Словотвір іменників на позначення назв жителів певного населеного пункту
Методическое пособие - Иностранные языки
Другие методички по предмету Иностранные языки
симферополець, Красноград красноградець, Бориспіль борисполець, Ямпіль ямполець, Тернопіль тернополець, Каргополь каргополець, Крижополь крижополець, Катеринопіль катеринополець.
Чимало найменувань із суфіксом -ець на позначення осіб за територіальною ознакою здавна виконували функцію прізвищ, напр.: Білоцерківець, Богуславець, Лебединець, Смілявець, Уманець, Фастівець, Чорноморець.
Іменники із суфіксом -чанин вживаються іноді паралельно до іменників на -ець, пор.: полтавець полтавчанин, черкасець черкащанин, луганець луганчанин, деканець диканчанин, обуховець обухівчанин, дніпропетровець дніпропетровчанин.
Вибір одного із цих словотворчих суфіксів (-ець, -анин), залежить від фонемного кінця твірної основи. Якщо вона закінчується суфіксами -иц, -ець, -ськ-/-цьк-, то назва жителя утворюється за допомогою суфікса -анин, напр.: Вінниця вінничанин, Хомутець хомутчанин, Свердловськ свердловчанин, Мінськ мінчанин, Луцьк лучанин.
Кінцевий суфікс -івк- іменнника передбачає вживання в назвах жителів суфікса -ець, напр.: Ковалівка ковалівець, Степанівка степанівець, Іванівка іванівець, Романівка романівець, Баранівка баранівець, Павлівка павлівець, Калинівка калинівець.
Останнім часом словники й довідкові видання не подають паралельних назв жителів на -чанин. Їхнє активне вживання було зумовлене впливом російської мови.
Це не стосується тих іменників-назв жителів, для яких суфікс -анин/-чанин є єдиним словотворчим засобом, пор.: Львів львівянин, Київ киянин, Харків харківянин, Суми сумчанин, Ромни роменчанин тощо.
Суфікс ин втрачає свою продуктивність: грузин, грузинець.
Суфікс -ич зберігся в основному тільки в складі історизмів, пор.: дреговичі, кривичі, радимичі
? Утворіть від власних імен назви осіб на позначення за територіальною ознакою. Вкажіть спосіб словотворення (чоловічого і жіночого роду). Складіть речення, використовуючи і власні назви, і іменники, які ви від них утворили. Укажіть спосіб словотворення.
Львів, Київ, Харків, Полтава, Лубни, Житомир, Новгород.
Уявіть, що ви подорожуєте по Сумщині. Складіть свій маршрут подорожі, використовуючи назви населених пунктів Сумщина мій рідний дім.
Ямпіль, Білопілля, Краснопілля, Суми, Конотоп, Лебедин.
? Підготуйте мовну радіопередачу Людина і час у формі інтервю з відомим мовознавцем у галузi загального, романського i схiдного мовознавства, професором Київського національного університету імені Т.Шевченка Костянтином Миколайовичем Тищенком, уродженцем міста Глухова на Сумщині.
Цим ученим створено єдиний у світі Лiнґвiстичний навчальний музей.
Дитинство моє пройшло у місті Глухові на Сіверщині (це північ Сумської области, до 1939 р. частина Чернігівщини; у місті було близько 20 тис. мешканців, кілька церков, педагогічний інститут; науково-дослідний інститут коноплярства, низка підприємств місцевої промисловости). Згодом, внаслідок занять історією назв міст зясувалося, що мій Глухів найсхідніший з-поміж 23 Глухових, відомих від Німеччини (Glauchau, Glaucha) й Чехії (Hluchov) до Польщі (15 назв Gluchow і Goluchow) й України (2 Глухови на Львівщині і ще 2 під Житомиром). Ця смуга схожих назв навчила мене: немає в нас „ексклюзивних прав” на „окремо взяті” частки цього спільного мовного добра, і тому пояснення кожної такої окремо взятої назви нібито від словянської основи глух- безпорадно помилкове.
Воно не відповідає на істотні питання по суті справи чому міста й села з цими назвами розтятися на карті горизонтальною смугою не північніше від 53 пн. широти: щo далі на північ „глушини” вже немає? Крім того, деякі з цих селищ дуже близькі одне від одного: знову, при чому ж тоді глушина?
Придивившись до назв з такими саме закінченнями (колись вельми поширений „формантний аналіз”), можна переконатися, що лише поодинокі з них „мають вигляд” словянських: Горохів, Лопухів, Вовчухів, Чернихів. І якийсь дивний у них сенс щo, хіба лише в тих селищах росте горох чи лопухи? Коли ж з довідника назв населених пунктів України [АТП] було вибрано всі наявні там топоніми на -хів, стала очевидною яскрава несловянська природа більшости їхніх основ. Так, на Львівщині й Франківщині це Бердихів, Бихів, Болехів, Волохів, Брахів, Вовчухів, Глухів (2), Дарахів, Духів, Келихів, Крехів,Лідихів, Лопухів, Малехів, Нежухів, Плехів, Полюхів (2), Радехів Лв (і Рахів у Карпатах), Ситихів, Сихів, Чернихів... У Волинській области це Бахів, Бихів, Борохів, Велихів, Глухи Вл (є і 2 Глухови Жт), Горохів, Друхів, Залухів, Радехів Вл (це ще одна, волинська назва, така ж, як і в Підкарпатті), Серхів, Терехів, Черняхів...
А східний ареал (23 назви на -хів плюс похідні на -ш-)? А то Чернігівщина і Сіверщина з потужним докиївським племінним центром у Сновеську-Седневі це Булахів, Глухів, Селихів, Требухів, Чернігів, Черняхівка, Кархівка, плюс білоруські Борхаy, Нахаy, Шыхаy...
Далі на схід назв на -хів не видно, зате на захід, як бачимо чимало схожих. І широтна витягнутість їх смуги у Лісостеповій Україні, і повязаність з колись кельтськими Галичиною і Волинню спонукали залучити до вивчення цих загадкових назв словники саме кельтських мов. І це був перший великий подив і успіх задуму (К.Тищенко Спідні пл