Творчiсть композитора Кристофа Глюка
Информация - Культура и искусство
Другие материалы по предмету Культура и искусство
iдбивалася на характерi його витонченоi, аристократично холодноi творчостi. РЖ раптом на рубежi 1760-х рокiв у його добутках зявилися вiдступи вiд умовного оперного стилю. Спочатку в оперi, що вiдноситься до 1755 року "Виправдана безвиннiсть", намiчаСФться вiдхiд вiд принципiв, що панували в iталiйськiй оперi-серiа.
За нею йде балет " Дон-Жуан" на сюжет МольСФра (1761 рiк) ще один провiсник оперноi реформи.
Це не було випадковiстю. Композитор вiдрiзнявся дивною сприйнятливiстю до новiтнiх вiянь сучасностi, готовнiстю до творчоi переробки найрiзноманiтнiших художнiх вражень.
Варто йому замолоду почути в Лондонi тiльки що створенi й ще не вiдомi в континентальнiй РДвропi ораторii Генделя, як iх пiднесений героiчний пафос i монументальна "фрескова" композицiя стали органiчним елементом його власних драматичних концепцiй. Поряд iз впливами пишноi "барочноi" генделевськоi музики Глюк перейняв з музичного життя Лондона пiдкорюючу простоту й гадану наiвнiсть англiйських народних балад.
Досить було його лiбретисту й спiвавтору реформи Кальцабiджi звернути увагу Глюка на французьку лiричну трагедiю, як вiн миттСФво зацiкавився ii театрально-поетичними достоiнствами. Поява при вiденському дворi французькоi комiчноi опери також вiдбилася на образах його майбутнiх музичних драм: вони спустилися з ходульноi висоти, яка культивувалася в оперi-серiа пiд впливом "еталонних" лiбрето Метастазiо, i зблизилися з реальними персонажами народного театру. Передова лiтературна молодь, що задумалася над долями сучасноi драми, без труда втягнула Глюка в коло своiх творчих iнтересiв, що змусили його критично глянути на устоянi умовностi оперного театру.
Подiбних прикладiв, що говорять про гостру творчу сприйнятливiсть Глюка до новiтнiх течiй сучасностi, можна було б привести багато. Глюк зрозумiв, що основними в оперi повиннi стати музика, розвиток сюжету й театральне дiйство, а зовсiм не артистичний спiв з колоратурою й технiчними надмiрностями, пiдлеглий СФдиному шаблону.
5. Оперна реформа розпочата Глюком
Опера "Орфей i Евридiка" була першим добутком, у якому Глюк здiйснив новi iдеi. РЗi премСФра у Вiднi 5 жовтня 1762 року поклала початок опернiй реформi. Глюк написав речитатив так, щоб на першому мiii був змiст слiв, партiя оркестру пiдкорялася загальному настрою iени, а спiваючi статичнi фiгури почали, нарештi, грати, виявили артистичнi якостi, i спiв обСФднався б з дiСФю. Технiка спiву iстотно спростилася, але зате стала природною й набагато привабливiшою для слухачiв. Увертюра в оперi також сприяла введенню в атмосферу й настрiй наступноi дii. До того ж Глюк перетворив хор у безпосередню складову частину драми.
Чудесна неповторнiсть "Орфея й Евридiки" у ii "iталiйськiй" музикальностi. Драматургiчна структура ТСрунтуСФться тут на закiнчених музичних номерах, якi, подiбно арiям iталiйськоi школи, зачаровують своСФю мелодiйною красою й закiнченiстю.
Слiдом за "ОрфеСФм i Евридiкою" Глюк через пять рокiв завершуСФ "Альцесту" (лiбрето Р. Кальцабiджи по Еврипiду) драма величних i сильних страстей. Цивiльна тема тут проводиться послiдовно через конфлiкт мiж суспiльною необхiднiстю й особистими страстями. РЗi драматургiя концентруСФться навколо двох емоцiйних станiв "страху й туги" (Руссо). У театрально-сюжетнiй статичностi "Альцести", у вiдомiй узагальненостi, у суворостi ii образiв СФ щось ораторiальне. Але при цьому СФ присутнiм свiдоме прагнення звiльнитися вiд панування завершених музичних номерiв i слiдувати за поетичним текстом.
В 1774 роцi Глюк переiжджаСФ в Париж, де в атмосферi передреволюцiйного пiдйому одержала завершення його оперна реформа й пiд безперечним впливом французькоi театральноi культури народилася нова опера "РЖфiгенiя в Авлiдi" (за Расином). Це перша iз трьох опер, створених композитором для Парижа. На вiдмiну вiд "Альцести", тема цивiльноi героiки побудована тут з театральною багатоплановiстю. Головна драматургiчна ситуацiя збагачена лiричною лiнiСФю, жанровими мотивами, пишними декоративними iенами.
Високий трагедiйний пафос сполучаСФться з побутовими елементами. У музичнiй структурi примiтнi окремi моменти драматичних кульмiнацiй, що видiляються на тлi бiльш "знеособленого" матерiалу. "Це "РЖфiгенiя" Расiна, перероблена в оперу", говорили про першу французьку оперу Глюка самi парижани.
У наступнiй оперi "Армiда", написанiй в 1779 роцi (лiбрето Ф. Кiно), Глюк, за його власним висловленням, "намагався бути... скорiше поетом, живопиiем, нiж музикантом". Звертаючись до лiбрето прославленоi опери Люллi, вiн хотiв вiдродити прийоми французькоi придворноi опери на основi новiтньоi, розвиненоi музичноi мови, нових принципiв оркестровоi виразностi й досягнень його власноi реформаторськоi драматургii. Героiчний початок в "Армiдi" переплiтаСФться з фантастичними картинами.
"Я з жахом чекаю, як би не здумали порiвнювати "Армiду" i "Альцесту", писав Глюк, ...одна повинна викликати сльозу, а iнша давати почуттСФвi переживання".
РЖ, нарештi, дивовижна "РЖфiгенiя в Тавридi", складена в тому ж 1779 роцi (за Еврипiдом)! Конфлiкт мiж почуттям i боргом виражений у нiй у психологiчному планi. Картини щиросердечного сумяття, страждань, доведених до пароксизмiв, утворюють центральний момент опери. Картина грози характерно французький штрих втiлена у вступi симфонiчними засобами з небува