Сучасна українська освіта в контексті перспектив світового розвитку
Информация - Педагогика
Другие материалы по предмету Педагогика
Сучасна українська освіта в контексті перспектив світового розвитку
У Доповіді міжнародної комісії ЮНЕСКО Освіта: Прихований скарб ХХІ ст., що представлений у 1997 році, зазначено: мі повинні бути у всеозброєнні, щоб подолати основні протиріччя, які не будучи новими, стануть головними проблемами XXI віку. До таких протиріч автори Доповіді відносять наступні:
- протиріччя між глобальними і локальними проблемами: поступово статі громадянином світу без втрати власного коріння і активно брати долю в житті свого народу і суспільства;
- протиріччя між універсальним і індивідуальним. В умовах глобалізації культури, що набуває загального характеру, існує небезпека забуття унікального характеру кожної особистості, її призначення вибирати свою частку і здійснювати можливості, які є в неї;
- протиріччя між традиціями і сучасними тенденціями: адаптація без заперечення власного коріння, діалектичний звязок незалежності зі свободою і розвитком інших, управління технічним прогресом. Саме в цьому дусі потрібно вирішувати проблеми, повязані з розвитком нових технологій в області інформації;
- протиріччя між довгостроковими і короткостроковими завданнями. Громадська думка вимагає негайних відповідей і рішень, у тієї годині як розвязання багатьох проблем потребує терплячої і узгодженої стратегії реформ;
- протиріччя між необхідністю змагання і прагненням до рівності можливостей. Потрібно відновити і привести у відповідність з вимогами сьогоднішнього дня концепцію безперервності творіння протягом всього життя, з тім щоб задіяти всі стимулюючі чинники, включаючи як змагання, так І співпрацю, обєднавчу солідарність;
- протиріччя між небаченим розвитком знань і можливостями їх засвоєння людиною з урахуванням таких нових областей, як пізнання самого собі і засобів забезпечення фізичного і психологічного здоровя, а також навчання, орієнтоване на пізнання і збереження навколишнього природного середовища;
- протиріччя між духовним і матеріальним світом. Людство потребує ідеалу і моральних цінностей. Немає більш благородної задачі, що стоїть перед освітою, ніж пробудити в шкірного, з урахуванням його традиції переконань і при повній повазі плюралізму, підйом дусі і думки до усвідомлення універсального світу.
Основні проблеми існуючих систем освіти і теоретичний образ перспективної системи освіти, що забезпечує не тільки добробут нації, але і подальший стійкий розвиток людства, самим серйозним образом хвилюють сьогодні вчених, державних і суспільних діячів різних країн, які стурбовані необхідністю оновлення і реформування систем освіти, покликаного відігравати в XXI ст. найважливішу роль у розвитку особистості і суспільства.
У Доповіді міжнародної комісії також підкреслюється особливості перспективної системи освіти, до якої потрібно віднести:
- фундаменталізацію освіти, яка винна істотним чином підвищити його якість;
- випереджальний характер всієї системи освіти, її націленість на проблеми майбутньої постіндустріальної цивілізації;
- розвиток творчих здібностей людини;
- істотно більшу доступність системи реалізації творчого потенціалу для населення нашої планети шляхом широкого використання можливостей дистанційного навчання і самонавчання із застосуванням перспективних інформаційних і телекомунікаційних технологій.
Фундаменталізація освіти передбачає її орієнтацію на вивчення основних законів природи і суспільства, а також природи і призначення самої людини. Такий підхід повинний дозволити людям самостійно знаходити й оцінювати відповідальні рішення в умовах невизначеності, у критичних і стресових ситуаціях, коли людина стикається з новими складними природними і соціальними явищами. Наукові знання і високі етичні принципи є в цих випадках надійною опорою. Під терміном фундаменталізація розуміється істотне підвищення якості освіти і освітнього рівня людей шляхом відповідної зміни змісту дисциплін, що вивчаються, і методології навчального процесу. Вона може досягатися різними засобами, до яких можуть бути віднесені і такі:
- зміна співвідношення між прагматичною і загальнокультурною частинами освіти всіх рівнів. При цьому пріоритетними стають проблеми загальної культури людини, формування в нього наукових форм системного мислення;
- зміна змісту і методології навчального процесу, при яких акцент робиться на вивчення фундаментальних законів природи і суспільства, створюються принципово нові навчальні курси, орієнтовані на формування цілісних уявлень про наукову картину світу і здатності виходити на системний рівень його пізнання;
- забезпечення якісної загальної екологічної освіти, яку дозволити не тільки сформувати нові засади світогляду, але і більш ефективно використати професійні знання і практичний досвід фахівців з різних сфер соціальної практики для спільного розвязання екологічних проблем. Сюди потрібно віднести і поняття екологічно чистих людських відносин;
- забезпечення пріоритетності інформаційних компонентів у перспективній системі освіти людей, які будуть жити і працювати в інформаційному суспільстві, де найважливішу роль будуть відігравати фундаментальні знання про інформаційні процеси в природі і суспільстві і нові інформаційні технології.
Однією з принципово важливих і конструктивних ідей у стратегії підвищення інтелектуального потенціалу нації є ідея випереджальної освіти