Теоретичнi засади iнновацiйного менеджменту банку
Информация - Менеджмент
Другие материалы по предмету Менеджмент
тим, iнновацiйний процеiе послiдовний ланцюжок дiй, що охоплюСФ стадii створення новинки та впровадження ii у практику.
Усi iснуючi у банку процеси за логiкою iх проведення можна подiлити на три групи.
- Простий внутрiшньо органiзацiйний, тобто процес, що передбачаСФ створення i використання iнновацiй в рамках одного i того ж банку в такому випадку нововведення не набуваСФ форми нового банкiвського продукту, а лише вдосконалюСФ технологiю виробництва вже iснуючих продуктiв або будь-яку сервiсну технологiю.
- Простий мiжорганiзацiйний процес, що передбачаСФ формування нового банкiвського продукту, призначенням якого СФ просуванням на ринку в якостi предмету купiвлi-продажу.
3.Розширений iнновацiйний процес, в основному повязаний iз формуванням комплексного банкiвського продукту, коли при його формуваннi банк спiвпрацюСФ зi своiми партнерами, тим самим перерозподiляючи iнновацiйний процес мiж окремими учасниками.
Необхiдно також зауважити, що пiд час iнновацiйного процесу створюються не лише очiкуванi iнновацiйнi продукти, а й супроводжувальнi iнновацii, що СФ результатом креативноi (творчоi) iнновацiйноi дiяльностi на певному ii етапi.
Також процес формування i використання банком нововведень СФ складною комплексною проблемою, що пронизуСФ такi функцiональнi сторони, як планування, розробка проектiв, маркетинг, виробництво. Не викликаСФ жодного сумнiву значення взаСФмозвязку iнновацiйного потенцiалу банку i його конкурентних позицiй.
Сучаснi банки оперативно реагують на тенденцii, що складаються у ринкових умовах, перiодично не просто орiСФнтуючись на клiСФнтуру, а i формуючи у неi певнi стимули та потреби, що обумовлюють швидку реакцiю на нововведення банку.
На сьогоднi практично для будь-якого банку гостро постаСФ питання здатностi своСФчасно i енергiйно iнiцiювати iнновацiйнi процеси та управляти ними, оскiльки це СФ критерiСФм виживання банкiвськоi установи на ринку.
РЖнновацiйний менеджмент, на наш погляд, слiд розглядати не лише як складову системи менеджменту банку, але i як одну iз самостiйних функцiональних систем, доцiльнiсть управлiння якою не викликаСФ жодних сумнiвiв. Отож, iнновацiйний менеджмент банку як самостiйна система це сукупнiсть економiчних, мотивацiйних, iнновацiйний процес, тобто процес, що передбачаСФ створення i використання форм управлiння iнновацiйною дiяльнiстю банкiвськоi установи з метою оптимiзацii такому випадку нововведення не набуваСФ в сутi, сукупнiсть управлiнських рiшень, якi стосуються обТСрунтування, прийняття та реалiзацii щодо створення i провадження новацiй в банку.
2. Складовi теорii iнновацiйного менеджменту та iх взаСФмодiя
Теорiя менеджменту говорить про те, що передбачаСФ формування нового банку - три основнi складовi:
субСФкти, якi впливають;
обСФкти, на якi впливають;
механiзм, за допомогою якого субСФкти здатнi впливати на обСФкти.
В системi iнновацiйного менеджменту усе повинно вiдбуватись по традицiйнiй схемi iз використанням iнновацiйного механiзму. Так, пiд поняттям iнновацiйний механiзм, слiд розумiти органiзацiйно-економiчну форму здiйснення iнновацiйноi дiяльностi i сприяння ii здiйснення, пошуку iнновацiйних рiшень, а також важiль стимулювання i регулювання цiСФi дiяльностi. Механiзм управлiння iнновацiйною дiяльнiстю завжди спрямовано на досягнення конкретних iнновацiйних цiлей шляхом впливу на чинники, якi забезпечують iх досягнення. Цей вплив здiйснюСФться за допомогою наявних ресурсiв органiзацii, серед яких провiдне мiiе належить людським ресурсам. Людина як соцiальна iстота може бути вмотивованою до певноi дiяльностi, якщо така дiяльнiсть високо цiнуСФться суспiльством,
Саме тому при формуваннi системи iнновацiйного менеджменту необхiдно враховувати економiчнi, органiзацiйно-управлiнськi, соцiально-психологiчнi чинники, що будуть впливати на поведiнку учасникiв iнновацiйного процесу та проектувати ефективнi форми його органiзацii. Головним завданням iнновацiйного менеджменту СФ ефективне управлiння iнновацiйною дiяльнiстю банку, що сприяСФ пiдвищенню здатностi брати участь в iнновацiйних процесах, створювати чи залучати iнновацii, якi забезпечують його поступальний, пропорцiйний розвиток, економiчну стiйкiсть, мiцнi конкурентнi позицii, тривале i успiшне функцiонування на ринку. А завдання менеджерiв щодо впровадження новацiй залежать вiд рiвня управлiння. Так, менеджери вищоi ланки повиннi визначати перспективнi напрями розвитку, ставити стратегiчнi цiлi, окреслювати коло iнновацiйних прiоритетiв.
Менеджери середньоi ланки повиннi керувати втiленням у життя iнновацiйних рiшень керiвництва, що передбачаСФ вмiння консолiдувати персонал банку для iх досягнення та створити вiдповiдний психологiчний клiмату колективi, сформувати мотивацiйну складову, органiзувати i координувати роботу виконавцiв згiдно iз поставленими завданнями. Низова ланка включаСФ роботу висококвалiфiкованих спецiалiстiв банку. Таким чином, працiвники абсолютно усiх рiвнiв банку можуть бути субСФктами iнновацiйноi дiяльностi у межах окремоi фiнансово-кредитноi установи.
Мiжнародний досвiд свiдчить, що формування ефективних органiзацiйних структур управлiння iнновацiйними процесами в банку переважно вiдбуваСФться такими способами: