Стратифікація мовних одиниць на території Німеччини
Курсовой проект - Иностранные языки
Другие курсовые по предмету Иностранные языки
озгляд розвитку та становлення німецьких діалектів;
- Розгляд впливу інших мов на німецьку мову;
- Розгляд класифікації сучасних німецьких діалектів;
-Розгляд та порівняння лексико-семантичних, фонетичних та граматичних особливостей німецьких діалектів [9,367].
В даній роботі використовуються такі методи аналізу як зіставний, описовий, метод порівняльного аналізу, метод порівняльно-історичного аналізу.
Розділ 1. Територіальні відмінності мовних одиниць
- Поняття літературної мови та діалекту
Основою німецької літературної мови становлять діалекти. Літературна німецька мова була сформована з верхньо-південнонімецьких та верхньо-середньонімецькіх діалектів. За часів Середньовіччя відбулося друге пересування приголосних. Пізніше літературна німецька мова вплинула на нижньо-північнонімецькі діалекти, котрих зміна смичкових приголосних не торкнулася.
Літературна мова - це унормована мова суспільного спілкування, спільна мова писемності одного, іноді декількох народів: мова офіційно-ділових документів, шкільної освіти, писемно-побутового спілкування, науки, публіцистики, художньої літератури, всіх проявів культури, що відбуваються в словесній формі, частіше писемній, але іноді усній. Розрізняються письмово-книжна й усно-розмовна форми літературної мови, виникнення, співвідношення й взаємодія яких підкоряються певним історичним закономірностям [30,352].
Власне літературна мова - одна з форм національної мови, яка існує поряд з іншими її формами - діалектами, просторіччям, мовою фольклору. Літературна мова має наддіалектний характер, стабільні літературні норми у граматиці, лексиці, вимові.
Система функціональних стилів німецької мови включає в себе літературну мову (Schriftsprache, Standardsprache, Hochdeutsch), що зближуються з літературною нормою побутово-розмовна мова (Umgangssprache), регіональні, побутово-розмовні мови (берлінська, північнонімецька, верхньо-саксонсько-тюрінгенська, вюртемберзька, баденська, баварська, пфальцьська, гесенська), численні напівдіалекти (що виникли на базі діалектів регіональні розмовні наддіалектні форми мови, що відрізняються від власне діалектів усуненням найбільш специфічних діалектних ознак) і власне територіальні діалекти [23,97].
Діалект (грец. ??????????, dialegomai „розмовляти, спілкуватись, вести розмову один з одним“ звідки ????????? наріччя, говір, мова, якою спілкується між собою певна група людей), різновид мови, що вживається як засіб порозуміння особами, повязаними між собою територією, фаховою або соціальною спільністю [27,31].
Регіональні і навіть місцеві діалекти різняться один від одного і літературної німецької мови у вимові, граматиці і лексиці настільки, що в деяких випадках непорозуміння робить спілкування неможливим:
Satz: Er ist vor vier oder sechs Wochen gestorben.
Schleswigisch: He is fr veer oder shs Weekn dod blwn.
Holsteinisch: He is voer veer oder ss Weeken dod blewen.
Ripuarisch: Dia es fr vier udder sechs Weihn gestorfe.
Brandenburg-Berlinisch: Ea is voa via oda sechs Wochen jestorben.
Schsisch: Aorr is vaorr vier aber sechs Wuchn gestorm.
Hochalemannisch: Ar esch ver viar eder sex Wocha gschtorwen.
Sdbairisch: Er ischt vor viar odr sx Wocha gstorba (6,121).
Іноді люди з різних земель не можуть зрозуміти один одного, якщо вони говорять на своїх рідних діалектах. Саме в таких випадках на допомогу приходить літературна німецька мова - основний засіб передачі інформації в літературі, освіті та бізнесі. Більшість німців - білінгвісти: вони з дитинства володіють як діалектом свого регіону, так і літературною мовою (Hochdeutsch). Якщо ви трохи знаєте класичний варіант німецької, ваш співрозмовник-німець буде намагатися говорити з вами на літературній мові (також має діалектні забарвлення, проте, вже більш-менш нагадує те, що ви колись вивчали).
Сучасна німецька мова складає історично сформовану складну, ієрархічно організовану систему різних форм існування, що включає: літературну мову, різновиди побутово-розмовної мови і територіальні діалекти.
Діалект являє собою територіально замкнуту, специфічну для даної місцевості форму існування мови на відміну від літературної мови, яка носить надтерріторіальний характер і не обмежениа рамками певної місцевості.
Функціональні та структурні ознаки територіального діалекту найчастіше характеризують через його протиставлення літературній мові.
Діалект - це така форма існування мови, для якої характерні:
1) територіальна обмеженість,
2) неповнота суспільних функцій і як наслідок цього - незначне стильове розмаїття, зокрема наявність стилів, повязаних лише з розмовною формою реалізації мови (діалекту як неписемній формі невластиві такі книжкові функціональні стилі, як офіційно-діловий, науковий, публіцистичний і т.д.).
3) закріпленість за побутовою та побутово-виробничою сферою спілкування,
4) певна, історично-зумовлена соціальна сфера поширення - серед селян і близьких до них соціальних груп,
5) відсутність відбору та регламентації мовних засобів (існування норми у вигляді узусу, а не кодифікованих правил),
6) структурна підпорядкованість діалекту вищим формам існування мови, зокрема літературній мові [14, 92].
Важливою відмінністю діалектів від літературних мов є відсутність у діалектів самостійної форми листа.
Стосовно мовної ситуації в європейських державах діалектологи зазвичай відзначають, що діалектами користуються так звані нижчі верстви суспільства - селяни, робітники, дрібні службовц?/p>