Складові процесу виховання
Контрольная работа - Педагогика
Другие контрольные работы по предмету Педагогика
ормуванні, становленні та розвитку, дають їй можливість вибрати свій життєвий шлях згідно з внутрішніми намаганнями та настановами, ґрунтуються на шанобливому ставленні до її цінностей і внутрішньої свободи тощо. Парна педагогіка обмежує особисту свободу вихованця, формує стереотипи, придушує творчу особистість. У звязку з цим формування внутрішньо розкріпачених, збагачених загальнолюдськими цінностями, патріотів громадян України, які мають багатий творчий потенціал, стає пріоритетною справою виховного процесу. Отже, кожний вихованець має стати архітектором формування, розвитку і самовдосконалення власної особистості, тобто бути субєктом виховання.
По-друге, не враховується виховний вплив соціального середовища, тобто колективу, соціального оточення. На практиці ці впливи набагато міцніші та ефективніші, ніж прямі виховні впливи вихователів і батьків. Здебільшого невміння враховувати цей соціальний фактор зводить нанівець виховні зусилля вихователів.
Таким чином, традиційна педагогіка обмежує і придушує творчу самостійність вихованців, недооцінює виховні впливи соціального середовища, призводить до відриву виховання від сучасних тенденцій у педагогіці і, відповідно, його відриву від життя. Безумовно, прямі виховні впливи вихователів потрібні в усіх освітньо-виховних системах, але вони мають бути майстерно сконструйовані у педагогічно доцільно організовану повсякденну життєдіяльність цієї системи. Напевно, в цьому і полягає головне завдання вихователя. Також слід памятати про виховні функції інших суспільних інститутів, наприклад різних громадських і державних установ, сімї. У звязку з цим закономірно говорити про методи опосередкованого виховного впливу. Смисл існування виховного процесу має полягати у формуванні глибокої та міцної мотивації самовиховання вихованців, прищепленні їм навичок і вмінь постійного самовдосконалення, опрацюванні його ефективної методики.
На мою думку, у світлі вищевизначеного, методи виховання слід класифікувати на три групи:
методи безпосереднього виховного впливу;
методи опосередкованого виховного впливу;
методи самовиховання.
Таким чином, у виховному процесі мають існувати не субєкт-обєктні взаємини, а субєкт-субєктні. На думку деяких дослідників, наприклад А. М. Бойко, такі взаємини є основою нової гуманістичної парадигми виховання в українському суспільстві. О.В. Сухомлинська звертає увагу на особистісний підхід у вихованні, І.Д. Бех на особистісно орієнтований підхід, Г.О. Балл, О.В. Киричук, P.М. Шамелашвілі на діалогічну взаємодію вихователів і вихованців. Незважаючи на таку різну термінологію цих дослідників, сутність їхнього підходу до виховного процесу одна гуманістична. Безперечно, необхідність гуманістичної парадигми виховання в українському суспільстві не викликає сумніву.
Гуманістичний, особистісно орієнтований характер сучасного виховного процесу дає підстави для вичерпного формування його сутності. Сутність процесу виховання полягає в умілій організації та стимулюванні вихователем психологічно і педагогічно обґрунтованої діяльності вихованця, у формуванні та підтриманні у нього мотивації постійного творчого самовдосконалення і озброєнні його методикою, постійна допомога, підтримка, співчуття і співпереживання.
2. Модель процесу виховання та характеристика її складових
Для того, щоб виховний процес зрозуміти як систему, необхідно розглянути та проаналізувати його складові. Компоненти процесу виховання обєднуються запитанням: З чого складається цей процес?, а функції Для чого існує цей про-Цілеспрямовано організовану та струнку систему цих компонентів визначають як структуру, або модель виховного процесу.
І.П. Підласий подає моделі систем процесу виховання в сучасній теоретичній педагогіці, побудовані за критеріями: цілей і завдань змісту виховного процесу, взаємодії вихователів і вихованців, застосованих методів і форм виховної діяльності, послідовності етапів (стадій) розвитку пронесу в часі тощо.
Розглянемо деякі з них.
За цільовим критерієм структура виховного процесу є сукупністю (послідовністю) завдань, на вирішення яких спрямований процес.
За критерієм послідовності етапів і відповідних педагогічних дій структура виховного процесу має ряд стадій:
1) ознайомлення із загальними нормами і вимогами;
2) формування відносин;
3) формування поглядів і переконань;
4) формування загальної спрямованості особистості.
За критерієм звязку і залежностей між компонентами передбачається така послідовність організації виховного процесу:
а) проектування, що включає визначення мети і конкретних завдань виховання;
б) організація матеріальної (трудової, природоохоронної), суспільної (колективної, організаційно-управлінської, комунікативної), духовної (емоційно-почуттєвої, пізнавальної, ціннісно орієнтованої) діяльності;
в) регулювання міжособистісного спілкування і його корекція в процесі основних видів діяльності вихованців;
г) контроль і підбиття підсумків, установлення співвідношення між одержаними і запланованими результатами, аналіз досягнень і невдач.
Знання й осмислення основних компонентів моделі виховного процесу дають змогу вихователю глибше зрозуміти сутнісну характеристику виховання як педагогічного процесу і визначити науково обґрунтовані підходи до його практичного здійснення.
Ця струк