Статус субтАЩСФктiв у федеративнiй державi
Информация - Юриспруденция, право, государство
Другие материалы по предмету Юриспруденция, право, государство
а рiвнi штатiв. До сказаного слiд додати, що залишковi повноваження, якi не знайшли свого конкретного вiдображення в конституцiСЧ, здiйснюються федеральними органами.
Роздiл РЖРЖРЖ. Принципи розмежування компетенцiСЧ
Принципи розмежування компетенцiСЧ мiж федерацiСФю та СЧСЧ субСФктами вiдiграють вагому роль у визначеннi полiтико-правового статусу вiдповiдних державних утворень. Проте найбiльше значення тут мають фактичний обсяг i предметний змiст владних повноважень, вiднесених до органiв субСФктiв тiСФСЧ чи iншоСЧ федерацiСЧ, а також характер практики реалiзацiСЧ цих повноважень, що залежить вiд економiчних i суспiльно-полiтичних умов, якi супроводжують виникнення i розвиток кожноСЧ конкретноСЧ федерацiСЧ. Однак завжди найважливiшi повноваження, природа яких повязана iз самою суттю державного суверенiтету, наданi федеральним органам.
Найширшою за обсягом i предметним змiстом слiд визнати компетенцiю субСФктiв децентралiзованих федерацiй. Вiдомо, що так званi класичнi федерацiСЧ (США, Швейцарiя) утворилися на засадах мiждержавного союзу.
Вони пройшли шлях вiд конфедерацiСЧ (союзу держав) до федерацiСЧ (союзноСЧ держави). Саме утворення союзу було результатом дiй окремих держав майбутнiх субСФктiв федерацiСЧ. В АвстралiСЧ до утворення федеративноСЧ держави спричинилося обСФднання самоврядних колонiй, якi згодом стали штатами. Подiбне вiдбулось i в Канадi, хоча рiвень волевиявлення населення колонiй у процесi формування федерацiй у цих двох випадках був рiзним. Саме до вищеназваних краСЧн маСФ бути вiднесений термiн тАЬсоюзна державатАЭ, який часто невиправдано застосовуСФться до всiх без винятку федерацiй.
В окремих, утворених на союзних засадах федерацiях субСФкти надiленi порiвняно широкою за обсягом i важливою за значенням компетенцiСФю. Характерно, що в ст. З КонституцiСЧ ШвейцарiСЧ декларовано сувереннiсть кантонiв, тАЬоскiльки СЧхнiй суверенiтет не обмежений союзною конституцiСФютАЭ. Подiбнi положення можна знайти в конституцiях частини американських штатiв. РЖ хоча цi положення СФ конституцiйними фiкцiями, саму СЧх наявнiсть слiд сприймати як пiдтвердження значущостi повноважень органiв субСФктiв вiдповiдних федерацiй. РЖнодi цi органи надiленi повноваженнями навiть у сферi зовнiшньополiтичноСЧ дiяльностi.
Наприклад, американськi штати беруть участь у мiжнародних справах, хоча вона i обмежуСФться вирiшенням окремих питань неполiтичного характеру. Вiдповiдно до КонституцiСЧ СЩА, тАЬжодний штат не може вступати в договори, союзи або конфедерацiСЧтАЭ (ст. 1, роздiл десятий). Однак за згодою федерального конгресу штати можуть ставати учасниками договiрних вiдносин з iноземними державами, якщо цi вiдносини не суперечать полiтицi федерацiСЧ. У деяких випадках вони самостiйно укладають угоди з державами, з якими межують. Предметом таких угод СФ здебiльшого питання спiвробiтництва в галузi полiцейськоСЧ дiяльностi i прикордонного контролю.
Конституцiя ШвейцарiСЧ за кантонами залишаСФ тАЬправо укладати iз зарубiжними краСЧнами договори з питань господарськоСЧ дiяльностi, сусiдських вiдносин i полiцiСЧтАЭ (ст. 9), обумовивши, що такi договори не повиннi зачiпати iнтересiв федерацiСЧ та iнших кантонiв. У Канадi також припускаСФться можливiсть участi провiнцiй у мiжнародних справах. Проте в усiх випадках зовнiшньополiтична компетенцiя субСФктiв федерацiй обмежуСФться другорядними питаннями, i сама наявнiсть такоСЧ компетенцiСЧ аж нiяк не свiдчить про те, що вiдповiднi державнi утворення надiленi мiжнародною правосубСФктнiстю.
Вужчими за обсягом СФ владнi повноваження органiв субСФктiв таких федерацiй, як ФРН та Австрiя. Реалiзацiя iдей федералiзму тут маСФ певну iсторичну традицiю, а в Нiмеччинi вона була ще й повязана з формуванням СФдиноСЧ держави внаслiдок обСФднання окремих, полiтично органiзованих територiй. У XIX ст. Нiмеччина еволюцiонувала вiд конгломерату феодальних володiнь до конфедерацiСЧ, а потiм i до СФдиноСЧ iмперiСЧ. Остання являла собою своСФрiдну федерацiю. Федеративний устрiй було сприйнято i в так званiй Веймарськiй республiцi, що утворилася пiсля першоСЧ свiтовоСЧ вiйни.
На вiдмiну вiд розглянутих краСЧн, федеративна форма державного устрою в краСЧнах ЛатинськоСЧ Америки, а також у краСЧнах, що розвиваються, майже завжди мала i маСФ, по сутi, штучну природу. Вiдповiднi федерацiСЧ звичайно утворювались директивно, за рiшенням центральних органiв. При цьому в деяких випадках форму державного устрою змiнювали по кiлька разiв (Аргентина, Мексика). В результатi iнодi важко визначити рiзницю мiж обсягом i значенням компетенцiСЧ субСФктiв вказаних федерацiй та повноваженнями органiв автономiй, утворених в деяких унiтарних державах (наприклад, в РЖспанiСЧ, РЖталiСЧ).
Що стосуСФться економiчних повноважень, то вагомi повноваження федеральних органiв по введенню СФдиних податкiв на всiй територiСЧ федерацiСЧ. Наприклад, XVI поправка до КонституцiСЧ США закрiплюСФ верховенство федерацiСЧ в цiй галузi: тАЬКонгрес маСФ право встановлювати i стягувати податки з прибуткiв, що отримуються з будь-яких джерел, без розподiлу цих податкiв мiж штатами i безвiдносно до будь-яких переписiв чи оцiнок числа СЧх населеннятАЭ.
РДдиний економiчний ринок характеризуСФться наступними трьома параметрами: динамiзмом, ефективнiстю i гармонiСФю вiдносин, що повязують СЧх. Динамiзм СФдиного економiчного ринку забезпечуСФться свободою пересування осiб, товарiв, капiталiв i послуг. Ефективнiсть вiдповiднiстю форм управлiння економiчни