Барокова культура в УкраСЧнi
Информация - Культура и искусство
Другие материалы по предмету Культура и искусство
?. Античнiсть приходила на УкраСЧну вже пiсля примирення СЧСЧ з християнством, у формах барокового, християнсько-мiфологiчного синтезу: тому помалу, але без опору починаСФться розповсюдження вжитку мiфологiчних образiв: релiгiйна лiрика стоСЧть пiд охороною античних муз; Пресвята Дiва стаСФ Дiаною, хрест порiвнюють з тризубом Нептуна, в мiстичних трактатах зявляються амури та купiдони i т. д. Бароко прийшло без великоСЧ лiтературноСЧ боротьби i прийнялося, як нова рослина на плодючому ТСрунтi. РДдиний, може, хто мiг би боротися проти бароко, РЖван Вишенський, сам у своСЧй лiтературнiй формi був до бароко дуже близький (див. далi) та радше сприяв його успiховi саме стилем своСЧх творiв. Вишенський лише не прийняв би поСФднання християнства з античнiстю, синкретизму.
3. Коли починаСФться украСЧнське бароко? Це питання складне не лише для УкраСЧни: бароко, почавшися в пiвденнiй РДвропi в половинi 16-го вiку, у деяких краСЧнах лише помалу пробивалося крiзь традицiю ренесансу. На УкраСЧнi першим письменником, у якого знаходяться риси барокового стилю, СФ РЖван Вишенський. Його довгi перiоди нагромадження паралелiзмiв, смiливi антитези, стиль промовця чи лiпше пророка, майже неймовiрне нагромадження формальних прикрас (що у цього генiального письменника нiколи не закривають, не усувають з поля уваги змiсту) могли б дозволити нам прилучити його твори до лiтератури бароко, коли б джерела його стилiстики не були зовсiм iншi: це святе Письмо та отцi церкви, найбiльше, мабуть Златоуст. Щоправда, Вишенський, мабуть, знав уже бароковий стиль (з польськоСЧ полемiчноСЧ лiтератури) та де в чому мiг його й наслiдувати. Але iдеологiя його теж зовсiм не барокова: це не програма сполучення цiнних елементiв ренесансу зi старою традицiСФю, а програма повного повороту до чистоСЧ традицiСЧ. Але цiкавий приклад бароковостi Вишенського перед бароко характеризуСФ спорiдненiсть бароко з украСЧнським духовним стилем; так само характерний СФ й бароковий характер деяких сторiнок пишного пiзньовiзантiйського стилю Галицько-Волинського лiтопису.
Справжнiй початок бароко - це Мелетiй Смотрицький, це проповiдi та почасти вiршi Кирила Транквiлiона Ставровецького, а повна перемога бароко - утворення киСЧвськоСЧ школи. Найбiльшими культурно-полiтичними успiхами, якi вiдiграли велику роль в iсторiСЧ украСЧнського барокового письменства, були: вiдновлення православноСЧ iСФрархiСЧ 1620 р. та заснування киСЧвськоСЧ школи 1615 р. i СЧСЧ реформи, проведенi Могилою (1644 р.) та Мазепою (1694 р.). РЖ новi iСФрархи, i професори АкадемiСЧ були головними репрезентантами бароко. Бароко, що почалося якось непомiтно, пануСФ надзвичайно довго та тримаСФться надзвичайно вперто. Майже весь 18 вiк в украСЧнських школах вищого типу навчають бароковоСЧ поетики та плекають барокову поезiю. В основi не виходить за межi традицiСЧ (хоч дуже рiшучий реформатор в окремих питаннях) останнiй великий украСЧнський письменник епохи бароко Гр. Сковорода. Але з ним лiтературне бароко не дожеврiло, а догорiло повним полумям до кiнця та враз згасло. Згасло разом з притаманною украСЧнському бароко лiтературною мовою: на змiну прийшла мова народна.
Останнiй перiод бароко в деяких краСЧнах утворив власний стиль, стиль пiзнього бароко або рококо. Цей двiрський, легкий, грацiозний, але разом i iграшковий, легковажний стиль на УкраСЧнi не розвинувся. Бо в серединi 18-го сторiччя на УкраСЧнi не було свого двора, пани, що йшли за модою, великою мiрою русифiкувалися, i лише десь далеко на пiвночi починав при дворi царицi РДлизавети складатись стиль украСЧнського рококо, що знайшов вираз та почасти вiдгомiн лише в украСЧнськiй лiрицi, переробках та музичних обробках народних пiсень та небагатьох спробах власноСЧ творчостi, без лiтературних претензiй та значення.
4. УкраСЧнське бароко, як пiзнiше романтика, було епохою засвоСФння не лише сучасного, а й старого: наздоганяли прогаяне за столiття; тепер поприходили на УкраСЧну й численнi переклади лiтератури, яку власне треба назвати середньовiчною, та навiть твори отцiв церкви в новому мовному одягу. Так буваСФ завжди в епохи лiтературного розквiту; так пiзнiше Шекспiра принесли на УкраСЧну романтика та реалiзм. РЖ як на Шекспiра дивились очима романтики чи реалiзму, так, мабуть, сприймали за часiв бароко й твори старих епох очима та серцем бароко. Науцi ще треба розвiдати, як люди украСЧнського бароко дивилися на твори старих часiв, що СЧм принесло бароко.
5. Бароко змiнювалося, розвивалося за порiвняно короткий час свого панування: вiд початкiв до пишного пiзнього бароко (що дiстало в рiзних краСЧнах навiть рiзнi назви, здебiльшого за iменами головних представникiв цього стилю: ТСонТСорiзм, марiнiзм, прецiозний стиль i т. д.) в кiнцi до рококо. На УкраСЧнi цей розвиток не був дуже рiшучим та дуже помiтним. Десь пiсля 1680 року украСЧнська лiтература пережила перiод надзвичайно пишного, переобтяженого формальними прикрасами стилю (напр. РЖ. Величковський, Стефан Яворський), але не бракувало й помiркованих поетiв, а головне - духовнi письменники лише як виняток доходять до такого лiтературного радикалiзму, на який здатнi свiтськi поети. А потiм прийшов полiтично зумовлений пiдупад, що рiдко сприяСФ лiтературному радикалiзмовi.
Зате поетика украСЧнського бароко знала реформи, i досить радикальнi, в конкретних питаннях поетики. Одну з найрадикальнiших реформ у теорiСЧ вiршування зробив Сковорода: але вона не встигла прищепитися, як скiнчилася вся барокова лiтература.
6. УкраСЧнськ