Баварський діалект
Доклад - Иностранные языки
Другие доклады по предмету Иностранные языки
Вступ
Актуальність
Після розподілу Німеччини 1948-1949 роках на дві антагонічні держави були створені умови для формування мов на німецькій підставі. Впродовж часу окремого існування обидві держави розвивалися у різних напрямках не лише у итанні економіки, але й мови та культури. Обєднання Німеччини сприяло процесу зеднання західного та східного різновиду мов.
Іншим фактором у питанні актуальності данної теми є той факт, що іноземець з бездоганним знанням німецької мови та чудовою вимовою може бути виділений у середі носіїв саме ідеальністю своєї мови. Для розвитку соціолінгвістичної компетенції важливо знання мови, забарвленої діалектом.
У майбутньому я планую відвідати Німеччини, а саме - Баварію. Деяку практику з баварського діалекту я вже маю, тож, сподіваюсь, мені не буде важко спілкуватися з мешканцями землі.
Звязок роботи з науковими планами, темами
Вивчення діалектів, їх особливостей впливу на літературну мову та культуру народу не входить до навчальної програми середньої школи, представляючи тим самим особливий обєкт для дослідницько-наукової роботи. Це також може бути цікаво для всіх, хто серйозно та глибоко вивчає німецьку мову.
Мета і задачі досліджень
Перед собою я ставлю за мету: вивчити аспекти та причини відмінностей баварського діалекту від стандартної німецької мови.
Із цього витікають такі завдання:
- простежити історичні аспекти формування німецької мови, діалектів, баварського діалекту;
- дослідити розвиток та поширення баварського діалекту;
- знайти та проаналізувати відмінності баварського діалекту від літературної мови.
Практичне значення одержаних результатів
Данна науково-дослідницька робота може бути використана як допоміжний матеріал з курсу діалектології або підготовчим матеріалом для учнів, що збираються до Баварії.
Особистий внесок автора роботи
Нам довелося проробити достатньо серйозну дослідницьку роботу з розвитку, поширенню та морфології баварського діалекту. Та в мене сформувалися свої власні представлення що до процесів впливу та подальшого розвитку діалекту у сучасності( див.висновки).
німецький мова діалект баварський
1 Основна частина
Діалект (грецьке - "говорити, пояснювати") - різновид мови, що вживається як спосіб спілкування особами, що звязані між собою територією, професійною або соціальною групою (словник Даля).
Діалект є системою мовного спілкування (усного, знакового, але не обовязково писемного), зі своїм власним словником і граматикою.
Традиційно під діалектами розуміють територіальні діалекти. В останній час зявилося немало робіт про міські діалекти.
У соціолінгвістиці діалекти протиставляються стандартній або літературній мові. З цієї точки зору для діалекту характерні такі особливості:
1.Соціальна, вікова, статева обмеженість кола носіїв діалекту;
2. Обмеження сфери використання діалекту сімейними та побутовими ситуаціями;
3. Формування напівдіалектів як результату взаємодії та взаємовпливу різних говорів та звязана з цим перебудова відносин між елементами діалектних систем;
4. Поява проміжних форм, наприклад , діалектно забарвленої літературної мови під впливом літературної мови (через СМІ, книги, систему освіти).
У рамках такого розуміння існують стандартні діалекти (літературні мови) і нетрадиційні (нестандартизовані) діалекти. Основною їх відмінністю є той факт, що перші використовуються на письмі, викладаються у школах, вважаються більш правильною формою мови.
Не існує єдиних критеріїв для розмежування мови та діалекту, тому у випадку, коли говорять, що даний ідіом є мовою чи діалектом, треба чітко виділяти, що мається на увазі під тим чи іншим терміном.
Найбільш поширеним способом вирішення цього питання є міра взаєморозуміння ідіомів: якщо мова двох носіїв взаємозрозуміла, це означає, що вони говорять однією мовою, якщо ні - різними.
1.1 Історичні аспекти формування німецької мови та діалектів
Передбачуваний поступовий, що тривав протягом багатьох сторіч, розпад індоєвропейської мовної суспільності відбувався нерівномірно й неоднаково у різних частинах тієї великої території, що займали індоєвропейські племена. При цьому відбувалося постійне зіткнення, змішання різних племен, а разом с тим і мов. припускається, що відокремлення германців в окрему мовну суспільність відбулося в другому тисячолітті до нашої ери. Мову германців в епоху, що передувала її розпаду на окремі давньогерманські діалекти, прийнято називати слідом за В.Штрайтвергом, Г.Хіртом та іншими германістами прагерманською (Urgermanistisch) або просто германською. Деякі лінгвісти (наприклад В.Краузе), крім поняття "прагерманська", розрізняють ще поняття "спільногерманська", розуміючи під ним час розпаду на окремі діалекти, що мали цілий ряд спільних рис. Інакше, кажучи "прагерманська” і “спільногерманська”, розуміють як дві стадії розвитку германської мови.
У період між 1200 й 800 роками до н. е. германці жили на півдні Скандинавського півострова, на півострові Ютландія та на південному узбережжі Балтійського моря. Частина германських племен відокремилася від скандинавської мовної суспільності й розселилася в басейні Одеру. Ці германці утворили пізніше західногерманську групу племен, до яких відносилися інгвеони (? приморські германці ?) , іствеон