Специфiка фiлософських мiркувань
Информация - Философия
Другие материалы по предмету Философия
СПЕЦИФРЖКА ФРЖЛОСОФСЬКИХ МРЖРКУВАНЬ
У БУДДРЖЙСЬКРЖЙ ТРАДИЦРЖРЗ
У дослiдженнi розглядаСФться буддiйська традицiя в буддологiСЧ. Показано СЧСЧ подiбнiсть з традицiСФю СФвропейського скептицизму щодо вiдображення змiсту основних категорiй пiзнання. Окремо розглянуто вчення Нагарджуни i його тлумачення вiдомим сходознавцем РД. Торчиновим.
Питання про свiт, його кiнечнiсть i нескiнченнiсть, про природу часу, простору буддiйська традицiя вiдносить до передчасних, тобто таких, промислювати якi можна лише пiсля певного очищення свiдомостi вiд напрацьованих у суспiльствi деформуючих структур, що називаються скандхами. Мета буддизму - звiльнення людини (чи взагалi всiх живих iстот). Його цiкавлять тi питання, вiдповiдi на якi ведуть саме до цiСФСЧ мети. У цьому ми вбачаСФмо певну прагматичнiсть - властивiсть, яку захiдна цивiлiзацiя перiоду буржуазних вiдносин приписуСФ виключно собi. Але буддiйська прагматичнiсть, швидше, духовного плану, захiдна ж - виключно матерiальна. Однак в обох випадках прагматичнiсть виступаСФ як значима i безумовна мета всiх дiй людини. Будда говорить: "Багато я пiзнав, але.. не багато вам вiдкриваютАж Тому що вони (цi iстини - авт.) марнi, не сприяють очищеннютАж, холоднокровностiтАж, спокою, не ведуть до повного розумiння, повного просвiтлення, нiрвани. Тому вони не оголошуються мною. А що ж тодi оголошуСФться мною? РЖснуСФ дуккха - ось що я пояснюю. РЖснуСФ причина дуккхи - ось що я пояснюю. РЖснуСФ припинення дуккхи - ось що я пояснюю. РЖснуСФ шлях до припинення дуккхи - ось що я пояснюю. " [4, с.13].
Скандхи - це стереотипи i шаблони, що утворюють основу свiдомостi пересiчноСЧ - неосвiченоСЧ - людини, а взагалi це групи елементiв досвiду. Усього таких груп елементiв пять. Загальна ж назва всього, що повязано зi скандхами, - дуккха (страждання).
Однак згодом, коли традицiя розгалужуСФться i диференцiюСФться на рiзнi школи i напрямки, увага до питань свiдомостi, в тому числi i до скандх, посилюСФться. Але витоком буддiйських концептуалiзацiй все одно СФ саме робота зi свiдомiстю, спрямована на СЧСЧ просвiтлiння, приведення до нормального вигляду, що дозволяСФ бачити суть речей так, як вона СФ, i ставити питання в правильнiй редакцiСЧ. Зрозумiло, легко уявити, що якщо свiдомiсть певним чином перетворити, то змiняться i самi питання за тематикою i за формою. Оскiльки ж ми проробляСФмо в захiднiй традицiСЧ фiлософствування фактично подiбну роботу з розвитку свiдомостi, то при вдумливому ставленнi до проблеми здатнi обiйтися без специфiчних буддiйських прийомiв роботи з очищення свiдомостi.
ПоняттСФвi структури мислення, що описують буддiйський досвiд просвiтлення i свiторозумiння у самому буддизмi, зрозумiло, застосовувалися, оскiльки було потрiбно описати досвiд i узагальнити його. При цьому виникла практика рацiоналiстичних узагальнених мiркувань, своСФрiдний фiлософський компонент самопiзнання, який неодноразово пiддавався критицi в межах самоСЧ цiСФСЧ практики.
Оскiльки традицiя буддизму надзвичайно багатопланова, що включаСФ в себе ряд конкуруючих (чи особливим чином взаСФмодоповнюваних) концепцiй, ми обмежимося викладенням основних його принципiв, базових вихiдних тверджень, що данi, як гадають, самим Буддою. Цi принципи викладенi в трьох бенареських проповiдях-лекцiях Гаутами, назви яких у традицiйному перекладi з санскриту звучать так:
- "Сутра, що приводить колесо до руху" (про чотири шляхетнi iстини, восьмеричний шлях СЧх досягнення, пять скандх);
- "Сутра про сутнiсть анатмана" (вчення про неiснування душi i характеристики буття);
- "Закон залежного походження" (про миттСФвiсть елементiв - кшанiкаваду, про причинно-наслiдковий звязок у свiтi - карму).
Кшанiкавада - вчення про миттСФвiсть елементiв - дхарм, що складають основу психофiзичного досвiду людини. Дхарми обСФднуються в скандхи й творять саму особистiсть людини. Круговорот повсякденного життя - сансара - характеризуСФться мiнливiстю i нетривкiстю усього (анiтья). З цього твердження випливаСФ уявлення про миттСФвiсть iснування. У своСЧх лекцiях з буддологiСЧ один з провiдних сходознавцiв нашого часу РД.А. Торчинов пише про це так: "Вчення про миттСФвiсть безпосередньо випливаСФ з першоСЧ тези про всезагальнiсть мiнливостi. Воно стверджуСФ, що кожна дхарма (i, вiдповiдно, увесь комплекс дхарм, тобто жива iстота) iснуСФ лише одну незначну миттСФвiсть (видiлено мною - авт.), в наступну мить вона замiнюСФться на нову дхарму, що причинно обумовлена попередньою" [1, с. 35]. РД.А. Торчинов вважаСФ, що така концепцiя свiдчить як про континуальнiсть потоку дхарм, так i про його дискретнiсть: "По сутi, кожну наступну мить iснуСФ нова особистiсть, причинно повязана з попередньою i обумовлена нею. Таким чином, за теорiСФю миттСФвостi, потiк дхарм, що утворюСФ живу iстоту, СФ одночасно континуальним i дискретним" [Там само]. На нашу думку, точнiше буде сказати, що нi континуальностi, нi дискретностi тут немаСФ. Континуальнiсть - безперервнiсть iснування - тут удавана, а дискретнiсть може бути введена тiльки при наявностi дiйсноСЧ безперервностi як вимiру дискретностi. Однак такого вимiру в даному тлумаченнi немаСФ.
Два провiдних напрямки в буддiйськiй традицiСЧ - хiнаяна i махаяна - по-рiзному оцiнюють вихiднi положення: перший приймаСФ СЧх буквально, як кiнцеву iстину, другий - як пiдготовчий ступiнь до вищого рiвня розумiння.
Критичнi мiркування про час i рух, що вiдбуваються в одному значеннСФвому ключi, присутнi в буддiйськiй традицiСЧ махаян