Становлення Польської держави у 1921–1926 рр.
Курсовой проект - История
Другие курсовые по предмету История
е погіршення саме в цей час погіршення господарської коньюктури спричинили сприятливу амосферу для державного перевороту, який був очолений Ю. Пілсудським.
Комуністична партія отямилась від удару, яку ій нанесла реакція в період польсько радянської війни. За допомогою Комінтерну вона поступово подолала свою організаційну слабкість то ідеологічні помилки.
На парламентських виборах 1922 року Комуністична Революційна Партія Польщі здубувала „Союз пролітаріату міста та села” та провела двох депутатів до сейму. Роль комуністів в організації страйкового руху посилилась. Восені 1923 року під Москвою відбувся 2 з”їзд КРПП. Рішення з”їзда у підготовці якого значну роль відіграли такі діячі як М. Котутская і А. Варський.
З”їзд підкреслив необхідність об”єднати навколо робітничого класу всіх прогресивних сил країни для боротьби з реакціцєю , для будівництва робітничо-селянського уряду та здійснення демократичних завдань. Був висунутий заклик „Земля селянам!”КРПП розглядала робітничо-селянський рух, як перехідний етап до диктатури пролетаріату, а союз робітничого класу і селянства вважала основними умовами перемоги соціалістичної революції в Польщі. (10. с. 49)
2 з”їзд КРПП традіційні для польських прогресивних сил заклик „За нашу та вашу свободу”, висловившись за союз з СРСР, в підтримку українського та білоруського національних меншин за визволення з під час влади польської буржуазії і поміщиків та приєднання їх земель до СРСР. Було вирішено реорганізувати Комуністияну партію Західної України (КПЗУ), створену 1919 році в автономну організацію КРПП. На тих же засадах була створена Комуністична партія Західної Білорусії (КПЗБ).
Осінню 1923 року політична ситуація в Польщі продовжувала залишатись важкого. Інфляція досягла неймовірною розмаху -1 листопада за один долар платили 1650 тисяч польських марок. В країні починалася нова хвиля страйкового руху. У Верхній Селезії боротьбою горняків і металургів руководив единофрактовий „Комітет 21” ,(так названий за кількісттю членів , які входили до нього), в склад якого входити комуністи, соціалісти, безпартійні робітникі. На чолі цього комітету стояв Юзер Вечерок.
Уряд Вітоса намогався боротися з страйковим рухом. В жовтні місяці воно оголосило про мілітаризацію зализниці і мобілізацію залазничників, а 3 листопада було введено надзвичайний стан в країні.
Керівнипцтво ППС закликало до загального страйку але одночасно намагалося добитися компромису, вступила у переговори з урядом .(10. с. 64)
Всезагальний страйк почався 5 листопада .Він охопив більшість районів країни, однак найбільш напружена ситуація склалась в Кракові, де робітники страйкували вже декілька тижнів.Перший удар уряд вирішив нанести саме в Кракові. До Кракова були стянуті багаточисельні загони поліції із Кельца, Любліна, військової бази з Познані та інших міст. Біля королівського ранку Вавель були розташовані кулемети для оюстрілювання робітничих районів.
Ранком 6 листопада відбулась едентична з поліцією. Було вбито два робітники демонстративно вступили у бій. На допомогу поліції прибули два загона солдат. В їх ряди було багато западноукраїнських та західнобілоруських селян. Солдати почали брататись з робітниками та роззброюватись. Поза війська відкрили вогонь з району Вавеля, але робітники не відступали.
Велика частина Кракова перейняла до рух повстанців, але повстання виникло стихійно та не мало вартого керівника. Кракову допомогли тільки робіьники ближніх промислових районів.
6 листопада відбулися вулисні бої в Бориславі, в центрі нефтяної промисловості. Робітники довіряли керівництву ППС, і цим скористалась реакція. За домовленністю з військовим керівництвом і краковськими урядами, лідери ППС заявили робітникам, що уряд пійшов на поступки і потрібно припинити цю боротьбу. В той же час, почалися арести та суди над учасниками повстання.
Декілька днів робітники, не дивлячись на поліцейський і судовий терор, входили на демонстрації протесту. В Кракові в похоранах загиблих брали участь 100 тисяч чоловік. Коли в Бориславі поліція вбила трьох робітників, на їх похоронах прийшло 50 тисяч чоловік, але цей виступ не міг нічого змінити.
Поразка польських революційних сил в 1623 році було викликано передусім розколом робітничого класу. Більшість робітників йшло за апортуністичним керівництвом ППС, яке робило все можливе, для того щоб не допустити створення единого робітничого фронта та переходу до революційних дій. Професійни союзи також підлягали під вплив правих лідерів революції діячі в основному були головним чинном в низьких провсоюзних організаціях. Комуністична партія збезкровлена репресіями, не обіймала керівничих позицій в провсоюзах і змогла в період краківського повстання домогтися єдиності дій пролетаріату в масштабі свієї країни.(13 с.281)
Революційна боротьба селянства та погноблених національностей не злились з боротьбою повставших робітників. Це дозволило реакції придушити революційні виступи польського робітничого класу. Велике значення мало також те, що були розгромлені революційні сили Болгарії та Німечини.
У листопаді 1925 року Пілсудський офіційно у Бельведері подав прези дентові Войцеховському письмову декларацію, де був незадоволений призначенням-міністром військових справ Сікорського чи Шептицького. По суті, він цілив у саму парламентарну систему, бо тільки сейм міг вирішувати, кого призначати міністром. Це була першодія до травневого перевороту 1926 року кіль?/p>