Роль процесуальних гарантiй прав i свобод учасникiв кримiнального судочинства пiд час проведення слiдчих дiй
Информация - Юриспруденция, право, государство
Другие материалы по предмету Юриспруденция, право, государство
я. ПривертаСФ увагу й те, що за наявностi багатьох видiв слiдчих та iнших дiй, у ходi яких можливе примушення давати показання, законодавець обмежився лише допитом [1, с.12-13]. Крiм того, як зазначаСФ В. Гончаренко, перелiк незаконних заходiв вимагаСФ розширеного тлумачення, а твердження про незаконнiсть того чи iншого заходу повинно випливати з конкретноСЧ норми КК УкраСЧни, оскiльки лише у його Особливiй частинi мiститься вичерпний перелiк караних вчинкiв [2, с.702].
Попри iснування цiСФСЧ норми, сьогоднi в лiтературi зустрiчаються досить суперечливi думки науковцiв з приводу застосування незаконних заходiв впливу пiд час проведення слiдчих дiй. Так, наприклад, М.РЖ. Мичко стверджуСФ, що "кримiнально-процесуальний примус у будь-якiй з його форм - фiзичнiй, психiчнiй чи матерiальнiй - повинен застосовуватися всупереч волi та бажанню субСФктiв, оскiльки для них авторитету закону та переконання недостатньо. Допустимим СФ застосування примусу з застосуванням фiзичноСЧ сили, больових прийомiв та завдання болю, оскiльки навряд чи по-iншому можна пригнiтити волю. Однак недопустимим СФ нанесення тiлесних ушкоджень, за винятком затримання злочинця" [4, с.189].
Одним iз прiоритетних напрямiв державноСЧ полiтики сьогоднi СФ реформування внутрiшнього законодавства з метою наближення його до свiтових стандартiв правового поля демократичноСЧ краСЧни [3, с.407]. Ратифiкацiя УкраСЧною 17 липня 1997 р. РДвропейськоСЧ КонвенцiСЧ про захист прав людини та основоположних свобод [9] (далi - Конвенцiя) започаткувала новий етап у дiяльностi вiтчизняних державних органiв. Цим актом держава пiдтвердила, що новий пiдхiд у галузi прав людини, закрiплений у КонституцiСЧ УкраСЧни, маСФ бути незворотнiм i остаточним. Конвенцiя вiдповiдно до ст.9 КонституцiСЧ УкраСЧни стала частиною вiтчизняного законодавства.
Варто звернути увагу на те, що вiдповiдно до Закону УкраСЧни "Про виконання рiшень та застосування практики РДвропейського суду з прав людини" вiд 23.02.2006 р. [5] рiшення РДвропейського суду з прав людини (далi - РДвропейський Суд) i РДвропейськоСЧ комiсiСЧ з прав людини СФ джерелом права. Враховуючи цю обставину слiд вiдмiтити, що у декiлькох рiшеннях 2006 р. РДвропейський суд запровадив рiшучi змiни у свою практику щодо застосування ст.6 КонвенцiСЧ. Вiн, нарештi, прямо визнав використання доказiв, отриманих в результатi порушення прав, передбачених iншими статтями КонвенцiСЧ, порушенням ст.6 цього нормативного акту. До цього були випадки, коли РДвропейський Суд, визнавши, наприклад, порушення статтi 8 КонвенцiСЧ пiд час проведення обшуку, не висловлювався з приводу використання результатiв цього обшуку в кримiнальнiй справi.
Рiшення РДвропейського Суду з прав людини вiд 17.10.2006 р. у справi "ТРечмен проти Туреччини" - одне з перших рiшень, у якому РДвропейський Суд з прав людини визнав використання свiдчень, отриманих шляхом катування, порушенням права на справедливий судовий розгляд. Суд вирiшив, що стосовно заявника було порушення ст.3 КонвенцiСЧ. Крiм того, всi iншi гарантiСЧ ст.6 не досягли своСФСЧ мети, оскiльки не дали змоги виключити показання, отриманi пiд тортурами. У результатi цього РДвропейський Суд з прав людини визнав порушення ч.2 та ч.3 ст.6 КонвенцiСЧ [6].
Враховуючи наявнiсть в УкраСЧнi зазначеного вище закону, можемо стверджувати, що впровадженням в украСЧнське судочинство СФвропейських стандартiв прав людини створить додатковi гарантiСЧ прав та свобод особи, залученоСЧ до кримiнального судочинства, зокрема до провадження слiдчих дiй.
Норми КПК УкраСЧни, вiдображаючи конституцiйнi принципи, передбачають систему гарантiй особистоСЧ свободи та недоторканностi особи, недоторканностi житла, охорони особистого життя громадян, таСФмницi листування, телефонних розмов, телеграфноСЧ та iншоСЧ кореспонденцiСЧ, захисту честi i гiдностi людини.
У ходi кримiнально-процесуальноСЧ дiяльностi, особливо при провадженнi слiдчих дiй, найбiльше зазнають обмежень саме громадянськi права особи, що, в свою чергу, зачiпаСФ й iншi види прав. Так, наприклад, пiд час проведення обшуку чи виСЧмки обмежуСФться право особи на недоторканнiсть житла. Водночаii слiдчi дiСЧ стосуються й майнових прав громадян (якщо в результатi обшуку чи виСЧмки вилучаються речi, грошi, цiнностi). Крiм того, у процесi обшуку чи виСЧмки надбанням слiдчого та понятих можуть стати обставини особистого життя громадян, а сам факт СЧх проведення завдаСФ шкоди таким соцiальним благам, як честь i гiднiсть особи.
Згiдно зi ст.30 КонституцiСЧ УкраСЧни кожному гарантуСФться недоторканнiсть житла. Однак, аналiз норм чинного кримiнально-процесуального законодавства свiдчить, що гарантiСЧ недоторканностi житла особи поширюються лише на такi слiдчi дiСЧ, як огляд, обшук та виСЧмка. Водночас у житлi можуть проводитися й iншi слiдчi дiСЧ, наприклад, вiдтворення обстановки й обставин подiСЧ, допит, очна ставка. Тому у КПК УкраСЧни доцiльно закрiпити особливий порядок проведення усiх слiдчих дiй у житлi чи iншому володiннi особи за прикладом ст.185 КПК УкраСЧни.
Право на недоторканнiсть житла тiсно повязане з правом на повагу до приватного та сiмейного життя. Так, зокрема ст.8 КонвенцiСЧ про захист прав людини та основних свобод [9] комплексно декларуСФ зазначенi права: "Кожен маСФ право на повагу до його приватного та сiмейного життя, до житла i до таСФмницi кореспонденцiСЧ". У ст.32 Основного Закону передбачено, що нiхто на може зазнавати втручання в його особисте та сiмейне життя, крiм випадкiв, передбачених КонституцiСФю УкраСЧни.
Сфера особистого (приватного) життя люд