Роль людського фактора і соціальної психології в менеджменті
Контрольная работа - Менеджмент
Другие контрольные работы по предмету Менеджмент
Роль людського фактора і соціальної психології в менеджменті
Тривалий час при розвязанні проблем народного господарства домінував технократичний підхід, коли наголос робився на матеріальних (обєктивних) умовах виробництва, на механізації виробничих процесів, насичені підприємств сучасною технікою та ін.
У той же час непоодинокі випадки, коли в управлінській діяльності зовсім не враховувався або лише частково враховувався людський фактор.
Обєктивні умови, розвиток комерційного (господарського) розрахунку, прогресивна система стимулювання і т.п. не визначають остаточно успіх діяльності людей. На практиці раціональна технічна організація, нова техніка і технологія забезпечують повну віддачу лише за таких умов, коли враховується самопочуття працюючих, їхня задоволеність умовами праці, інші морально психологічні аспекти. Тобто в полі зору менеджера завжди повинен бути людський фактор, який за змістом є ширшим у порівнянні з такими категоріями, як робоча сила, трудовий потенціал, трудові ресурси та ін.
Поняття людський фактор за своїм змістом близьке поняттю субєктивний, в основі якого лежать політичні, ідеологічні і соціальні характеристики, тоді як перше повязане з вирішенням соціально психологічних проблем, активізацією численних соціально психологічних якостей окремої людини і цілих трудових колективів. Значення людського фактора зростає у звязку з ускладненням демографічної ситуації і зменшенням приросту працездатного населення внаслідок стійкої тенденції до зниження народжуваності. Зрозуміло, що зменшення трудових ресурсів супроводжується підвищенням вимог до їх продуктивного використання.
Все це свідчить про те, що для успішного управління необхідно керуватися не тільки економічними законами, а соціологічними, знаннями про людину, про закономірності її діяльності і поведінки, про її можливості і здібності, про психологічні відмінності між людьми, про їхню групову діяльності і поведінки, про її можливості і здібності, про психологічні відмінності між людьми, про їхню групову взаємодію. У звязку з цим заслуговують на увагу моделі гуманізації праці і управління, як правильно організувати двосторонні взаємовідносини менеджерів і робітників, як реалізувати концепцію співучасті в управлінні тощо.
У теорії менеджменту можна виділити два підходи до розвязання проблеми покращення використання людського фактора: формально-організаційний і соціально-психологічний, що доповнюють один одного, формально-організаційний це удосконалення структури апарату управління, розробка різних нормативних актів, посадових інструкцій та інших адміністративних і правових документів, а також створення формалізованих і неформалізованих алгоритмів і процедур прийняття управлінських рішень, розробка системи стимулювання, винагороди і стягнень, автоматизації деяких управлінських операцій і т.п. Тут мова буде йти головним чином про соціально психологічні аспекти активізації людського фактора, про можливості і шляхи найбільш ефективної мобілізації інтелектуальних і емоційних ресурсів та резервів працівників.
Важливою умовою ефективного використання людського фактора в менеджменті є добра обізнаність керівників і спеціалістів з основами загальної і соціальної психології, що дасть змогу знати і розуміти: особистість, її структуру і направленість (психологічна структура особистості, її потреби, (інтереси, світогляд і ідеали); психологію міжособових відносин поняття група, колектив, взаємовідносини людей в групах, махові соціально-психологічні явища); психологію діяльності (знання, уміння, навички і звички); психологічні процеси (сприйняття, відчуття, память, мислення, уявлення); індивідуально-психологічні особливості особистості (здібності, характер, темперамент).
Психологія наука про закономірності розвитку і форм психічної діяльності людини (груп людей), її психічних процесів, станів і властивостей. Психологія розкриває закони виникнення, розвитку і перебігу психічних станів (піднесення, пригнічення, страх, бадьорість, смуток і т.п.), психічних властивостей і якостей особи (направленість, темперамент, характер, здібності, майстерність).
На відміну під загальної психології, яка вивчає мотиви поведінки особи, механізм, покладений в основу її діяльності, намяті, мислення, свідомості і інше, соціальна психологія (включаючи психологію менеджменту) розглядає поведінку різних соціальних груп і окремих осіб у цих групах, вплив навколишнього середовища на психіку людей, їхні відносини між собою, а через відносини на результати їхньої діяльності, Соціальна психологія вивчає специфічні психологічні явища: стан, процеси і властивості, які притаманні групам людей, окремим особам, що включилися в колективну діяльність, психологічні властивості різних соціальних груп суспільства, а також вплив колективу і всього соціального оточення на психологію особи і її поведінку.
Історіографія історико-психологічних учень повязує появу перших наукових поглядів про психологію з великими цивілізаціями, що склалися за декілька тисячоліть до нашої ери: єгипетської, китайської та ін.
Поряд із Сократом, Буддою і Христом на розвиток психології людського спілкування глибокий вплив здійснив китайський філософ Конфуцій, що жив більше двох з половиною тисяч років тому. Він заповів систему етичних норм чесність, бережливість, вірність обовязку, милосе?/p>