Складання зубчастих та черв’ячних передач
Информация - Разное
Другие материалы по предмету Разное
Складання зубчастих та червячних передач
1. Загальні відомості
Складені зубчасті передачі повинні задовольняти такі вимоги:
) міцність для передачі потрібних колових зусиль;
2) кінематична точність, тобто взаємне положення зубчастих коліс повинно відповідати складальному кресленню машин;
3) плавність та безшумність в роботі, тобто передача повинна легко та рівномірно прокручуватись вручну, а при роботі від двигуна видавати звук рівний, без ударів і посилень;
4) величини радіальних і бокових зазорів, а також плями торкання на робочих поверхнях повинні бути в межах допусків, встановлених технічним завданням;
5) корпуси і кожухи закритих передач не повинні виявляти течі мастила і найбільша стала температура його при роботі передачі під навантаженням не повинна перевищувати 65 C при температурі повітря приблизно 20 C.
6) відсутність заклинювання при нагріванні.
Складання зубчастих передач включає такі операції:
1) перевірка взаємного положення валів і осей передач;
) посадка на вал і закріплення зубчастих коліс;
3) забезпечення необхідного радіального і бокового зазорів;
4) перевірка дотику робочих поверхонь зубів;
5) монтаж всього вузла передачі на машині у випадках, якщо зубчасту передачу складено в окремому корпусі (наприклад, в корпусі редуктора).
Перевірка взаємного положення валів і осей забезпечується при монтажу валів на підшипниках і перед складанням зубчастих передач проводиться тільки перевірка за допомогою приладу або рівня та штихмаса.
Посадку зубчастих коліс на вал здійснюють, як правило, з невеликим натягом (на пресах із застосуванням центруючих пристроїв) чи навіть з зазором. Необхідно виключати посадки зубчастих коліс на шийках вала з великим натягом, щоб не було викривлення зубчастого профілю, що відбивається на роботі зчеплення. При встановленні зубчастих коліс зустрічаються такі похибки:
хитання зубчастого колеса на шийці вала;
радіальне биття зубчастого колеса (вінця);
торцеве биття;
нещільне прилягання колеса до упорного буртика вала.
Рис. 1. Перевірка паралельності валів
Контроль зубчастих коліс проводять наступним чином.
Хитання колеса перевіряють легким обстукуванням мяким молотком.
Щільність прилягання до упорного буртика перевіряють щупом.
Радіальне і осьове биття контролюють рейсмусом чи індикатором 1 (рис. 2) в залежності від потрібної точності складання на плиті чи на місці встановлення передачі 2. У першому випадку вал розміщують на плиті призми 3 і шляхом зміни висоти однієї з регульованих призм добиваються паралельності осі вала площині плити. Після цього між зубцями коліс розміщують циліндричний калібр 4 (чи ролик), в який впирають кінець стиржня індикатора, і замічають положення стрілки.
Рис. 2. Перевірка вузла "зубчасте колесо-вал" на биття
Обертаючи вал і перекладаючи калібр через 3-4 зуба, визначають різницю в показах індикатора для всього колеса, яка і дає величину радіального биття колеса (звичайно воно допускається в межах 25-75 мкм).
Більш точні зубчасті передачі перевіряють також на торцеве (осьове) биття індикатором 6 (допускається в межах 0,10…0,15 мм). Для цього в пристрої необхідно передбачити центр 5 для упора вала.
У великосерійному і масовому виробництвах якість посадки колеса на вал контролюють на індикаторному пристрої при беззазорному зчепленні з еталонним зубчастим колесом. При обертанні складеного зєднання неточність зчеплення викликає переміщення еталона, яке відмічається індикатором. Одночасно можна контролювати і торцеве биття зубчастого колеса.
Якщо при перевірці коліс на биття відхилення будуть отримані більше допустимих, то необхідно демонтувати зубчасті колеса, випресувати втулки, виправити гнізда, запресувати нові втулки і розточити їх. Колеса замінюють в тому випадку, якщо їх не можна розточити і запресувати в них нові втулки. Після цього проводять повторний контроль.
Забезпечення необхідного радіального та бокового зазорів. При встановленні валів із зубчастими колесами в корпус, як правило, зчеплення задовольняє технічним вимогам, якщо всі елементи зєднання виконані в межах допусків.
Проте і за цієї умови можуть виникнути дефекти зчеплення в результаті несприятливого поєднання відхилень, кожне з яких знаходиться в межах допуску. Найбільш типовими дефектами зчеплення є:
а) збільшений зазор між зубцями по всьому вінцю в результаті відхилення в плюс відстані між осями отворів корпусу (A? на рис. 3) і найбільшого відхилення у мінус товщини зубців (С на рис. 3);
б) недостатній зазор між зубцями по всьому вінцю при найменшій граничній відстані між осями (A? на рис. 3) і найбільшій граничній товщині зубців (С на рис. 3);
в) нерівномірний зазор між зубцями як результат радіального биття зубчастого вінця відносно осі обертання та нерівномірної товщини зубців одного з коліс;
г) биття по торцю зубчастого колеса в результаті перекосу осі отвору колеса і осі отвору корпуса.
Рис. 3. Складові частини допуску на боковий зазор у зубчатому зачепленні
Ці дефекти можуть бути усунені підбором коліс при складанні виробу.
В умовах великосерійного і масового виробництва при складанні зубчастих передач виконання технічних вимог забезпечується відповідними технічними умовами на всі еле?/p>