Сучасна українська освіта в контексті перспектив світового розвитку

Информация - Педагогика

Другие материалы по предмету Педагогика

нформаційному суспільстві, становлення якого прогнозується в США і Японії до 2020 долі, а в Західній Європі - до 2030 долі. На думку Міжнародної комісії з освіти для XXI ст. існує реальна небезпека того, що вкорінюватися два типи суспільства - динамічних і відстаючих, причому це буде залежати від доступи окремих осіб до технологій отримання інформації.

Одним з головних інструментів в освіті, що відкриває шлях у новий світ, є інформаційні технології. Смороду дозволяють змінити системні властивості найважливіших компонент нашого буття. Розробка стратегії розвитку і використання інформаційних технологій у сфері освіти е однією з ключових проблем стратегічного планування, як на національному, так і на глобальному рівні. Темпи і напрями змін на нинішньому етапі визначаються не обчислювальною технікою і можливостями телекомунікація, не програмними засобами, а людьми, їх готовністю до змін. Їх запитами і проблемами. Тому інформатизація освіти у світі загалом, і в Україні, що переживає кризовий період свого розвитку, має величезне значення. Мі вступаємо в добу інформаційної економіки, яка відрізняється своїми законами і правилами гри.

Однак не лише інформаційні технології і системи сучасні комунікації визначили інноваційну домінанту в даний година. Не менш значимим явищем, про що вже згадувалося вище, можна вважати збільшений потенціал людської особистості, що призвів до виявлення стійкого принципові гуманізації суспільства це пояснюється поруч причин як соціально-економічного, так і внутрішньонаукового характерові. Інтенсивне зростання знання про людину привели до радикальної перебудови традиційних сфер соціальної практики насамперед науки, освіти і управління.

У другій половині ХХ століття під впливом герменевтики, що прийшла на зміну сцієнтистським уявленням про науку як про раціонально організовану інтелектуальну систему виробництва наукового знання, відбулося розуміння важливості механізмів особистісного знання і типів комунікації вчених. Тім самим традиційна гносеологічна модель науки як раціонально організованої, інформаційно-інтелектуальної системи, доповнюється ще і як комунікативно-особистісною (яка допускає ірраціональну детермінацію у виді натхнення, підсвідомості, розуміння, рефлексії, спілкування і т.п.). Таким чином, на зміну моделі науки як самодостатньої пізнавальної діяльності приходити розуміння її як саморегулюючої системи з рефлексією. Якщо цей перехід у наукознавстві означавши відхід від раціоналістичної методології сцієнтистськи-технократичного типові до екзістенціально-герменевтичного типові, то в соціальній практиці освіти схожі тенденції виражаються в ствердженні примата сучасної гуманістичної педагогіки над традиційно-дидактичною. При цьому на зміну загальному спеціальному предметно-орієнтованому навчанню приходити додаткове (базово-дисциплінарне) паралельно здійснюване, безупинне навчання (поза конкретною установкою), покликане здійснити і забезпечити особистісний зріст шкірного учня - і дитини, і дорослого протягом практично всього життя людини.. Саме таке навчання зобовязане створити систему випереджальної освіти, як основу соціально-духовної інфраструктури, покликаної забезпечити становлення індивідуальності людини і розкриття її потенціалу, нагромадження і проживання унікального досвіду, її рефлексію і розвиток, а також самоактуалізацію і самореалізацію я-концепція, багатство самовираження в спілкуванні і творчості.

Внаслідок зрушення в моделях навчання відбуваються значні зміни й у цінностях, формах і методах освіти. Так, його провідними цінностями стає не засвоєння норм стосунків і формальних знань і умінь, а гуманність взаємин, воля самопрояву, культивування індивідуальності, творче самовираження і т.п. На додаток до традиційних форм засвоєння знань і раціонально-дидактичним методам навчання, розвиваються емоційно-комунікативні і рефлексивні методи інтенсивно-ігрового тренінгу. Смороду забезпечують корекційний (И.Н. Семенов), психологічний і розвиваючий ефект розкриття і реалізації індивідуально-творчого потенціалу кожної людини в процесі його безупинної освіти в спеціально створеній для цього середовищу.

У даний година науковий апарат нових психолого-гуманітарних і знань починає активно входити в систему сучасної української педагогіки, формуючи методологічний статус нових педагогічних концепцій і навіть галузей науки (акмеології). Для сучасного етапу становлення даної галузі наукових знань характерний швидкий ріст її авторитетові, що виразив у створенні ряду соціальних структур - кафедр і факультетів, лабораторій у вузах. Одним з перших розроблювачів концепції і технології безупинного навчання, перспективних дидактичних орієнтацій в освіті, звязаних з мотиваційним і субєктивно-діяльнісним підходами організації навчального процесу, із проблемами таксономії цілей навчання, задоволення прагматичних, пізнавальних, і творчих інтересів, технології безупинного навчання стала Київська міжрегіональна академія управління персоналом - вищи навчальний і науково-дослідницький застава, що професійно займається проблемами персоналові-менеджментові і бізнесу .

Найбільшим явищем у даній області можна вважати формування наукової галузі знань акмеології, створення самостійного наукового напрямку, очолюваного відомим ученим - доктором психологічних наук, професором, завідувачем кафедрою Академ