Судовий захист прав споживачiв
Информация - Юриспруденция, право, государство
Другие материалы по предмету Юриспруденция, право, государство
ування збиткiв, замiна автомобiлiв;
Бiльшiсть спорiв супроводжуСФться вимогами про вiдшкодування моральноi шкоди, що переважно задовольняли суди, однак знижуючи суми вiдшкодування.
Основними проблемами в суддiвському правозастосуваннi за розвязання споживчих спорiв СФ встановлення реальних правовiдносин та належного нормативно-правового регулювання, зокрема й спецiального, що маСФ застосовуватися до спiрних правовiдносин; розширення випадкiв присудження моральноi шкоди всупереч передбаченим законодавством обставинам та довiльне встановлення й обмеження ii розмiру; помилкове встановлення вiдповiдача в справi; недостатня оцiнка матерiалiв справи та поверхове встановлення формальноi iстини, що призводить до упущення судами iстотних обставин, помилкового встановлення правосубСФктностi сторiн.
Набуття чинностi новою редакцiСФю закону Про захист прав споживачiв спричинило структурнi змiни в складi судового розгляду споживчих конфлiктiв - поширення справ, повязаних з вiдшкодуванням збиткiв, завданих повiдомленням недостовiрноi або неповноi споживчоi iнформацii, що позбавило покупця можливостi використовувати товар вiдповiдно до його цiльового призначення або з належною за придбання метою. Проблемним СФ застосування в судi Закону щодо дистанцiйних контрактiв, оскiльки це вимагатиме вiд суддiв спецiальних знань у галузi технiки та передання iнформацii й застосування вiдповiдних експертиз, а отже, вiддалення винесення остаточного рiшення в споживчих справах. Враховуючи розширення споживчого законодавства поза норми Закону, особливе мiiе займають справи проти органiв мiiевого самоврядування та державноi влади, що встановлюють критерii й умови надання послуг (продажу товарiв). Такi спори розглядають у порядку адмiнiстративного судочинства, однак суди повиннi враховувати iх при вирiшеннi в подальшому справ щодо вiдповiдальностi виробникiв товарiв (послуг) та вiдшкодування збиткiв, заподiяних нечесною практикою.
Судовий порядок захисту своiх прав споживачами полягаСФ в тому, що споживач звертаСФться з позовом про задоволення своiх вимог до суду. Споживач не зобовязаний звертатися з претензiСФю це його право. Досудовий порядок розгляду вимог споживача передбачений з метою спонукання сторони самостiйно врегулювати суперечки, що виникли мiж ними. Вiн дозволяСФ швидко поновити порушене право та уникнути судовоi тяганини.
Для вимог споживача вiдносно вiдшкодування моральноi шкоди застосовуСФться виключно судовий порядок iх предявлення.
Чинне споживче та процесуальне законодавство не мiстить суттСФвих правових перепон у доступi до правосуддя щодо захисту прав споживачiв, однак створюСФ певнi проблеми, зокрема для встановлення моменту виникнення спору про право, а отже - виникнення пiдстави звернення до суду. Там не менш наявнi численнi фактори соцiального, економiчного та гуманiтарного характеру, серед яких:
- низька правова культура громадян;
- брак iнформацii про слухання справи, порядок ii ведення та комфортних умов перебування в судi;
- режим роботи суду збiгаСФться з режимом роботи бiльшостi пiдприСФмств;
- недостатнСФ фiнансування судiв призводить до того, що канцелярськi витрати на порушення законодавства вiдшкодовують за рахунок громадян;
- порушення законодавчих вимог щодо звiльнення вiд сплати державного мита.
Негативне ставлення споживачiв до судового захисту своiх прав СФ наслiдком тривалих термiнiв розгляду справи, порушення строкiв призначення справи до розгляду та власне розгляду, що спостережено в близько 20% справ; а також невеликих сум вiдшкодування збиткiв, суттСФве зменшення обсягу моральноi шкоди, присуджуваноi до вiдшкодування; складнощами виконання судових рiшень.
У результатi зазначеного вище частка споживчих справ, за даними судовоi статистики, надзвичайно мала й становить близько 0,5 % цивiльних справ, що iх розглядають суди Украiни за рiк.
При застосування положень закону Украiни Про захист прав споживачiв певнi складнощi викликаСФ питання щодо пiдстав звiльнення вiд вiдповiдальностi за порушення прав споживачiв. Вирiшуючи це питання, слiд керуватися статтями 617, 1209 ЦК Украiни, положеннями Закону, а також умовами договору, якими може бути передбачено пiдстави для звiльнення вiд вiдповiдальностi.
Статтею 4 Закону передбачено обовязки споживача користуватися товаром згiдно з його цiльовим призначенням та дотримуватись умов, встановлених виробником товару в експлуатацiйнiй документацii, застосовувати передбаченi виробником в товарi засоби безпеки з дотриманням передбачених експлуатацiйною документацiСФю спецiальних правил, а в разi вiдсутностi таких правил в документацii - дотримуватися звичайних розумних заходiв безпеки, встановлених для товарiв такого роду.
Статтею 16 Закону передбачено майнову вiдповiдальнiсть за шкоду, завдану дефектною продукцiСФю або продукцiСФю неналежноi якостi. Слiд мати на увазi, що десятирiчний строк, протягом якого споживач маСФ право вимагати вiдшкодування шкоди, завданоi товарами неви-значеного термiну служби (строку придатностi), вiдраховуСФть