Сутнiсть протестантськоi фiлософii
Информация - Философия
Другие материалы по предмету Философия
В·витку, вказуСФ Нiбур, свобода людини зростаСФ лише щодо природи. Стосовно ж iсторii свобода неможлива, тому що людина неспроможна правильно розiбратися в рiзноманiтних iсторичних звязках, вона навiть не може мати достовiрного знання про них. Оптимiстичнiшими були погляди на цю проблему Барта. Вiн надавав людинi свободу i покладав на неi вiдповiдальнiсть: оскiльки Бог далеко (вiддалений i вiддiлений вiд свiту), то людина маСФ самостiйно приймати рiшення, дiяти i втiлювати iх у дiйснiсть.
Так, у полiтицi людина маСФ справу з людськими установами, а не з божественними, тому вона несе вiдповiдальнiсть за соцiальнi наслiдки своiх дiй. На цiй пiдставi, Барт вважав, що справжня християнська теологiя не маСФ звязувати свою дiяльнiсть з будь-якою державою чи системою. Барт також розрiзняв сферу христинськоi релiгii та свiтськоi науки i культури. Вiн проголошував догмати християнства невiдповiдними i несумiрними з положеннями та висновками науки i фiлософii. Практично це означало повне розмежування християнства з iншими сферами духовноi культури.
РЖнших поглядiв дотримувався протестантський теолог i фiлософ П. Тiллiх, який у своiй концепцii намагався подолати розрив мiж богослiвям та проблемами повсякденного життя. Тiллiх рiшуче не погоджувався з релiгiйним iзоляцiонiзмом Барта i був глибоко переконаний у тому, що християнська думка не може мати суттСФвого значення для сучасноi людини, якщо вона не намагаСФться вiдповiсти на тi питання, якi ставить перед нею життя. П. Тiллiх доклав багато зусиль, щоб довести близькiсть Бога до людини, тiсний звязок мiж ними. Релiгiю вiн позначив термiном "вищий iнтерес". Таке визначення уже повязуСФ релiгiю з людиною.
Не заперечуючи транiендентностi Бога, Тiллiх вважав, що Бог одночасно i транiендентний i iманентний людинi. Спираючись на фiлософiю екзистенцiалiзму, вiн виводив необхiднiсть релiгii iз потреби особистостi подолати "екзистенцiальний страх". Лише християнська релiгiя може, вважав Тiллiх, надати людинi мужностi i таким чином здолати екзистенцiальний страх. Поняття Бога у Тiллiха теологiчний синонiм категорii Буття. Це буття неможливо вивести з буття речей i неможливо звести до нього.
Як i екзистенцiалiсти, Тiллiх вважав, що буття людини СФдиний ключ до буття як такого. Релiгiйнiсть це i СФ стан граничноi турботи про безумовний смисл Буття, тому вона i визначаСФться Тiллiхом фундаментальною характеристикою людини. Спроба Тiллiха примирити релiгiю з сучасним свiтом вилилась у доведення того, що релiгiя становить внутрiшнiй смисл духовного життя. З його точки зору, релiгiя СФ сутнiстю культури, а культура вираженням релiгii. Все те, що реалiзуСФться в досягненнях людськоi культури, за змiстом СФ глибоко релiгiйним. Релiгiя нiбито внутрiшньо пронизуСФ i особисте, i суспiльне життя людини. Проте за умов земноi iсторii або релiгiя зовнiшнiм чином пiдкоряСФ собi культуру, або культура вiдокремлюСФться i замикаСФться в собi. В обох випадках у духовнiй iсторii починаСФ дiяти деструктивне начало.
РЖдеалом для Тiллiха СФ принцип гармонii релiгii i культури. На вiдмiну вiд Барта, вiн не тiльки не заперечуСФ впливу християнства на свiтську культуру, а, навпаки, всiляко пiдкреслюСФ цей вплив. Саме християнство, на думку Тiллiха, може оновити людину, забезпечити iй "нове буття", яке вiн тлумачить у дусi християнських заповiдей.
Широкi дискусii в колi фiлософiв викликала концепцiя "демiфологiзованого християнства", сформульована нiмецьким богословом Р. Бультманом. Вiн обТСрунтовуСФ iдею про те, що бiблейськi мiфи СФ лише способом передачi змiсту вiровчення. Проте цей спосiб, на думку Бультмана, уже застарiв. Вiн констатуСФ, що мiфологiчна картина свiту, яка лежить в основi традицiйного християнства i подiляСФ свiт на свiт Бога та ангелiв, свiт людей, пiдземне царство, СФ чужою й неприйнятною для сучасноi людини. Причиною цього Бультман вважав те, що Бiблiя i церква говорять про Бога мiфологiчною мовою, неадекватною сучасностi. Для подолання такоi кризи, на його думку, необхiдно демiфологiзувати християнське вчення, виразивши його змiст у термiнах людського iснування. Це тлумачення маСФ бути антропологiчним, екзистенцiальним, i християнськi мiфи слiд розглядати лише як певнi способи вираження ставлення людини до Бога. Для людини, вважаСФ Бультман, Бог iснуСФ виключно у сферi "Я", в iндивiдуальнiй свiдомостi, в почуттi безпосередньоi спiвпричетностi до нього. Бог, таким чином, уявляСФться не потойбiчною iстотою, а деякою сутнiстю, нерозривно повязаною з людиною. Бог СФ транiендентним до свiту, але саме вiн визначаСФ людське iснування, екзистенцiю. При цьому це iснування, пiдкреслюСФ Бультман, може бути справжнiм i несправжнiм.
Несправжнiм вiн вважаСФ iснування без вiри, коли людина живе у видимому свiтi i життя ii пройняте страхом, постiйною тривогою. Лише вiра робить iснування людини справжнiм, лише завдяки вiрi людина може прийти до зовсiм нового розумiння свого iснування, яке СФ результатом зiткнення людини зi словом Бога. Смисл релiгii Бультман вбачаСФ у тому, щоб вивести людину за межi реальностi i залишити наодинцi з Богом, залучаючи ii тим самим до iстинного свiту. Людина може бути невiруючою в традицiйному розумiннi, але бути релiгiйною в розумiннi Бультмана.
Далi всiх у спробах пристосувати християнство до сучасностi пiшов нiмецький протестантський теолог Д. Бонхьоффер. Вiн пiддав повнiй ревiзii традицiйне християнське вiровчення. Бонхьоффер виходив iз того, що люди все бiльше зв