Спорт i туризм
Информация - Медицина, физкультура, здравоохранение
Другие материалы по предмету Медицина, физкультура, здравоохранение
?бхiдно не втратити професiйнi кадри, якi працювали в Державнiй туристичнiй адмiнiстрацiСЧ УкраСЧни i мають великий досвiд управлiнськоСЧ роботи. Окрiм цього, важливо зберегти структурнi пiдроздiли по туризму на мiiях в АР Крим, областях, мiстах, районах, тобто там, де вони були вже створенi за часiв iснування ДержтурадмiнiстрацiСЧ. Новому органу влади в галузi туризму треба закрiпити й продовжити роботу з метою створення мiiевих пiдроздiлiв по туризму в перспективних районах УкраСЧни, що володiють значним туристсько-рекреацiйним потенцiалом.
2. Тепловий баланс тiла людини i його здоровя
Мiж людиною i навколишнiм середовищем вiдбуваСФться постiйний теплообмiн. Органiзм людини, як вiдомо, являСФ собою складну термодинамiчну систему, що вiдрiзняСФться високою стабiльнiстю температури внутрiшнiх частин тiла при можливих значних коливаннях iнтенсивностi теплообмiну мiж тiлом i зовнiшнiм середовищем. У переважноСЧ бiльшостi людей температура тiла становить 36,6тАж36,8С. При цьому температура периферичних тканин у залежностi вiд метеорологiчних умов може змiнюватися в значних межах. Для збереження iзотермiчного стану необхiдно, щоб надходження i витрати тепла з поверхнi тiла були рiвнi мiж собою.
Основним джерелом тепла для органiзму людини СФ енергiя, що утворюСФться в ньому в процесi хiмiчних реакцiй бiологiчного окислювання. Окислюванню в клiтинах органiзму пiддаються поживнi речовини жири, бiлки i вуглеводи. Цi перетворення закiнчуються утворенням Н2О, СО2 i звiльненням тепловоСЧ енергiСЧ. Видiлення тепла в органiзмi, що зумовлено окисними процесами, якi вiдбуваються в органiзмi, називають теплопродукцiСФю. РЖнтенсивнiсть теплопродукцiСЧ постiйно змiнюСФться. Для людини, яка стоСЧть, i знаходиться в станi спокою, видiлення тепла вважаСФться таким, що дорiвнюСФ 93 Вт. Пiд час ходьби теплопродукцiя збiльшуСФться в 2-4 рази, а при дуже напруженiй роботi у 7-10 разiв. Якщо прийняти теплопродукцiю людини в спокоСЧ за одиницю, то змiни СЧСЧ при рiзному фiзичному навантаженнi такi:
У горах вище 3000-4000м теплопродукцiя збiльшуСФться на 8-13% внаслiдок посилення активностi дихальних мязiв. У природних умовах iншим джерелом тепла для органiзму людини СФ енергiя сонячноСЧ радiацiСЧ. Тепло, що утворюСФться в органiзмi, переноситься кровю по кровоносних судинах до шкiри i слизистих оболонок, а також витрачаСФться з видихуваним повiтрям. Теплообмiнi функцiСЧ органiзму забезпечують динамiчне спiввiдношення процесiв теплоутворення i тепловiддачi в залежностi вiд конкретних метеорологiчних умов середовища.
Передача тепла в зовнiшнСФ середовище з поверхнi тла вiдбуваСФться шляхом турбулентноСЧ дифузiСЧ теплового випромiнювання i випаровування вологи. При температурi повiтря, що дорiвнюСФ температурi поверхнi тiла, тепловiддача турбулентним шляхом i випромiнюванням вiдсутня, а тепловiддача здiйснюСФться лише шляхом випаровування поту. Коли температура навколишнього середовища нижча, нiж температура поверхнi тiла, швидкiсть вiтру збiльшуСФ тепловитрати турбулентним шляхом i випаровуванням. При високих температурах повiтря великi швидкостi вiтру не завжди сприяють посиленню тепловтрат органiзму, iнодi це призводить до збiльшення теплового навантаження. З пiдвищенням температури помiтно зростаСФ вплив вологостi повiтря. Збiльшення вологостi повiтря зменшуСФ фiзiологiчний дефiцит насичення i тим самим обмежуСФ тепловтрати випаровуванням. Аналогiчна роль вологостi при знижених температурах повiтря значно менша. У той же час при низьких температурах повiтря пiдвищена вологiсть збiльшуСФ тепловтрати органiзму в результатi iнтенсивного поглинання водяною парою енергiСЧ довгохвильового випромiнювання з поверхнi тiла людини. Однак бiльше зростання тепловтрат вiдбуваСФться при безпосередньому зволоженнi тiла й одягу.
При теплообмiнi органiзму, як вже згадувалося, мають мiiе i тепловтрати через органи дихання, що вiдбуваються за рахунок нагрiвання вдихуваного повiтря i випаровування з поверхнi дихальних шляхiв. Зростання тепловтрат тим бiльше, чим нижче температура вдихуваного повiтря i чим бiльше фiзiологiчний дефiцит насичення водяною парою навколишнього повiтря i повiтря, що мiститься в легенях i дихальних шляхах, а також чим бiльше обсяг легеневоСЧ вентиляцiСЧ. Ступiнь спроможностi кондицiювання органiв дихання визначають по температурi i вологостi видихуваного повiтря i життСФвоСЧ СФмностi легенiв.
При рiзних метеорологiчних умовах в органiзмi людини виникають змiни функцiй ряду систем i органiв, що приймають участь у терморегуляцiСЧ у системi кровообiгу, нервовоСЧ i потовидiльноСЧ. РЖнтегральним показником теплового стану органiзму людини в тих чи iнших метеорологiчних умовах може бути температура тiла. Про ступiнь напруження терморегуляторних функцiй i його тепловий стан можна судити також по змiнi температури шкiри i тепловому балансу. Тепловий баланс тiла людини визначаСФться впливом комплексу метеорологiчних i фiзiологiчних факторiв, а також теплозахисних властивостей одягу i фiзичного навантаження. До фiзiологiчних факторiв теплового балансу людини вiдносять теплопродукцiю, температуру шкiри i характеристику умов зволоження поверхнi шкiри. Тепловий стан людини характеризуСФться середнiм зваженим значенням температури шкiри, визначеним для основних частин тiла з урахуванням СЧх площi. Спiввiдношення мiж субСФктивними оцiнками тепло вiдчуття людини i середньою температурою шкiри такi:
Умо