Соціальний та етнічний склад катакомбного населення
Информация - История
Другие материалы по предмету История
які впливають на все життя людини и тому їх пошановують в тому чи іншому вигляді, ми зустрічаємо тільки у народів порівняно високої культури[17]. В період розпаду первинного суспільства пошанування конкретних предків заміняється їх узагальненим образом, вони стають легендарними і міфічними. Для давніх народів смерть уявлялась не кінцем життя певної людини, а свого роду трансформацією, переходом з реального світу в світ потойбічний, де люди продовжують жити за аналогією з реальним світом. У деяких народів вважалось, що померлий продовжує своє існування в потойбічному світі доти, доки зберігається його тіло, що приводило до виникнення обряду бальзамування і виготовлення посмертних масок і модельованих голів і черепів, тобто тих обрядів, що дуже властиві катакомбному населенню.[18] Уявлення о тотожності загробного світу зі світом реальним відображалось у тому, що разом із покійником в могилу відправлялись всі необхідні йому в житті речі. Можна припустити, що підкреслювався не тільки соціальний статус небіжчика, а й його етнічна приналежність. В епоху розквіту культ предків набуває рис етнічно забарвлених релігій. Навіть в ранньокласових суспільствах релігії, що розвились на базі культу предків, мають яскраво виражене етнічне забарвлення. Тому ми можемо зробити висновок, що релігійні системи, що розвились на базі культу предків, яскраве відображення якого ми находимо в погребальному обряді катакомбної культури, були за своєю суттю покликані інституалізувати, закріпити відокремлення даного етносу в ідеології. Звідси – погребальний обряд, що найтіснішим чином пов\язаний з культом предків і що є одним із найголовніших елементів первинних релігій, також повинен відображати й етнічні параметри і статус похованого. Отже, ми можемо сказати, що погребальний обряд є комплексним і повноцінним джерелом для етнічних реконструкцій. На відміну від інших археологічних джерел, які характеризуються ущербністю та фрагментарністю, погребальні пам’ятки майже позбавлені цього недоліку, тому що кожне поховання є певною цілісністю, створеною первісним колективом, в якому знайшло відображення положення похованого. При цьому повинні були виявлятись як свідомі відношення даного колективу, так і традиційні, несвідомі. Тому поховання в найбільшій мірі відповідають меті аналізу етносоціальних характеристик культури. Питання складається тільки в тому, щоб виділити з усіх рис, які відрізняють катакомбний поховальний обряд, саме етнічні. Етнічні відмінності і одноманітність – це відмінності по формі, варіації форми тих матеріальних решток, які пов’язані з духовною сферою життєдіяльності давніх суспільств, а конкретніше – з релігією. Оскільки умовою існування етносу є спільність території, то ті ознаки поховального обряду, які виражають відмінності у формі та які складають суцільні території, можна назвати етноінформативними. Ознаки, типічні для всього суспільства, народу, відображають цілісність, єдність, усвідомлення власної індивідуальності, а ознаки, які характеризують відмінності в межах однієї цілісності - позначають різні етнічні групи всередині даного народу, що відображає особливості його походження і розвитку.[19] 5. Етнічні дослідження на базі поховального обряду. 5.1. Методологічна основа дослідження. Створення вибірки та списку ознак для аналізу. На думку провідного дослідника даної теми, С.Ж. Пустовалова[20], оскільки етнічні процеси катакомбного населення характеризуються превалюванням інтеграційних тенденцій, а етнічна спільнота являє собою інтегровані, але й зберігші свою певну специфіку групи населення, остільки пізнавальною гіпотезою при виявленні АЕК катакомбної культури буде виступати припущення, що ентноінформативними сукупностям ознак будуть ті, чиї ознаки, по-перше, різко і якісно розділяють масив джерела, а по-друге є наймасовішими, по-третє, виявляють високу тенденцію до більш чіткої локалізації на певній монолітній території. Означивши методологічні засади свого дослідження, С.Ж. Пустовалов говорить також про формування вибірки, за матеріалами якої саме і будуть проводитись етносоціальні розвідки, оскільки саме за допомогою вибірки можливо скласти уявлення про ціле за його частиною. Критерієм відбору поховань для аналізу служив мінімум ознак, які обумовлювали приналежність їх до катакомбної культури, обов’язковими з яких були два: наявність катакомби або можливість її реконструкції, а також положення похованого. Там, де поховальна споруда не була відстежень в ході розкопок, основний упор робився на положенні похованого та формі кераміки. Також були від членовані так звані ямно-катакомбні поховання. Оскільки пам’ятки катакомбної культури є поширеними на досить широкій території – від Поволжя до Подунав’я, то в дослідженні доцільно було використати лише невелику, але досить показову їх частину (більшість цієї території як раз лежить в межах державних кордонів України) – Північне Причорномор’я, під яким розуміється територія Побужжя, Північного Криму, Нижнього Подніпров’я, Приазов’я та Орель-Самарського міжріччя. Характерною особливістю Північного Причорномор’я є наявність тут в більшій або меншій кількості пізніх або інгульських поховань. Окрім них різними спеціалістами виділяються переддонецькі, донецькі, харьківсько-воронезькі, маничські поховання. Щоб зрозуміти етнічну структуру на цій території, треба мати також матеріал для порівняння. В якості такого матеріалу, С.Ж. Пустовалов обирає ок?/p>