Староруська держава в V – початку XII ст
Информация - История
Другие материалы по предмету История
°льного методологічного класового підходу. Перехід до класового ладу, згідно цьому поясненню, вимагав такої релігії, яка обгрунтовувала б владу пануючого класу. Язичество ж, як релігія безкласового суспільства, не могла вирішити цю задачу, а тому була відкинута і замінена більш відповідним для цих цілей християнством. Проте таке пояснення виглядає не цілком задовільним. Адже в класових, за мірками радянської історіографії старогрецькому, або давньоримському суспільствах язичество аніскільки не заважало здійснювати владу над рабами. Більш того, і саме-то християнство виникло як релігія нижчих верств населення.
Мабуть, реальні причини зміни релігії можна зрозуміти лише в тому випадку, якщо розглядати релігію не просто як віру в надприродне, а як, і це головне, - форму світогляду. Кожна релігія намагається по-своєму пояснити людині мир. Якщо змінюється мир навколо людини, то виникає і потреба змінити спосіб його пояснення.
Застосовуючи цей підхід до нашого випадку, можна визначити язичество як систему поглядів на світ людини в його нерозривному звязку з природою, де він і себе розглядає як частина цієї природи. Але у міру розвитку людини він стає все більш незалежним від неї, для нього все більш важливим стає пояснення його звязків з собі подібними, розуміння себе самого і суспільства, що оточує його. Саме таке пояснення і дають світові релігії (християнство, іслам, буддизм і ін.), в центрі яких якраз і коштує людина (Боголюдина).
Зрозуміло, проте, що ці загальні підходи не дають пояснення причин вибору тим або іншим народом конкретної релігії в певний відрізок часу. Воно може бути отримане лише при розгляді реальної історії того або іншого народу в його взаємозвязку з іншими.
Тому важливо зупинитися на проблемах язичества східних словян.
Язичницька релігія східних словян до VIII - IX ст. придбала порівняно розвинені форми. Язичницькі боги (Перун, Даждьбог, Стрибог, Яріло і ін.) мали спільнословянський характер, хоча єдиної ієрархічної системи, мабуть, ще не склалося. Культ поклоніння припускав жертвопринесення поставленим на горбах "ідолам" - камяним або деревяним статуям богів. Керівництво релігійними відправленнями здійснювали жерці - волхви, чаклуни, чарівники.
Іншими словами, перед нами порівняно розвинена система язичества, що хоч і не досягла вищих ступенів розвитку, характеризується виділенням головних богів, загальних для всього народу, з своєю ієрархією, що склалася.
Перші ознаки невідповідності релігійної язичницької ідеології новим реаліям виникають ще в початку Х в., коли серед росіян зявляються перші християни, проте сам вибір православя як заміна язичества не був неминучий. Перед російськими князями опинилися вельми широкі можливості вибору, як мінімум з чотирьох світових релігій: іслам (Волжська Болгарія), іудаїзм (Хазар каганат), католицтво (Священна Римська імперія) і православя (Візантія). Периферійне положення Болгарії Волжской і давні ворожі відносини з хазарами багато в чому зумовлювали вибір на користь християнства. Що стосується різновидів останнього, то тут чаша вагів не могла не схилитися на сторону православя, більш за знайомого верхівці староруського суспільства, до того ж, що визнавав пріоритет світської влади над духовною. Важливою була і та обставина, що Візантійська імперія, що ослабіла, не могла претендувати на встановлення тієї або іншої форми залежності Русі від неї у разі ухвалення православя при її сприянні.
Втім, при всіх очевидних, здавалося б, перевагах зміни релігії, процес тієї, що християнізує виявився вельми тривалим. Перший його етап відноситься приблизно на першу половину Х в., коли основною масою християн на Русі виявилися староруські купці, що торгували з Візантією. Їх хрещення часто мало суто прагматичний характер, пояснюючись прагненням забезпечити собі сприятливіші умови торгової діяльності на території Візантії. Звідси, збереження, разом з виконання християнських обрядів, язичницьких вірувань (двовірство).
Проте поступове число адептів нової віри на Русі росло, свідоцтвом чого стає хрещення однієї з вищих осіб Староруської держави - княгині Ольги. В той же час, успіхи православя на Русі викликали явну незадоволеність серед найбільш прихильною традиціям частини дружинників (особливо в правління Святослава), внаслідок чого протиборство язичників і християн в 50-х - першій половині 80-х рр. Х в. помітно загострюється. Так, спробу укріпити позиції язичества зробив в 980 р. князь Володимир, створивши в Києві пантеон язичницьких богів, мабуть, розраховуючи обєднати головних богів всіх язичницьких племен. Очевидно ця спроба не принесла успіху, що примусило князя почати інтенсивний процес тієї, що християнізує Русі, хоча, видно, він не дуже відповідав бажанням самого князя. В результаті задоволеної тривалої інтриги, звязаної як з наданням допомоги візантійському імператорові, так і з військовими діями проти нього і одруженням на його сестрі, Владимир хрестився. Літопис відносить ця подія до 988 р. Услід за хрещенням князя почався процес хрещення Русі, де мирним (Київ), а де і насильницьким (Новгород) шляхом. Тим самим, завершився третій етап тієї, що християнізує Русі, результатом якого стало проголошення православя офіційною державною релігією Стародавньої Русі.
Процес тієї, що християнізує на цьому не завершився, розтягнувшись ще на декілька століть - аж до XIII - XIV ст., проте вибір був зроблений: православя перетворилося на па