Текстовий потенціал українських прийменників
Информация - Иностранные языки
Другие материалы по предмету Иностранные языки
? різновиду мовленнєвого акту властива система невербалізованих смислів, яка забезпечується в тому числі й особливостями функціонування первинних прийменників в імпліцитних моделях. Вичерпне тлумачення цих особливостей постає мотивованим за умови розмежування лінгвістичного і літературознавчого тлумачення підтексту. Під лінгвістичним підтекстом мається на увазі імпліцитний смисл, який виводиться з формально, семантично і функціонально видозмінюваних у тексті мовних одиниць. Особливості імпліцитного функціонування прийменників пояснюються лінгвістично витлумачуваним підтекстом, що в цьому разі розглядається як завершений самодостатній твір, в якому субєкт-адресат розкриває неекспліцитні смисли, спираючись на наявні в тексті мовні знаки і власні мовні знання (Л.О.Ісаєва), пор.: Навіть на відпочинку, далеко від роботи і від телефонних дзвінків, умілі секретарки постійно відчувають, що телефонні апарати розриваються від настирливих дзвінків... (Україна молода. 2003. 14 серпня). Імпліцитне значення дієслова знаходитися перебирає на себе постпозиційна прийменниково-відмінкова форма (пор.: подалі від роботи, коли секретарки знаходяться далеко від телефонних дзвінків). Використані прийменниково-відмінкові форми сприймаються читачами як система асоціативних знань про роботу, її ритміку.
Дослідження функціонування прийменників у публіцистичному і художньому текстах вияскравлює непоодинокі випадки їх оказіонального використання, що підтверджують спостереження лінгвістів. Визначальною тут також постає теза про те, що однією з найголовніших умов інформативності, поза всяким сумнівом, постає оригінальний виклад матеріалу (М.М.Молчанова). Мовленнєвою причиною нетрадиційного використання прийменників у мовленні найчастіше постає вплив семантичної аналогії на прагнення автора до створення ефекту несподіваності. Поза аналогією не відбувалось би розуміння висловлення. Сутність оказіонального прийменниковживання полягає в тому, що асоціативно близькі за значенням слова починають поєднуватися з тим самим смисловим компонентом: Орієнтовно о 10 годині вечора по стежці швидко пройшов хлопець (Молодь України. 2002. 14 вересня), пор. можливі форми: пройшов стежкою, пронісся по стежці, прошмигнув по стежці. Використання слова швидко примушує думати, що на оказіональне використання вплинув третій варіант.
Оказіональні прийменниково-відмінкові форми виконують різноманітні функції в тексті: 1) слугують засобом мовленнєвої характеристики персонажів: Про себе чесно сповідуюсь, що хочу до міста (М.Хвильовий). Вживання прийменниково-відмінкової форми про себе замість нормативно літературної сказати про себе вияскравлює характеристику героїні з постреволюційного покоління, необтяженого знанням літературних норм; 2) створюють незвичайний смисловий ефект та іронію: Ви самі підете чи без мене? (Високий замок. 2002. 16 вересня). У цьому разі у слова підете реалізується очевидно не літературне значення. Ефект обманутого очікування досягається за рахунок перерозкладу звязків між елементами складного дієслівного словосполучення. Читач, як носій мови, очікує форми зі значенням часу, а йому пропонують форму з псевдообєктною семантикою, оскільки самі підете не передбачає наявності обєкта; 3) створюють образність мовлення: Осінь має свої закони: птахи летять у вирій, а глядачі, навпаки, повертаються на свої місця зі сподіванням чогось нового (Молодь України. 2001. 11 жовтня); 4) визначають стильову манеру письменника: VII. На подальшім розділі мій читач зупиниться й подумає те, що він прочитав. Ах, як радісно блукати невідомими чебрецевими шляхами. VIII. Для живої мислі читачевої (М.Хвильовий). У цьому разі парцельована прийменниково-відмінкова форма складає окремий розділ і несе у собі субєктивно-модальний відтінок, що характерно для стилістики М.Хвильового; 5) свідоме використання нерідного для відповідної конструкції прийменника може виявляти соціальну спрямованість тексту: Розчарувавшись у державній підтримці, до останньої миті працюють (науковці А.З.), не звільняються з роботи, працюють за імя, за імідж наукової установи... (Молодь України. 1996. 15 травня). Нормативним постає працювати на імя, працювати на імідж або боротися за імя, боротися за імідж. Автор статті, описуючи сучасний стан науковців: мізерна заробітна плата, застаріле обладнання, відсутність уваги з боку державних закладів, таким чином прирівнює працю науковців до боротьби, виживання, поза яким життя втрачає свій сенс. Все це свідчить, що, крім мовної норми, існує комунікативна норма, що зумовлена завданнями контексту і доцільності висловлення.
Загалом аналіз семантичних функцій прийменників засвідчив, як комунікативна роль прийменників, очевидна в загальнонародній мові, стає очевиднішою в художньому і публіцистичному дискурсах.