Барокова культура в УкраСЧнi
Информация - Культура и искусство
Другие материалы по предмету Культура и искусство
змiст; ще небезпечнiше змагання перебiльшити, посилити всяке напруження, всяку протилежнiсть, усе вразливе, дивне, чудне, - це приводить бароко до надмiрного замилування в мистецькiй грi, в мистецьких, поетичних iграшках, у чудернацтвi, в ориТСiнальностi, а то й ориТСiнальствi; твори бароко часто перевантаженi, переобтяженi, переповненi формальними елементами; цьому сприяСФ i школа поетики ренесансу, що передала бароко всю витонченiсть античного вчення про поетичнi форми та поетичнi засоби (тропи i фiгури). В певних галузях лiтератури (напр., проповiдь) маСФмо перевагу декламацiСЧ, театральнiсть.
Не треба, одначе, забувати, що барокове мистецтво та барокова поезiя зокрема призначенi не для iншого часу, а саме для людей бароко. Чужий для нас стиль бароковоСЧ поезiСЧ, яким i ми можемо захоплюватися як витонченим консеквентним та розкiшним, був для людини бароко справдi зворушливим, захоплював СЧСЧ, промовляв до СЧСЧ естетичного почуття, а через це й до СЧСЧ розуму та серця. Любов до натуралiзму, до зображення природи також i в СЧСЧ низьких елементах, до конкретного, за яким бароко завжди бачило духовне, божественне, iдеальне, привiв барокове мистецтво та поезiю i до уваги до занедбаноСЧ доти народноСЧ поезiСЧ, до фолкльору. В поезiСЧ бароко маСФмо перший пiдхiд до народностi. РЖ бароко знайшло живий iнтерес та симпатiю серед народу: не дивно, що надзвичайно сильнi впливи бароко залишилися в усiй народнiй поезiСЧ та народному мистецтвi РДвропи й досi.
4. Зокрема, не треба зменшувати значення епохи бароко для УкраСЧни. Це був новий розквiт - пiсля довгого пiдупаду - мистецтва та культури загалом. В iсторiСЧ народiв епохи розквiту мають не лише суто iсторичне значення; вони накладають певний вiдбиток на всю дальшу iсторiю народу, формуючи нацiональний тип або залишаючи на довгий час певнi риси в духовнiй фiзiономiСЧ народу. Так, здаСФться, було i з епохою бароко на УкраСЧнi. Бароко залишило тут багато конструктивних елементiв, якi ще збiльшив вплив романтики, що в багатьох рисах спорiднена з бароко (див. про це в роздiлi VII). РозумiСФться, конструктивнi елементи, якi бароко залишило в украСЧнськiй культурi, не всi позитивнi; багато з них можна вважати й неТСативними. Але культура бароко немало спричинилася до сформування украСЧнськоСЧ iсторичноСЧ долi.
5. Звичайно, культура бароко не вичерпуСФться тими формальними рисами, про якi ми говорили досi. Але духовний змiст окремих iсторичних епох здебiльшого характеризуСФ не лише одна якась духовна течiя, а кiлька напрямiв, що групуються коло двох полярно протилежних пунктiв духовного всесвiту. Так i в епоху бароко: одним з полюсiв була природа, другим - Бог. Епоха бароко, з одного боку, - епоха великого розквiту природознавства та математики (бо основа пiзнання природи для людини бароко - мiра, число та вага), а з iншого боку - епоха розквiту богословiСЧ, епоха спроб богословського синтезу, епоха великоСЧ релiгiйноСЧ вiйни (тридцятилiтньоСЧ), епоха великих мiстикiв. Людина бароко або втiкаСФ до усамiтнення з своСЧм Богом, або, навпаки, кидаСФться в вир полiтичноСЧ боротьби (а полiтика бароко - полiтика широких всесвiтнiх планiв та жадань), перепливаСФ океани, шукаючи нових колонiй, береться до планiв полiпшити стан усього людства чи то полiтичною, чи то церковною, науковою, мовною (проекти штучних мов) чи якоюсь iншою реформою.
В iдеалi обидва для людини бароко можливi шляхи ведуть до тiСФСЧ самоСЧ мети: через свiт (природу, науку, полiтику i т. д.) людина приходить завше до того самого - до Бога, хто надто довго залишився у свiтi, той лише заблукав у ньому. Отже, якщо культура готики принципово релiгiйна та навiть церковна, якщо культура ренесансу принципово свiтська (хоч би СЧСЧ творили i духовнi), культура бароко мусить мати обидвi - релiгiйну та свiтську сфери; але можлива - i реально зустрiчаСФться нерiдко - барокова культура з великою перевагою або й виключним пануванням релiгiйноСЧ сфери. Таку перевагу зустрiнемо, до речi, й на УкраСЧнi.
Лiтературне бароко на УкраСЧнi
РЖ. Лiтературне бароко на УкраСЧнi СФ явищем 17 - 18 ст. Бароко в сферi пластичних мистецтв iнодi називали козацьким бароко. Без достатньоСЧ пiдстави: бо козаки зовсiм не були СФдиною культурно-продуктивною групою на УкраСЧнi тих часiв. Ще менше пiдстав називати лiтературне бароко козацьким: украСЧнськi письменники тих часiв були здебiльшого не козаками, а ченцями. Та й споживачi лiтератури навряд чи були головне козаками. Але украСЧнське бароко - не таке унiверсальне явище, як бароко Заходу. В ньому ми маСФмо значну перевагу елементiв духовних над свiтськими. Ще бiльшу знайдемо, мабуть, лише в чехiв. Свiтських елементiв не бракуСФ цiлком: маСФмо й свiтську лiрику, i новелу, i - хоч i лише випадковi - свiтськi елементи в драмi, нарештi - маСФмо свiтську хронiку, лист, науковий трактат. Але духовний елемент переважаСФ в змiстi. Зовсiм бракуСФ типового для бароко природознавчого трактату: спочатку бракувало мiiя (високоСЧ школи), що плекала б цей ТСатунок лiтератури, а пiзнiше (в 18 ст.) украСЧнцi-природознавцi знайшли для себе ТСрунт лише в чужiй (росiйськiй) науковiй лiтературi.
2. СвоСФ й чуже сполученi в украСЧнськiй бароковiй лiтературi в не зовсiм звичайних формах. УкраСЧна, як ми бачили, не мала виразноСЧ та характерноСЧ ренесансовоСЧ лiтератури. Отже, просякання свiтських елементiв у лiтературу, зокрема - знайомство з античнiстю, почасти йшло вже в часи бароко та не мало характеру боротьби, революцiСЧ проти церковноСЧ традицi