Соціальні девіації
Курсовой проект - Социология
Другие курсовые по предмету Социология
людини (фізичні риси, тілесну будову) як прямий детермінант її девіації. Психоаналітична теорія наголошує на о притаманній особистості внутрішній конфліктності, яка спричиняє девіацію. Соціологічний підхід враховує біопсихологічні фактори для узагальнення і втілення в інтегрально-соціальному обсязі. Згідно з соціологією девіації, остання настає як наслідок різних форм аномії, соціальної, культурної, групової, кримінологічної дезорганізації.
Найважливішим аспектом даної роботи є дослідження різних форм взаємного впливу соціальних девіацій між собою і, зокрема, на злочинність. Цей вплив має відносно стійкий характер. Проявляється він у стійкій, нерідко зворотній залежності між насильницькою і корисливою злочинністю, алкоголізацією і наркотизацією населення, вбивствами і самогубствами, жіночою злочинністю і проституцією тощо. Також, наявна залежність різних форм девіантної поведінки від середовища економічних, соціальних, демографічних, культурологічних і інших чинників. Вплив певних форм поведінки, що відхиляється, одна на одну може бути як на збільшення та посилення, так і на послаблення.
Отже, дослідження взаємозвязку і взаємовпливу соціальних девіацій і злочинності залишається актуальним для багатьох наук соціології, психології, а також кримінології
Список використаної літератури
- Габиани А. Наркотизм (конкретно-социологическое исследование по материалам Грузинской ССР). Тбилиси: Сабчота Сакартвело, 1977. С.23;
- Гернет М.Н. Избранные произведения. М.: Юридическая литература, 1974. М. - С.441;
- Герцензон А.А. Введение в советскую криминологию. - М.: Юридическая литература, 1965. С.46.
- Герцензон А.А. Преступность и алкоголизм в РСФСР / Под ред. Г.М.Сегала и Ц.М.Фейнберг. М.: Красный печатник, 1930. С.12-27;
- Гилинский Я. И. Некоторые проблемы отклоняющегося поведения// Преступность и ее предупреждение. Л., 1971. Вып. 2. С. 95 102
- Гіденс Е. Соціологія: підр. К.; Основи, 1999. С. 250.
- Дюркгейм Е. “О разделении общественного труда. Метод социологии.” М.: Наука, 1991. С.572.
- ЖижиленкоА.А.Преступность и ее факторы. - Санкт.-Пб., 1922. С.56-78;
- ЗаиграевГ.Г.Общество и алкоголь. - М: НИИ МВД РФ, 1992, - С. 123-130;
- Карпец И.И. Проблема преступности. - М.: Юридическая литература, 1969. С.37-40;
- Кетле А. Социальная физика, или опыт исследования о развитии человеческих способностей, - К., 1991. С.69.
- Ковалев В. В. Психиатрия детского возраста. - М., 1979. С.47.
- Кудрявцев В.Н. Причинность в криминологии. - М.: Юридическая литература, 1968. С.14;
- Кузнецова Н.Ф. Преступление и преступность. - М.: МГУ, 1969. С.213.
- Левин Б.М. Мнимые потребности. - М.: Изд-во полит, лит., 1986. С.231.
- ЛичкоА.Е.Психопатии и акцентуации характера у подростков. - Л.,1983.- С.52;
- Мертон Р. Социальная теория и социальная структура (фрагменты). К.: Вид-во інституту соціології, 1996. С.112.
- Нікітін А.В. Девіантна поведінка як предмет філософсько-правового аналізу. К./ Проблеми філософії права. 2004. Том ІІ.
- Обозненко П.Е. Поднадзорная проституция Санкт-Петербурга по данным врачебно-полицейского комитета. Дисс. СПб., 1896.