Статус субтАЩСФктiв у федеративнiй державi
Информация - Юриспруденция, право, государство
Другие материалы по предмету Юриспруденция, право, государство
нiх органiв. Але на вiдмiну вiд США, де до того ж подiбнi випадки завжди були винятками, в латиноамериканських краСЧнах вiдповiднi iнтервенцiСЧ можуть здiйснюватися не тiльки на вимогу субСФктiв федерацiй, а й з власноСЧ iнiцiативи федеральних органiв.
Конституцiя Канади визначаСФ двi сфери виключноСЧ компетенцiСЧ сферу федерацiСЧ i сферу субСФктiв федерацiСЧ. Для цього встановлено два перелiки питань, вiднесенi вiдповiдно до повноважень федерального парламенту i законодавчих органiв провiнцiй. Як i в США, тут визнаний принцип, за яким усi новi за змiстом питання, що виникають у державно-полiтичнiй практицi i стають предметом законотворчостi, мають бути вiднесенi до компетенцiСЧ федерацiСЧ.
Основний закон ФРН також встановлюСФ двi сфери компетенцiСЧ. Це робиться шляхом визначення виключноСЧ компетенцiСЧ федерацiСЧ i так званоСЧ конкуруючоСЧ компетенцiСЧ. У сферi конкуруючоСЧ компетенцiСЧ можуть приймати рiшення як федеральнi органи, так i органи земель. За субСФктами федерацiСЧ, безумовно, залишаСФться тiльки право законотворчостi з тих питань, якi не включенi до двох вiдповiдних перелiкiв.
Роздiл РЖРЖ. Компетенцiя у сферi законотворчостi
Прiоритет у сферi законотворчостi, як i в iнших сферах державноСЧ дiяльностi, завжди залишаСФться за федерацiСФю. РЗСЧ органи взагалi можуть паралiзувати дiяльнiсть органiв субСФктiв. Так, у ст. 72 Основного закону ФРН прямо вказано, що тАЬу сферi конкуруючоСЧ компетенцiСЧ землi володiють правом законодавства лише тодi i остiльки, коли i оскiльки федерацiя не використовуСФ своСЧ права законодавстватАЭ. Тут послiдовно проводиться лiнiя на встановлення верховенства федеральноСЧ влади над землями: тАЬФедеральне право маСФ перевагу над правом земельтАЭ (ст. 31). Крiм того, згiдно зi ст. 37, федеральний уряд може за згодою парламенту застосувати заходи примусу, щоб спонукати землi до виконання СЧхнiх тАЬфедеральних обовязкiвтАЭ. Зважаючи на неяснiсть змiсту цiСФСЧ статтi, слiд, однак, пiдкреслити, що вона чiтко проводить принцип субордивацiСЧ мiж федерацiСФю та СЧСЧ субСФктами.
Аналогiчний принцип покладений в основу розмежування компетенцiСЧ органiв влади федерацiСЧ та СЧСЧ субСФктiв у РосiСЧ. Тут конституцiя встановила сферу виключноСЧ компетенцiСЧ федерацiСЧ i сферу спiльноСЧ компетенцiСЧ. Проте i в останнiй сферi вирiшальну роль обСФктивно вiдiграСФ федерацiя. Як записано в ст. 76, тАЬза предметами спiльного ведення РосiйськоСЧ ФедерацiСЧ i субСФктiв РосiйськоСЧ ФедерацiСЧ видаються федеральнi закони i закони та iншi нормативнi правовi акти субСФктiв РосiйськоСЧ ФедерацiСЧ, що приймаються вiдповiдно до федеральних законiвтАЭ. А далi прямо сказано, що акти субСФктiв федерацiСЧ не можуть суперечити федеральним законам, прийнятим з питань, якi вiднесенi до сфер виключноСЧ компетенцiСЧ федерацiСЧ i спiльноСЧ компетенцiСЧ. У випадках виникнення такого протирiччя дiСФ федеральний закон.
Конституцiя РосiСЧ також визнаСФ наявнiсть сфери так званих залишкових повноважень, якi перебувають поза предметно визначеними сферами виключноСЧ компетенцiСЧ федерацiСЧ i спiльноСЧ компетенцiСЧ. Але тут домiнують субСФкти федерацiСЧ: в цитованiй статтi основного закону прямо застережено, що у випадку виникнення протирiччя мiж федеральним законом i нормативно-правовим актом субСФкта, виданим з питань, якi вiднесенi до сфери залишкових повноважень, дiСФ нормативно-правовий акт субСФкта федерацiСЧ.
Дещо iнший принцип розмежування вiдповiдноСЧ компетенцiСЧ прийнятий в такiй федерацiСЧ, як РЖндiя. РЗСЧ конституцiя встановила три предметнi сфери компетенцiСЧ: виключну компетенцiю федерацiСЧ, виключну компетенцiю штатiв i спiльну (конкуруючу) компетенцiю федерацiСЧ та штатiв. До особливостей iндiйськоСЧ федерацiСЧ слiд вiднести детальну регламентацiю змiсту вiдповiдних сфер. Зокрема, перелiк питань, що вiднесенi до законодавчоСЧ компетенцiСЧ федерацiСЧ, мiстить близько 100 пунктiв. Деталiзованими е i два iнших перелiки конституцiйних повноважень.
Особливостi федеративноСЧ форми державного устрою визначаються полiтико-правовим статусом субСФктiв як державних утворень. Проте у багатьох федерацiях територiя держави не СФ сумою територiй вiдповiдних утворень, оскiльки, крiм державних утворень повноправних субСФктiв федерацiй, СФ одиницi, що не мають такого статусу. Наприклад, у США видiлений федеральний округ Колумбiя, де розташована столиця цiСФСЧ держави. В Канадi, крiм десяти провiнцiй, до складу федерацiСЧ включено двi спецiальнi територiальнi одиницi Пiвнiчно-Захiднi територiСЧ та Юкон. РД подiбнi одиницi в АвстралiСЧ, БразилiСЧ, РЖндiСЧ та в деяких iнших федерацiях.
За своСФю полiтико-правовою природою подiбнi територiальнi одиницi не СФ державними утвореннями. ФункцiСЧ державного управлiння тут здiйснюються на засадах, близьких до засад автономiСЧ або мiiевого самоврядування, що позначаСФться на обсязi повноважень вiдповiдних органiв. ВiдрiзняСФться також органiзацiя влади: якщо в державних утвореннях вона в цiлому вiдображаСФ принципи, прийнятi на федеральному рiвнi, то для територiальних одиниць, якi не мають такого статусу, характерна бiльш жорстка субординацiя щодо федеральних органiв.
У випадках, коли будь-яке з питань у перелiку повноважень федерацiСЧ частково збiгаСФться з питаннями, зазначеними в iнших перелiках, прiоритетною вважаСФться компетенцiя вiдповiдного федерального органу. Так само й у сферi конкуруючоСЧ компетенцiСЧ, коли виникаСФ колiзiя мiж федеральним законом або намiрами законодавцiв i вiдповiдною практикою н