Спадкування за заповiтом
Информация - Юриспруденция, право, государство
Другие материалы по предмету Юриспруденция, право, государство
Законодавством передбачена можливiсть зробити в заповiтi особливi розпорядження. Це пiдпризначення спадкоСФмця, заповiдальний вiдказ, покладання, виконяння заповiту та розпорядження вкладами в фiнансово-кредитних установах. Давайте розглянемо цi особливi заповiдальнi розпорядження.
1. Пiдпризначення спадкоСФмця.
Правила пiдпризначення спадкоСФмця регулюються статтею 536 Цивiльного кодексу УкраСЧни. Пiдпризначення спадкоСФмця ( або ж субституцiя ) - це особливе розпорядження спадкодавця за яким додатково призначаСФться другий за чергою спадкоСФмець на випадок,
коли перший спадкоСФмець не прийме спадщину внаслiдок смертi до вiдкриття спадщини, або ж вiдмови вiд спадщини. Кiлькiсть пiдпризначених спадкоСФмцiв необмежена.
2. Заповiдальний вiдказ.
Заповiдальний вiдказ, або ж легат, це розпорядження спадкодавця, за яким спадкоСФмцю даСФться доручення передати певну частину спадкового майна iншiй особi, яка зазначена в заповiтi. Склад легату: легатарiй - вiдказоотримувач, вiдказник - спадкоСФмець, на якого покладено передачу певного майна. За Зхiдно-РДвропейським правом лгатарiй може бути унiверсальним, сингулярним та партикулярним. Унiверсальний легатарiй - передаСФться все спадкове майно очищене вiд боргiв. Сингулярний легатарiй - це заповiдальний вiдказ, за яким переходить лише певна частина майна. Партикулярний легатарiй - передаСФться лише певне право.
Змiстом легату може бути зобовязання спадкоСФмця передати вiдказоотримувачу певнi речi в межах спадковоСЧ маси або ж зобовязання сплатити певну суму грошей вiдказоотримувачу. Виконання легату може бути лише в межах спадкового майна. У разi смертi спадкоСФмця (пiсля смертi спадкодавця, але до виконання легату ), зобовязання по легату переходять до спадкоСФмцiв спадкоСФмця.
3. Покладання.
Покладання, як i легат, також СФ сингулярним правонаступництвом. Покладання - це особливе розпорядження спадкодавця за заповiтом, за яким спадкоСФмець зобовязуСФться виконати певнi дiСЧ на користь конкретноСЧ особи, або ж виконати дiСЧ для загальнокорисноСЧ мети. Це визначено в статтях 539 та 540 Цивiльного кодексу УкраСЧни. Так, за статтею 539 Цивiльного кодексу УкраСЧни заповiдач може покласти на спадкоСФмця, до якого переходить житло, зобовязання надати iншiй особi довiчне користування певним житлом або його частиною. Право користування зберiгаСФться навiть у випадку вiдчуження майна спадкоСФмцем i iншими особами в тому числi i за спадкуванням. В статтi 540 Цивiльного кодексу УкраСЧни зазначено, що заповiдач може покласти на спадкоСФмця виконяння дiй для загальнокорисноСЧ мети. Це також сингулярне спадкування, але на вiдмiну вiд довiчного користування дiСЧ здiйснюються щодо невизначеного кола осiб, i строк може бути визначеним спадкодавцем. Прикладом покладення може бути покладення на спадкоСФмця обовязку надавати громадськостi змогу користування приватною бiблiотекою заповiдача, його коллекцiСФю, виставкою чи експозицiСФю.
4. Виконання заповiту.
Виконання заповiту - це здiйснення останньоСЧ волi заповiдача призначеною особою-виконавцем. Виконавцi не СФ представниками нi заповiдача, анi спадкоСФмцiв, а виникають на пiдставi закону. ФункцiСФю виконавцiв СФ визначення кредиторiв та дебiторiв, i, власне, виконання останньоСЧ волi заповiдача. Виконавець заповiту вчиняСФ всi дiСЧ, необхiднi для виконання заповiту, безоплатно. Проте вiн маСФ право на вiдшкодування необхiдних витрат, понесених ним при охоронi спадкового майна, i по управлiнню цим майном. Цi витрати вiдшкодовуються за рахунок спадкового майна. Пiсля виконання заповiту виконавець повинен представити спадкоСФмцям за СЧх вимогою звiт.
5. Розпорядження вкладами.
Вiдповiдно до статтi 564 Цивiльного кодексу УкраСЧни порядок розпорядження на випадок смертi вкладами в фiнансово-кредитних установах, за спецiальними вказiвками вкладникiв визначаСФться статутами названих кредитних установ i виданими в установленому порядку правилами. Якщо вкладник не зробив розпорядження ощаднiй касi або банку, то в разi смертi вкладника його вклад переходить до спадкоСФмцiв на загальних пiдставах за загальними правилами спадкування .
V. Порядок реалiзацiСЧ спадкових прав.
1. Прийняття спадщини.
Внаслiдок вiдкриття спадщини у спадкоСФмцiв за заповiтом або за законом виникаСФ право спадкування. Спадкове майно переходить до спадкоСФмцiв лише за умови, що вони виявили згоду на прийняття спадщини. Якщо спадкоСФмець приймаСФ спадщину, то вона, за статтею 548 Цивiльного кодексу УкраСЧни, визнаСФться належною йому з моменту вiдкриття спадщини. Прийняття спадщини не СФ обовязком спадкоСФмця, а СФ лише його правом.
Для прийняття спадщини спадкоСФмець маСФ подати заяву до нотарiальноСЧ контори за мiiем вiдкриття спадщини щодо прийняття спадщини, або фактично вступити у володiння чи управлiння майном. Фактичний вступ у володiння (за статтею 549 Цивiльного кодексу УкраСЧни ) - це вступ у володiння чи управлiння спадщиною осiб-спадкоСФмцiв, якi проживали разом iз спадкодавцем. Фактичний вступ у володiння або управлiння будь-якою часткою майна розглядаСФться як прийняття всiСФСЧ спадщини. ДiСЧ, що свiдчать про намiр спадкоСФмця вступити у володiння спадщиною повиннi бути здiйсненi протягом шести мiсяцiв з дня вiдкриття спадщини (як це зазначено в статтi 549 Цивiльного кодексу УкраСЧни )