Творчiсть композитора Кристофа Глюка
Информация - Культура и искусство
Другие материалы по предмету Культура и искусство
ублiки, ласоi до сенсацiйних видовищ, Глюк не цурався й зовнiшнiх ефектiв. Наприклад, в однiй з лондонських газет 31 березня 1746 року було опублiковано наступне оголошення: "У великий залi м. Гикфорда, у вiвторок 14 квiтня, пан Глюк, оперний композитор, дасть музичний концерт за участю кращих артистiв опери. Мiж iншим, вiн виконаСФ в супроводi оркестру концерт для 26-ти чарок, настроСФних за допомогою ключовоi води: це - новий iнструмент його власного винаходу, на якому можуть бути виконанi тi ж речi, що й на скрипцi або клавесинi. Вiн сподiваСФться задовольнити в такий спосiб тих, хто цiкавиться i аматорiв музики".
Пiсля Англii Глюк вiдвiдав ряд iнших СФвропейських краiн (Нiмеччину, Данiю, Чехiю). У Дрезденi, Гамбурзi, Копенгагенi, Празi вiн писав i ставив опери, драматичнi серенади, працював з оперними спiваками, диригував.
3. Перiод французьких комiчних опер у творчостi композитора
Наступний важливий перiод у творчiй дiяльностi Глюка повязаний з роботою в областi французькоi комiчноi опери для французького театру у Вiднi, куди вiн повернувся пiсля мандрiвок по свiту. До цiСФi роботи Глюка залучив Джакомо Дураццо, що був iнтендантом придворних театрiв. Дураццо виписував iз Францii рiзнi iенарii комiчних опер i пропонував iх Глюку. В 1748 роцi Глюк одержав замовлення на оперу для придворного театру у Вiднi. Обставлена з пишнотою премСФра "Упiзнаноi Семiрамiди" навеснi того ж року принесла композиторовi справдi великий успiх, що став початком його трiумфiв при вiденському дворi.
У такий спосiб виник цiлий ряд французьких комiчних опер на музику Глюка, написаних мiж 1758 i 1764 роками: "Острiв Мерлiна" (1758), "Виправлений пяниця" (1760), "Обдурений кадi" (1761), "Несподiвана зустрiч, або Пiлiгрими з Мекки" (1764) i iншi. Ця робота зiграла позитивну роль у творчому життi композитора: вiн став бiльш вiльно звертатися до справжнiх джерел народноi пiсенностi, наповнивши музичну драматургiю реалiстичними елементами. Поряд з операми Глюк працював i над балетом. В 1761 роцi у Вiднi був поставлений його балет "Дон Жуан". Драматизацiя балету, виразна музика, що передаСФ людськi страстi й виявляють стилiстичнi особливостi зрiлого стилю Глюка, як i робота в областi комiчноi опери, наблизили композитора до драматизацii опери, до створення великоi музичноi трагедii, що виявилася вiнцем його творчостi.
Подальша дiяльнiсть композитора повязана iз трупою Дж. Б. Локателлi, який заказав йому оперу "Аецiо" для виконання на карнавальних торжествах 1750 року в Празi.
Удача, що супроводжувала празьку постановку "Аецiо", принесла Глюку новий оперний контракт iз трупою Локателлi. Здавалося, що вiдтепер композитор усе бiльш тiсно звязуСФ свою долю iз Прагою. Однак у цей час вiдбулася подiя, яка рiзко змiнила його колишнiй спосiб життя: 15 вересня 1750 року вiн одружився з Марiанною Пергiн дочкою багатого вiденського купця. Глюк уперше познайомився зi своСФю майбутньою супутницею життя ще в 1748 роцi, коли працював у Вiднi над "Упiзнаною Семiрамiдою". Незважаючи на значну рiзницю у вiцi, мiж 34-лiтнiм Глюком i 16-лiтньою дiвчиною виникло щире глибоке почуття. Успадкований Марiанною вiд батька солiдний стан зробив Глюка матерiально незалежним i дозволив йому надалi цiлком присвятити себе творчостi.
Остаточно влаштувавшись у Вiднi, вiн залишаСФ ii лише для присутностi на численних премСФрах своiх опер в iнших Мiстах РДвропи. У всiх поiздках композитора незмiнно супроводжуСФ дружина, яка оточувала його увагою й турботою.
Влiтку 1752 року Глюк одержуСФ нове замовлення вiд директора знаменитого театру "Сан Карло" у Неаполi одного iз кращих в РЖталii. Вiн пише оперу "Титове милосердя", яка принесла йому великий успiх. Пiсля трiумфального виконання "Тита" у Неаполi Глюк вертаСФться у Вiдень загальновизнаним майстром iталiйськоi опери-серiа.
Тим часом слава популярноi арii досягла столицi австрiйськоi iмперii, викликавши iнтерес до ii творця з боку Принца Йозефа фон Хiльдбургхаузена фельдмаршала й музичного мецената. Вiн запросив Глюка очолити в якостi "концертмейстера" музичнi "академii" (концерти), що щотижня проводилися в його палацi. Пiд керiвництвом Глюка цi концерти незабаром стали одними з найцiкавiших подiй музичного життя Вiдня; на них виступали видатнi вокалiсти й iнструменталiсти.
В 1756 роцi Глюк вiдправився в Рим для виконання замовлення знаменитого театру Арджентiна; йому потрiбно було написати музику до лiбрето Метастазiо "Антигона". У той час виступ перед римською публiкою представляв для будь-якого оперного композитора найсерйознiше випробування.
"Антигона" мала в Римi дуже великий успiх, i Глюку був подарований орден "Золотоi шпори". Цим древнiм за своiм походженням орденом нагороджувалися з метою заохочення видатнi представники науки й мистецтва.
4. Новi обрii у музицi зрiлого Кристофа Глюка
У серединi XVIII столiття мистецтво спiвакiв-вiртуозiв досягаСФ своСФi вершини, i опера стаСФ винятково мiiем демонстрацii спiвочого мистецтва. Через це у великiй мiрi втрачався звязок музики iз самою драмою, що було характерно для античностi.
Глюку було вже бiля пятдесяти рокiв. Улюбленець публiки, нагороджений почесним орденом, автор безлiчi опер, написаних у сугубо традицiйному декоративному стилi, вiн, здавалося, не мiг вiдкрити в музицi новi обрii. Думка, яка iнтенсивно працювала, довгий час не проривалася на поверхню, майже не в