Роль римського права у процесi становлення та розвитку унiверситетiв у краСЧнах ЗахiдноСЧ РДвропи
Информация - Юриспруденция, право, государство
Другие материалы по предмету Юриспруденция, право, государство
?нував лише один юридичний факультет. Згодом було створено й iншi факультети (богословський, медичний), проте в унiверситетi м. БолоньСЧ вони були органiзацiйно вiдокремленими один вiд одного i мали рiзне управлiння.
Розвиток науки та освiти у XII ст. набираСФ нових обертiв у краСЧнах РДвропи. Значною подiСФю в освiтнiй сферi було вiдкриття в 1150 р. Паризького та в 1253 р. Сорбонського унiверситетiв [4, с.19], створення та функцiонування яких привнесло в органiзацiю унiверситетськоСЧ освiти якiсно новi елементи.
Студенти здобували вищу освiту на богословському, юридичному, медичному факультетах, а також на факультетi вiльних мистецтв. Подiл на факультети здiйснювався на основi спецiалiзацiСЧ, тобто подiлу науки, яка викладалася в унiверситетi. Спецiалiзацiя (маСФ латинське корiння species вид, рiзновиднiсть) приобретение знаний в какой-либо ограниченой области [5, с.541]. На основi спецiалiзацiСЧ науки в унiверситетах здiйснювався подiл на факультети.
Вiдомий знавець унiверситетськоСЧ освiти в РДвропi М. Суворов писав: Надобно заметить, что слово facultas, само по себе означает способность, в применении к научной цели способность преподавать эту отрасль... В последнем смысле, то есть в смысле обособленной области знания или научной отрасли, в первый раз слово facultas было употреблено папой Го-норием III в 1219 г. в его послании к парижскому университету [6,с.34]. На вiдмiну вiд Болонського в Паризькому унiверситетi всi факультети створювали СФдину органiзацiйну структуру, пiдпорядковану одному управлiнню, що значно спрощувало керiвництво навчальним закладом. Саме така структурна органiзацiя освiтньо-навчального закладу поширилася i в iнших середньовiчних унiверситетах, при одночасному збереженнi змiстовноСЧ частини болонськоСЧ навчальноСЧ програми, за якою римське право було прiоритетною унiверситетською диiиплiною на юридичному факультетi.
Затребування вивчення римського права в унiверситетах середньовiчноСЧ РДвропи було опосередковано обСФктивними чинниками. Останнi могли мати дещо iнший характер в тiй чи iншiй СФвропейськiй державi, проте чи не найважливiшою причиною iз них була економiчна. ЗдаСФться, що саме соцiально-економiчнi умови стимулювали жвавий iнтерес до вивчення i поширення римського приватного права. Такий процес почався у XII ст. i фактично продовжуСФться дотепер.
На думку О. Пiдопригори, як тiльки промисловiсть i торгiвля (спочатку в РЖталiСЧ, а пiзнiше i в iнших краСЧнах) розвинули приватну власнiсть, одразу ж було вiдроджено i знову дiстало силу авторитету ретельно розроблене римське приватне право [2,с.23]. Ця думка СФ слушною та обТСрунтованою, проте економiчний фактор був не СФдиним.
Початок Середньовiччя ознаменувався феодальною роздробленiстю багатьох СФвропейських держав, що призвело до подiлу правовоСЧ системи в цiлому на окремi правовi частини, в межах яких дiяли локальнi правовi норми. Вiдсутнiсть загальних норм права ускладнювало процес утвердження та змiцнення iмператорськоСЧ влади, особливо в Нiмеччинi та Пiвнiчнiй РЖталiСЧ.
РЖснуючий стан справ опосередковував декiлька шляхiв вирiшення цiСФСЧ проблеми. Одним iз них було формування власноСЧ системи загальних правових норм, а другий використання норм римського права як доповнення до мiiевого звичаСФвого права. Водночас практичне вирiшення цiСФСЧ проблеми в обох випадках потребувало звернення до римського права.
Унiверсальнiсть класичного римського приватного права давала широкi можливостi знаходження вiдповiдних способiв регулювання тих чи iнших складних проблем правового характеру, що значно полегшувало здiйснення законодавчого процесу в окремо взятiй державi.
Амбiцiйнi претензiСЧ монархiв на необмежену владу в державi, посилення економiчно-соцiального розвитку середньовiчних СФвропейських держав та пожвавлення зовнiшнiх торговельних вiдносин вимагали прийняття досконалоСЧ законодавчоСЧ бази. Створення законодавчоСЧ бази такого зразка СФ неможливим поза використанням набутого столiттями практичного досвiду, незважаючи на джерело його походження власне чи запозичене. Водночас вмiле використання такого досвiду було пiд силу лише висококвалiфiкованим юристам, якi досконало знали б римське право. Юридичнi знання такого ТСатунку можна було отримати, ставши студентом юридичного факультету одного iз середньовiчних унiверситетiв. Юридична освiта у зазначених вище науково-освiтнiх закладах базувалася на досконалому вивченнi не лише першоджерел римського права, але й шляхом опрацювання та засвоСФння наукових трактатiв фiлософiв, теоретикiв права, професорiв римського права.
Починаючи з XVI ст., Францiя стала визнаним центром вивчення римського приватного права. Поширенню права РимськоСЧ iмперiСЧ у ФранцiСЧ сприяли юридичнi школи Орлеана, Тулузи, МонпельСФ та iнших мiст, якi успiшно функцiонували за активноСЧ СЧх пiдтримки королiвською владою. Римське приватне право, яке викладалося у всiх без винятку середньовiчних унiверситетах, становило концентруючу вiсь, навколо якоСЧ формувалася вся система вищоСЧ юридичноСЧ освiти в РДвропi.
Необхiднiсть регулювання складних суспiльно-економiчних та виробничих вiдносин у середньовiчнiй РДвропi викликало до життя римське приватне право. Зазначене вище опосередковувало реальну необхiднiсть розвитку унiверситетськоСЧ освiти в РДвропi з метою пiдготовки професiйних юристiв знавцiв римського права. У своСЧй працi Три трактати про ораторське мистецтво вiдомий римський правознавець Цицерон заз