндивiдiв i груп людей диференцiюються по найрiзноманiтнiшим ознакам, у тому числi й регiональним.

Систематичне вивчення реальних процесiв, тенденцiй, обсягiв рекреацiйних потреб проводиться в економiчному, медико-бiологiчному, демографiчному, соцiологiчному, соцiально-психологiчному та природознавчому аспектах.

Таке широке охоплення у дослiдженнях обСФктивно випливаСФ з того, що формування рекреацiйних потреб вiдбуваСФться пiд впливом комплексу факторiв, якi можуть бути згрупованi наступним чином:

  1. Соцiально-економiчнi фактори: рiвень розвитку виробничих сил; рiвень споживання, у тому числi послуг; рiвень розвитку сфери вiдпочинку i туризму; реальнi грошовi доходи населення; роздрiбнi цiни на товари i послуги, у тому числi рекреацiйнi; рiвень розвитку транспортноi iнфраструктури i транспортних засобiв; тривалiсть вiдпусток; постановка реклами та iнформацii про рекреацiйнi райони i маршрути; соцiальний i професiйний склад населення; рiвень культурного життя; рухливiсть населення; нацiональнi традицii.
  2. Демографiчнi фактори: спiввiдношення мiського i сiльського населення (ступiнь урбанiзацii); статево-вiкова структура населення; склад i розмiр сiмей; особливостi розселення.
  3. Соцiально-психологiчнi фактори: iнтенсивнiсть культурних i дiлових звязкiв (комунiкабельнiсть); тип культурного життя; вплив моди; цiннiснi орiСФнтацii особистостi.
  4. Медико-бiологiчнi фактори: стан здоровя населення.
  5. Природнi фактори: природна зона, в якiй проживаСФ людина; особливостi географiчного положення по вiдношенню до морiв, озер, рiчок, гiрських хребтiв та iнших природних обСФктiв.

Одним з найважливiших питань економiчноi оцiнки рекреацiйних потреб СФ визначення ступеню задоволення потреб населення у рекреацiйних послугах. Ця проблема залишаСФться невирiшеною. Бiльш вивченим економiчною наукою СФ комплекс потреб у продуктах харчування, житлi та iнших матерiальних благах. При цьому слiд пiдкреслити, що мова йде не про платоспроможний попит, який характеризуСФ фактичне споживання рекреацiйних послуг, а про потреби.

Економiчна оцiнка рекреацiйних потреб опосередковуСФ iншi аспекти оцiнок (медико-бiологiчний, соцiологiчний, соцiально-психологiчний), тому що в нiй знаходять своСФ вiдбиття економiчнi можливостi суспiльства та його членiв, тобто враховуються кошти, якi суспiльство або його окремi члени можуть затратити на задоволення рекреацiйних потреб. Розмiри цих затрат залежать у першу чергу вiд обсягiв валового нацiонального продукту (ВНП) та пропорцiй його розподiлу. Останнi визначаються головними економiчними завданнями суспiльства на кожному конкретному етапi його розвитку.

Медико-бiологiчний аспект вивчення рекреацiйних потреб полягаСФ у визначеннi обсягiв i структури санаторно-курортного лiкування. На основi регiональноi медичноi статистики курортологи розробляють зведенi баланси потреб у санаторно-курортному лiкуваннi та можливостей iх задоволення.

Потреби у курортнiй мережi розраховуються, як правило, виходячи з нацiональних нормативiв, закрiплених вiдповiдними пiдзаконними актами.

Залишаються маловивченими з медико-бiологiчноi точки зору потреби оздоровлення. У науковiй лiтературi зустрiчаються лише найзагальнiшi вiдомостi про медико-бiологiчнi функцii рекреацiйноi дiяльностi. У першу чергу це активнi види рекреацiйноi дiяльностi (мязове навантаження) та рiзноманiття рекреацiйноi дiяльностi (переключення з одного виду дiяльностi на iншiй). Цi механiзми криються у особливостях центральноi нервовоi системи людини: певнi нервовi центри вiдпочивають найбiльш продуктивно не при повному гальмуваннi, а при збудженнi iнших нервових центрiв (вiдомий факт: навiть значнi фiзичнi навантаження легко переносяться на хвилi емоцiйного пiдйому).

Слабо вивченим залишаСФться i питання впливу мiiя i часу вiдпочинку людини в залежностi вiд мiiя ii проживання, вiку, соцiальноi належностi, типу нервовоi системи.