Тайвань у мiжнароднiй торгiвлi
Информация - Юриспруденция, право, государство
Другие материалы по предмету Юриспруденция, право, государство
Вµ господарство маСФ менше 2% ВВП краiни, поступово знижуючись з 1952 року, коли ВВП сiльського господарства складало 32%. Тайвань найбiльший iнвестор на Пiвденно-Схiднiй Азii. З 2005 року найбiльший експортний ринок Тайваню - Китай. Реальне ВВП зростаСФ кожного року протягом останнiх семи i на 2004 складав 6,1%. Однак, через пiдвищення цiн на нафту i процентних ставок в 2005 роцi рiст ВВП склав 3,8%. Рiвень iнфляцii та безробiття зменшуються.
3. Зовнiшньоекономiчнi звязки краiни
Пiсля закiнчення другоi свiтовоi вiйни Тайвань, маючи один з найвищих у свiтi темпiв росту економiки й експорту, перетворився в порiвняно потужне в економiчних вiдносинах адмiнiстративне утворення. Нинi Тайвань входить у групу нових iндустрiальних краiн (НИС) тАЬчотирьох малих економiчних драконiвтАЭ Схiдноi Азii, до яких ставляться також Республiка Корея, Сiнгапур i Гонконг, граСФ усе бiльше значну роль в економiцi Азiатсько-Тихоокеанського регiону. В 1991 р. Вступив в органiзацiю Азiатсько-Тихоокеанського економiчного спiвробiтництва.
Тайвань зумiв домогтися мiжнародного економiчного визнання, вийшовши по обсязi торгiвлi на 14-е мiiе у свiтi (162 млрд. $) i заслуживши репутацiю одного з найбiльш динамiчних партнерiв. Острiв займаСФ 12-е мiiе у свiтi по експортi, що в 1992 р. склав 83 млрд. $. За структурою експорт на 95,5 % складаСФться iз промисловоi продукцii. Найважливiшими торговельними партнерами Тайваню СФ США, Японiя, Гонконг, ФРН, i КНР.
Мiцне фiнансове становище й пошук можливостей бiльше вигiдного вкладення капiталу сприяли росту тайванських iнвестицiй за рубежем. З 1987 по 1992 р. Вони перевищили 19 млрд. $ - 9-е мiiе у свiтi й 2-е мiiе в АТР послу Японii, причому значнi кошти направлялися в КНР. В 1992 р. Тайвань став третiм за значенням iнвестором у китайську економiку пiсля Гонконгу й США, вiдтiснивши Японiю на 4-е мiiе. В1987 - 1992 р. Тайваньськи капiталовкладення перевищили за деякими оцiнками вiд 3 до 5 млрд. $.
Економiчний розвиток Тайваню вiдбувався в складних зовнiшньоекономiчних умовах: дипломатична iзоляцiя, погроза вiйськового нападу з материка, що тiльки що так явно встала перед мешканцями острова у виглядi запуску китайських ракет поблизу узбережжя Тайваню, торговельнi тертя iз провiдними партнерами через ринки збуту. товарiв, знизити на них тарифи й мита, пiдвищити курс нацiональноi валюти. Усього за 1986-88 рр. Курс нового тайванського долара пiднявся стосовно американського $ бiльш нiж на 40 % - це колосальний удар за експортними цiнами, що привiв до закриття багатьох експортних виробництв. Але й цi обставини не пiдрiзали крила тайваньской економiцi, що переживаСФ ще до того ж проблеми, повязанi з ростом вартостi робочоi сили, i економiчнi кризи викликанi воСФнними дiями в Перськiй затоцi.
Перевага дрiбних i середнiх пiдприСФмств у тайваньскiй економiцi не випадково. Якщо в соцiально-економiчнiй полiтицi Японiя й Пiвденна Корея, що де веде роль належить великим багатогалузевим концернам, прiоритетним був принцип тАЬ цян го тАЭ - тАЬ зробити потужним державу тАЭ, то для Тайваню, прихильного iдеям Суни Ят Сена, таким принципом став тАЬ фу мини тАЭ - тАЬ зробити багатим народ тАЭ. Тут уважали так: чим богаче кожний житель краiни, тим багате сама краiна.
Вiдзначенi обмеження не зробили впливу на просування стратегii зростаючоi участi в мiжнародному подiлi працi, вона показала, що володiСФ рядом переваг у порiвняннi з iмпортозамiщенням. Особливо наочно це видно в 80-е роки.
При реалiзацii експортноi стратегii дуже важливу роль граСФ конкуренцiя iноземних виробникiв як на зовнiшньому, так i на внутрiшньому ринку. Вона змушуСФ пiдтягувати технологiчну структуру й продуктивнiсть до свiтового рiвня. Саме конкуренцiя стимулювала Тайвань прискорено розвивати науково - технiчнi дослiдження, тому що тiльки це дозволить йому зберегти позицii на свiтовому ринку
Феномен нових iндустрiальних краiн (НИС) уже не викликаСФ того подиву (i навiть замилування), з яким велика кiлькiсть людей по усьому свiтi сприймали iх не дуже давно. Але статистика вперто свiдчить, що азiатськi НИС (у числi яких i "першопрохiдник" iз цiСФi неухильно чисельне зростаючоi групи держав - Тайвань) i зараз залишаСФться однiСФi з найбiльш динамiчних частин свiтового капiталiстичного господарства. В останнi роки темпи приросту ВВП, Тайваню становлять вiд семи до восьми iз зайвим вiдсоткiв, що в цiлому iстотно вище аналогiчних показникiв ведучих промислово розвинених держав.
Найбiльш великий науково-промисловий парк iз всiх iснуючих у РС перебуваСФ на Тайваневi. Вiн був утворений в 1980 роцi в мiстечку Синчжу, в 70 кiлометрах вiд Тайбэя. Поруч розташованi два найбiльших унiверситети -Цинхуа й Цзяотунь. У парку базуються: Науково-дослiдний iнститут промисловоi технологii, ОбСФднана корпорацiя по розробцi мiкроелектронiки, Тайваньская компанiя по виробництву напiвпровiдникiв, Науково-дослiдний iнститут електронiки.
Парк займаСФ територiю в 2100 га в т.ч. промислова зона - 480 га. З 1135 промислових фiрм, що дiють у Синьчжу, 99 СФ тайванськими. Однак у границях спецiальних економiчних зон i науково-промислових паркiв одержували мiiе й заступництво тiльки тi компанii, якi працювали на реалiзацiю довгостроковоi економiчноi стратегii. У спецзонах СФ все для успiшноi роботи - налагоджена iнфраструктура, гарантованi робочi руки, маса податкових пiльг. Але в цiлому цими перевагами користуються всього лише кiлька сотень компанiй, десятки ж тисяч фiрм як i ранiше тАЬвертятьсятАЭ на орбiтi сiмейного бiзнесу.
Конюнктурнi