Справедливiсть як цiннiсна основа права
Информация - Философия
Другие материалы по предмету Философия
текстi екзистенцiйного пiдходу до права (В. Майхофер, Е. Фехнер, К. Коссiо) основне завдання фiлософiСЧ права полягаСФ в розумiннi й тлумаченнi права як екзистенцiйного явища, в його розрiзненнi й спiввiдношеннi з офiцiйним законом (позитивним правом). У цьому аспектi екзистенцiйне право постаСФ як справжнСФ (автентичне) право (як вияв справжнього iснування, екзистенцiСЧ), а закон (позитивне право) - як щось несправжнСФ, вiдчужене вiд людини, а отже, як таке, що суперечить його екзистенцiйнiй сутностi, як знеособлена обСФктивована форма вияву недiйсного iснування.
У неопозитивiстськiй концепцiСЧ (О. Вайнбергер, П. Колер, П. Штрассер та iн.) фiлософiя права охоплюСФ аналiз структурних проблем права, загальнi юридичнi поняття й основнi теоретичнi проблеми правовоСЧ науки, теорiю справедливостi та юридичне вчення про методи.
З точки зору представникiв неотомiзму (Ж. Маритен, Ж. Дабен, Й. Месснер) фiлософiя права маСФ вивчати природне право, яке онтологiчно притаманне людинi з часiв СЧСЧ творення Богом, тобто яке походить вiд вiчного закону, що СФ джерелом усiх iнших законiв i загальним законом свiтобуття. Природне право розглядаСФться ними як iдеальний порядок людських дiй, а тому йому мусить вiдповiдати позитивне право i його застосування на практицi.
Отже, предметну сферу сучасноСЧ фiлософiСЧ права визначають проблеми природи i сутностi права, його специфiка та особливостi, спiввiдношення права з iншими соцiальними нормами, питання сенсу, мiiя i значення права в системi фiлософського вчення про свiт, людину, форми i норми соцiального життя, про методи пiзнання, систему цiнностей тощо.
Буття права передбачаСФ й охоплюСФ правову визначенiсть й упорядкованiсть свiту людського буття, праворозумiння i правовий пiдхiд до основних вiдносин, форм, iнститутiв i установ у суспiльному життi людей. Тому предметна сфера фiлософiСЧ права традицiйно охоплюСФ й проблеми фiлософiСЧ держави. Держава як вiдомо, встановлюСФ, пiдтримуСФ i втiлюСФ в життя норми права, забезпечуСФ СЧх загальнообовязковiсть можливiстю застосування вiдповiдного державного примусу. Щоправда, сфера фiлософського правоаналiзу не обмежуСФться лише законодавчою та правозахисною дiяльнiстю держави. До фiлософсько-правового iнтересу належать такi проблеми, як право i держава, людина - суспiльство - держава, правовi форми реалiзацiСЧ функцiй держави, держава як правовий iнститут, нацiя - право - держава, правова держава як реалiзацiя iдей домiнування права тощо.
Основний сенс предметного калейдоскопа фiлософiСЧ права формулюють як проблему розрiзнення i спiввiдношення права та закону. Вона репрезентуСФ предметну сферу i теоретичний простiр, у межах якого вся проблематика праворозумiння (вiд поняття права до правового розумiння закону i держави) може бути адекватно осмислена i розгорнута у фiлософське вчення.
Проблема розрiзнення i спiввiдношення права i закону маСФ визначальне значення для будь-якого теоретично послiдовного праворозумiння. В онтологiчному аспектi розрiзнення права i закону (у рiзних його варiантах), даСФ змогу розкрити обСФктивнi сутнiснi особливостi права, наявнiсть яких у законi даСФ змогу охарактеризувати його як правове явище - як явище, що вiдповiдаСФ сутностi права, як зовнiшнiй вияв i реалiзацiя правовоСЧ сутностi.
У теоретико-пiзнавальному аспектi ця концепцiя постаСФ необхiдною гносеологiчною моделлю теоретичного осягнення знань та iстини про закон у формi певного поняття права. В аксiологiчному аспектi вона розкриваСФ обСФктивну природу i специфiку цiнностей права, що як особлива форма належного, мета i цiннiсне начало визначаСФ цiннiсно-правове значення конкретного закону i держави.
Отже, концепцiя розрiзнення права i закону забезпечуСФ процес переходу вiд простого, буденного розумiння права як субСФктивноСЧ владноСЧ данностi у формi закону до iстинного знання про право, його обСФктивнi особливостi, природу й сутнiсть та адекватнi й неадекватнi форми його вияву, i на цiй пiдставi окреслюСФ предметну сферу фiлософiСЧ права.
Як самостiйна теоретична загальнонаукова диiиплiна (подiбно до теорiСЧ держави i права, соцiологiСЧ права, iсторiСЧ правових i полiтичних вчень тощо) фiлософiя права виконуСФ певнi загальнонауковi функцiСЧ методологiчного, гносеологiчного, аксiологiчного характеру. У взаСФмозвязку з iншими видами i засобами вивчення права вона СФ найвищою духовною формою пiзнання права, осягнення й утвердження його сенсу, цiнностi та знання в життСФдiяльностi людини i людства загалом.
Основним поняттям фiлософiСЧ права СФ право (лат. jиs), а вiдповiдь на запитання що таке право? маСФ для неСЧ фундаментальне значення. РДдиноСЧ вичерпноСЧ вiдповiдi на нього немаСФ, СЧСЧ пошуки СФ актуальними дотепер. На пiдставi узагальнень рiзних визначень права, якi репрезентують рiзнi напрями вияву його природи, заслуговують на увагу такi дефiнiцiСЧ:
- право - це принцип формальноСЧ рiвностi людей у суспiльних вiдносинах;
- право - це загальна i необхiдна форма свободи у суспiльних вiдносинах людей;
- право - це загальна справедливiсть. Наведеним визначенням властива внутрiшня смислова рiвноцiннiсть, оскiльки формальна рiвнiсть такою ж мiрою передбачаСФ свободу i справедливiсть, як справедливiсть - свободу i рiвнiсть. Отже, смисловими компонентами права, його обСФктивними сутнiсними особливостями, принципами СФ формальна рiвнiсть, СФдиний масштаб, рiвна мiра свободи iндивiдiв та загальноСЧ справедливостi, якi загалом виражаю