Соціально-психологічні аспекти праці менеджера
Информация - Менеджмент
Другие материалы по предмету Менеджмент
? учасники щодня індивідуально записують ідеї з певної проблеми в термін від тижня до місяця.
Перераховані методи належать до технології "антисупресій" або психічного розкріпачення волі й мислення від примушення і стандартів, з колективним ухваленням рішень в ігровому розвитку.
До індивідуальних методів психологічної напруги належать:
а) аутотренінг самостійне тренування організму і волі, ґрунтуючись на системі УШДРК, де У усвідомлення своєї проблеми,
Ш шляхи постійного нарощування навантажень, Д достатність,
Р регулярність вправ, гартування, К контроль своїх думок;
б) статичні динамічні вправи тренування витривалості (шия, руки, ноги);
в) шіацу дія на резерви організму, японська терапія, що ґрунтується на натисканні пальцями і долонями на певні точки тіла з метою нормалізації регулювання діяльності всього організму;
г) цигун китайська гімнастика, вправи з регулювання енергії та виконання програми психорегулюючих тренувань, дихальних вправ і прийомів медитацій (управління свідомістю);
ґ) йога філософія, спрямована на управління гармонією, рівновагою тіла, саморегулюванням, психічною і розумовою діяльністю.
Етапи оволодіння йогою:
- виховання моралі;
- самодисципліна;
- фізичне здоровя;
- контроль дихання;
- регулювання енергії;
- управління відчуттями;
- управління зосередженістю, концентрацією, мисленням, духом і волею.
- Професійна етика, організаційна культура, трудова мотивація і концепція "Рerformance Management"
Культура характеристика стану суспільства і специфічний спосіб організації життєдіяльності людини, що відбивається в продуктах матеріальної, інтелектуальної та духовної праці; система норм і цінностей; відносин людини з природою і людей між собою (рис. 1).
За визначенням Канта, культура виражає здатність людини ставити мету, формулювати завдання і реальність рішення.
Культура процес відокремлення людини від природи і створення нової реальності, і способу її існування як гомосапієнс. Потреба в культурі часто виникає в переломні моменти розвитку суспільства.
Сфери, що репрезентують культуру:
1) філософія;
2) мистецтво;
3) мова;
4) політика (механізм суспільних звязків і господарських відносин);
5) виробництво (матеріальна основа існування людини);
6) освіта (можливості в пізнанні світу і самого себе);
7) право (система суспільних категорій, норм, правил, що регламентують людські відносини);
8) сімя (первинний осередок суспільства, створена для продовження розвитку в дітях).
Розрізняють:
а) раціональну сферу культури охоплює специфічні види діяльності (наука, література, менеджмент і т. д.);
б) ірраціональну сферу культури належить безпосередньо до індивіда і характеризує його потреби та рівень розвитку (манери, поведінку, стиль, мову і т. д.).
Рис. 1. Система культури
Підсистеми культури вступають у взаємодію й відбивають специфіку видів діяльності й етику співтовариства.
Складові культури (рис. 2):
- символи;
- герої;
- комунікації;
- цінності;
- ритуали.
Рис. 2. Складові культури
Категорії цінностей:
Істина є найважливішою в етносі й не залежить від історичної епохи індивідуума, служить для виявлення напрямів розумової діяльності людини.
Краса. Виявляється в наданні можливостей самовираження особистості, залежить від етапу історичного розвитку, біологічного типу природних умов і місця проживання людини, відбиває гармонійне поєднання фізичного стану і соціально-психологічного статусу особистості.
Добро. Виступає регулятором відносин між групами людей і людьми в групі. Категорія істини спирається на суспільну корисність субєкта життєдіяльності, категорія краси на естетичні норми, а категорія добра на етику поведінки.
Справедливість. Регламентує можливості користування результатами спільної діяльності, розподіл ресурсів, засобів, цінностей.
Свобода вибору повязана зі створенням умов і можливостей для творчого розвитку особистості, підвищення її потенціалу, а для підприємств полягає у створенні умов для добросовісної конкуренції на ринку.
Категорії цінностей безпосередньо повязані з такими поняттями:
Етика (від грец. etnos звичай, характер відносин) філософська дисципліна, що вивчає категорії моралі й моральності (Арістотель, Спіноза, Кант).
Етикет (від фр. etiquette порядок) усталені правила поведінки і порядок дії в певних соціальних колах і суспільних системах.
Ділова етика стандарти, норми ділової поведінки прийняті в організації для спілкування з діловими партнерами (клієнтами, замовниками, інвесторами), а також для внутрішньофірмових відносин (з керівником, колегами, підлеглими).
Етичні нормативи система цінностей і правил етики, яких має дотримуватися працівники організації для підтримки вищих стандартів ведення бізнесу. Вони відбивають філософію бізнесу, ступінь соціальної відповідальності організації, рівень розвитку трудового колективу та іміджу.
Ефективність управління організації забезпечується системою мотивації.
Мотивація процес спонукання до праці, повязаний з дією на систему цінностей і цілей індивідуума, для усвідомлення ним цілей організації як своїх власних цілей.
Виокремлюють 4 підходи до мотивації праці:
1) теорія пільг і санкцій;
2) змістовна теорія мотивації;
3) процесуальна теорія мо