Соціальний та етнічний склад катакомбного населення
Информация - История
Другие материалы по предмету История
робство. В багатьох похованнях були знайдені рештки злаків. В деяких похованнях Причорноморських степів були також знайдені рештки давніх землеробських знарядь праці типу рала. Подібні знаряддя могли бути використовувані для обробки легких заплавних грунтів, широко представлених р районі річок Молочної, Дніпра, Інгульця, Південного Бугу. Зображення колосся також відомі на камінних сокирах, які походять з катакомбних поховань. Катакомбна культура, на думку багатьох дослідників, в своєму формуванні та розвитку відчула значний вплив такого могутнього культурного центру як Давній Схід. Він відобразився на найбільш важливих сферах людської діяльності: ідеології (погребальні споруди типу катакомб, культові сосуди типу курильниць, модельовані черепи і бальзамування, культові споруди типу зиккуратів), виробництва (кавказькі типи металевого інвентарю), побуті (прикраси в формі скарабеїв, лотосоподібні підвіски). До кінця 3ї чверті ІІ тис. до н.е. племена катакомбної культури були витіснені племенами зрубної культури, що просунулись з регіону Середньої Волги[6]. 3. Соціальна стратифікація. Достатньо високий рівень економіки (див. попередній розділ) дозволяє говорити про значну соціальну стратифікацію в досліджуваному суспільстві. Погребальний обряд катакомбної культури, який в даний момент можна розглядати як основне джерело для дослідження соціальної структури, демонструє значне різноманіття в розмірах та оформленні могил, кількості і якості інвентарю тощо, яке було викликано не тільки статтю та віком похованого, але й його соціальним станом. Не дивлячись на те, що спроби реконструкції соціальної структури катакомбного населення були зроблені ще в 30ті роки[7], це питання досі залишається відкритим, хоча вже отриманий ряд цікавих даних. Так, ще Т.Б. Попова, базуючись на даних про відтворювальне господарство у носіїв катакомбної культури і залучаючи для соціальної реконструкції загальнотеоретичні праці, вже припускала наявність в катакомбній культурі початків соціальної диференціації. Вона припускала також наявність патріархального рабства, яке виникало внаслідок військових сутичок. Однак, процес соціального розкладення, на її думку, тільки починався.[8] На складний характер соціальної структури також вказують і спільні парні поховання з насильницьким умертвінням одного з похованих. Н.І. Шарафутдінова, дослідивши поховання з орнаментованими сокирами-молотками, також вважає, що вони були приналежністю осіб особливого соціального статусу, а саме шаманів-жерців. На думку багатьох дослідників знахідки возів та колісниць або їх окремих частин в похованнях доби бронзи також свідчить про значне розшарування суспільства та приналежність похованих в цих могилах до найвищого страту давніх скотарських спільнот Євразії.[9], [10]. Також дослідники прийшли до висновку, що знахідки в похованнях так званих модельованих черепів, які є своєрідним виявленням культу предків, також є однією з ознак високого соціального статусу похованого. Це підтверджує те, що модельовані черепи найчастіше знаходяться в похованнях, які і за іншими ознаками (розміри поховальних споруд в 1,5-2 рази перевершують середні, наявність соціально значущих категорій інвентарю, парадної зброї, возів та коліс, численного металевого інвентарю) виходять за рамки ординарних. На більш ніж 1000 поховань катакомбної культури Нижнього Подніпров’я відомо всього лише 10 возів, в тісному зв’язку з возами також стоїть і висока зустрічаємість зброї в похованнях з модельованими черепами (вище 50%), тоді як у середньому вона становить близько 12%. Як правило в похованнях з модельованими черепами зброя носить парадний характер і навряд чи могла бути використана за своїм прямим призначенням. Отже, ми можемо точно стверджувати, що ці 2 ознаки напряму пов’язані із соціальним статусом небіжчика. Визначення ступеню соціальної диференціації за матеріалами поховань інгульського типу дало можливість виділити шість соціальних груп поховань, які, на думку дослідників, становили не жорсткі групи типу каст, а скоріше деяку тенденцію з численними переходами в межах даного кола пам’яток, що вказує більш на становий тип суспільного устрою того населення, яке залишило пам’ятки інгульського типу. Для першої найбільш соціально значущої групи населення характерні найбільші розміри поховальних камер (довжина більше ніж 240 см, а ширина – більше 200), складне погребальне ложе (не лише підстилка, а й подушка, шкіряні простирадла, циновки, як під так і над похованим), моделювання обличчя по черепу, колесо або віз, зброя, наявність металевого інвентарю, розпис (зображення на дні камери, які зазвичай виконані червоною фарбою – стопи, різноманітні візерунки, зображення тварин тощо), насип та інший численний інвентар. Друга група похованих характеризується всіма перерахованими вище ознаками, але в меншій мірі, а також: прикраси, знаряддя праці; замість насипу – лише досипання і значно менші розміри камер. Для третьої групи – лише моделювання лиця по черепу, зброя і насип. Ці три групи можна умовно об’єднати в одну велику – знать. Для четвертої групи виявились властивими знаряддя праці, інший інвентар, одна або декілька посудин – їжа, яка супроводжує померлого, кістки тварин, просте погребальне ложе. Для п’ятої – лише просте ложе, для шостої – останньої - характерні найменші розміри камер (до 160 см в довжину, 80-100 в ширину) і повна відсутність будь-якого інвентарю та деталей погребального обряду. П’ята та четверта г?/p>