Словотвір іменників на позначення назв жителів певного населеного пункту
Методическое пособие - Иностранные языки
Другие методички по предмету Иностранные языки
?мології є етимон, що розглядається лінгвістами як початкове слово, початкова основа чи морфема (найчастіше корінь).
Проаналізувати походження певного слова (похідного слова) означає виявити інше слово, від якого воно утворилося (твірне слово). Коли на базі твірного слова утворюється похідне, то на основі одного лексичного значення виникає інше, то на основі одного лексичного значення виникає інше, нове.
Корисно знати
У видавництві Міленіум (Київ, 2002) надрукована книга Етимологія української мови за редакцією О.І.Потапенка.
Посібник присвячено вивченню складних теоретичних і практичних проблем української етимології. У ньому зясовуються науково-теоретичні засади етимології, принципи, поняття народної етимології, її типи тощо. Значну увагу приділено етнолінгвістичному аспекту походження слів, фразеологізмів, уміщено систему проблемно-пошукових завдань і вправ.
Наприклад, слово щастя походить від прасловянського слова *sъcкstьje “гарна частина, гарна доля”. Порівняємо в різних мовах: лат. fзlоcitвs “щастя” < лат. fзlоs “успішний, багатий, плодючий”; рос. ликовать “радіти” < ликъ “співи, танці, свято” на святі люди радіють; франц. embarras “збентеження” < embarras “перепона” несподівана перепона викликає розгубленість; нім. gefallen “подобатися” < fallen “падати, випадати” мотивація пояснюється ситуацією вдалого випадіння жереба або гральної кості.
? Прочитайте текст. Визначте його стильову приналежність, основну думку автора. Що нового ви дізнались? Що вам відомо про історію назви нашої держави?
Яких значень словам надають афікси у підкреслених словах? Чи є у тексті слова, утворені безсуфіксним способом? Яке їх смислове і стилістичне навантаження? Випишіть з тексту споріднені слова, поясніть їх значення.
Поясніть уживання тире в реченнях.
Назва нашої країни УКРАЇНА зявилася в останній чверті XII ст. Уперше в Іпатському списку Повісті минулих літ, де літописець розповідає про смерть переяславського князя Володимира Глібовича у 1187 р., сказано: І плакали по ньому всі переяславці... За ним же Україна багато потужила.
Походження назви Україна здавна привертало увагу вчених, але однозначного пояснення й досі немає. Одні дослідники повязували її зі словами край найвіддаленіша від центру частина території, околиця, у(= біля) краю, тобто погранична територія, інші - з іменниками край, країна у значенні рідний край, своя країна, рідна земля; земля, населена своїм народом. І, нарешті, ще один погляд, за яким назва Україна нібито походить від дієслова украяти (відрізати), тобто первісне значення цієї назви шматок землі, украяний (відрізаний) від цілого, який згодом сам став цілим (окремою країною).
Найвірогіднішою й найпереконливішою слід вважати версію, яка повязує назву Україна зі словами край, країна, хоч звязок цей не прямий, а значно складніший. Як дослідив український учений В. Скляренко, процес становлення поняття Україна був досить тривалим і мав декілька етапів.
Іменник край із значенням відрізок, шматок; шматок землі був ще у спільнословянській мові (*krajь) і нині відомий багатьом словянським мовам. Оскільки словянські племена споконвіку мали свої території, які здебільшого відділялися природними рубежами річками, лісами, болотами, солончаками (отже, ніякої мішанини племен не було), давньословянське слово край відрізок, шматок землі набуло нового значення територія, що належить племені, а згодом також і значення крайня межа території племені, початок (або кінець) території племені, берег. На означення простору в прасловянській мові вживався спеціальний суфікс -іна (dol + ina = dolina долина, niz + ina = nizina низина). За цим самим зразком ще в прасловянський період утворилося і слово країна (kraj + ina) у значенні територія, яка належить племені.
Разом з іменником край у прасловянській мові був також іменник украй (*ukrajь), що означав відрізок від шматка; відділений шматок землі; відділена частина території племені; крайня межа відділеної частини території племені.
Уже після розпаду прасловянської етномовної спільності (можливо, в антський період) у східних словян від слова украй за допомогою того самого суфікса -ін-а виникло слово україна (*ukraina) із значенням відділений шматок землі; відділена частина території племені. Коли протягом VI-VIII ст. східнословянські племена або союзи племен переросли у феодальні князівства, відомі в історичній літературі під назвою літописні племена або племінні князівства, а згодом утворилася ранньоукраїнська держава Русь, змінилося значення і слів країна та україна. Слово країна від значення територія племені поступово набуло значення територія феодального князівства, а потім територія Русі. Відповідно до цього змінилося значення й слова україна: замість первісного значення відділена частина території племені воно стало означати відділена частина території феодального князівства, а потім відділена частина території Русі.
У період феодальної роздрібненості Київської Русі (з XII ст.), коли від неї почали одне за одним відділятися незалежні князівства, сл?/p>