Способи творення присвійних прикметиків
Информация - Иностранные языки
Другие материалы по предмету Иностранные языки
ельні форми чоловічого і жіночого роду назв осіб за професією. Перевірте за тлумачним словником, чи є серед утворених слів слова, лексичні значення яких не збігаються.
Дипломник, касир, кравець, лікар, льотчик, офіціант, перекладач, баскетболіст, продавець, штампувальник, друкар, стюард.
? Поміркуйте, чи вживані такі паралельні назви осіб за професією.
Учитель учителька, лаборант лаборантка, фізик фізичка, працівник працівниця, викладач викладачка.
Значна кількість назв осіб утворює паралельні форми чоловічого і жіночого роду: журналіст журналістка. Такі назв осіб жіночого роду належать до стилістично обмеженої лексики. Для позначення осіб жіночої статі у художньому, публіцистичному, розмовному стилях саме їм віддається перевага.
Не відповідають нормі літературної мови деякі назви жіночого роду із суфіксом -к(а) : завучка, фізичка, математичка, керівничка тощо. Вони належать до сфери розмовної мови.
Стилістично зниженими є назви осіб жіночої статі, утворені за допомогою суфіксів -их(а), -ш(а): сторожиха, ткачиха, двірничиха, адміністраторша, дячиха, барменша, білетерша, бригадирша, редак-торша, дикторша. Ці іменники використовуються тільки в розмовно-просторічній мові.
В офіційно-діловій мові посади, професії, звання жінок позначаються тільки іменниками чоловічого роду. Наприклад: Ірина Веселова отримала диплом викладача біології.
? Прочитайте текст. Визначте його стильове призначення. Поміркуйте над діалогом. Чи має рацію геолог Александров? Яка ваша думка стосовно утворення назв осіб за професією чоловічого і жіного роду? В яких функціональних стилях вживаються такі назви?
Випишіть з тексту такі слова і перекладіть російською мовою. Чи є відмінності між словами? Перевірте себе за українсько-російським словником.
Фомін насупився, зітхнув і, щоб перевести розмову, запитав:
Дружина ваша, вона теж геологом працює?
Так, усміхнувся Александров, справжня геологиня!
Як це ви сказали геологиня? перепитав Фомін.
То я навчився називати від студентів. Мені подобається, і, здається, так правильніше.
Чому правильніше?
Та тому, що в царські часи у жінок не було професій, і всі спеціальності називалися в чоловічому роді, для чоловіків. Для жінок же залишалися найнепрестижніші, я вважаю, напівпрезирливі: курсистка, машиністка, медичка. І досі ми старими пережитками дихаємо, кажемо: лікар, геолог, інженер, агроном. Жінок-фахівців майже стільки ж, як і чоловіків, і виходить мовна нісенітниця: агроном пішла в поле, лікар зробила операцію. Або доводиться додавати: жінка-лікар, жінка-геолог. Наче спеціаліст другого сорту, чи що..(І.Єфремов “Юрта Ворона”).
Рефлексія і самоперевірка
Із журналу Дивослово випишіть десять речень - прикладів для пояснення:
- способів творення присвійних прикметників;
- способів творення прикметникових форм від різних географічних назв;
- способів творення назв осіб за професією.
Тема для розмови.
Мова для мене це справді одна з найбільших таємниць. Є мовби доповненням мого життя, якщо не самим життям, - стверджує Валерій Шевчук. Які словотворчі таємниці існують у мові? Які національно-специфічні словотворчі афікси вам відомі? Як вони відображені в українському фольклорі? Обговоріть це в класі.
Вале?рій Олекса?ндрович Шевчу?к (1939 ) український письменник-шістдесятник, майстер психологічної прози, автор ряду літературознавчих та публіцистичних праць, зокрема оповідань і повістей Вечір святої осени (1969), Двоє на березі (1984) та ін.
Завдання додому.
? Прочитайте текст. Визначіть стиль мовлення, основну думку. Які цінності важливі для автора? Чи згодні ви з таким баченням?
Знайдіть слова, що вживаються в переносному значенні, визначіть тип перенесення ознаки. Поясніть слова, написані в лапках. Випишіть слова, утворені морфолого-синтаксичним способом.
Зясуйте спосіб творення підкреслених слів.
Людина виростає в середовищі рідної мови, "зростається" з нею: вміння говорити рідною мовою стає для людини таким же натуральним явищем, як уміння дихати, ходити, їсти. Людина стає співносієм мови. І хоча від окремого індивіда доля мови не дуже залежить, однак мова доти залишається живою, доки існує спільнота носіїв, що вивчають її і користуються нею як рідною.
Тому рідна мова є основою існування спільноти, це ланцюг, що поєднує нинішнє покоління з минулими і майбутніми, єднає людей у просторі. У живій мові процес "світотворення", "омовлення" світу не припиняється: кожне покоління робить до нього свій внесок, залишає у ньому сліди свого перебування на світі. Засвоюючи рідну мову, людина тим самим засвоює і закріплені в ній уявлення про світ, ставлення до нього, способи мислення тощо.
Мова є частиною соціального середовища, в якому формується і в якому живе людина.
Позаяк мовним навчанням і вихованням у ранньому віці дитини займається мати, то в деяких мовних спільнотах закріпився відповідний термін. Наприклад, німці вживають вираз "Muttersprache" ("Mutter" "мати", Sprache "мова"). Як поетичну назву уживають вираз "материнська мова" й українці (Я. Радевич-Винницький Україна: від мови до нації).
Яросла?в Костянти?нович Раде?вич-Ви?нницький ( 1941) український мовознавець, автор книги Україна: від мови до нації ( Дрогобич, 1997).
66. Основні способи творення дієслів, прислівник