Розумове виховання обдарованих дітей

Курсовой проект - Педагогика

Другие курсовые по предмету Педагогика

дна і нецікава для обдарованої дитини;

  • ігрові інтереси обдарованим дітям подобаються складні ігри і нецікаві ті, якими захоплюються їхні ровесники. Як наслідок дитина опиняється в ізоляції;
  • заглиблення у філософські проблеми для обдарованих дітей є характерним замислюватися над такими явищами, як смерть, потойбічне життя, релігійні вірування набагато частіше, ніж для інших дітей;
  • невідповідність між фізичним, інтелектуальним та соціальним розвитком обдаровані діти частіше віддають перевагу спілкуванню із дітьми старшого віку. Через це їм важко бути лідерами, бо вони поступаються фізичним розвитком;
  • прагнення до досконалості для обдарованих дітей характерна внутрішня потреба досконалості вони не заспокоюються, доки не досягнуть бажаного;
  • почуття незадоволеності вони критично ставляться до своїх досягнень, мають низьку самооцінку;
  • нереальні цілі вони часто ставлять перед собою завищені цілі, не маючи можливості досягти їх, переживають;
  • надмірні чутливість, вразливість;
  • потреба в уважному ставленні дорослих;
  • нетерплячість, зневажливість у відношенні до дітей, які стоять нижче від них в інтелектуальному розвитку. (9; с. 27)
  •  

    1.3 Світовий і вітчизняний досвід роботи з обдарованими дітьми

     

    У нашій країні з 60-х років існують спеціалізовані класи і школи куди відбираються діти на основі їх схильностей і більш високого рівня здібностей. Навчання певним предметам ведеться по спеціально розроблених програмах. Дані по цих класах показують, що в цілому успіхи цих дітей набагато вищі ніж їх однолітків, що навчаються в звичайних школах).

    За кордоном існують і інші форми організації. Одна з них виділення всередині одного класу груп з різними рівнями розумової обдарованості. Обдаровані дістають можливість вчитися в своєму класі, але в групі однолітків, близьких їм по рівню здібностей. В тому разі коли такі учні займаються за спеціально розробленою програмою ефект дуже високий. Якщо ці діти навчаються в групі за тією ж програмою, що і весь клас ефект особливого розумового розвитку дуже невеликий.

    Позитивний, але не такий помітний ефект дає ще одна форма організації створення груп з високим рівнем інтелекту на основі декількох класів.

    Отже вплив навчання в однорідних групах на академічні успіхи обдарованих дітей позитивний, але тільки в разі спеціальних розроблених програм.

    Разом з тим серед педагогів на Заході багато хто критично відноситься до спеціалізованих шкіл для обдарованих дітей. Найчастіше висловлюється побоювання, що навчання серед собі подібних створює у дітей з високим розумовим потенціалом відчуття приналежності до еліти, формує завищену самооцінку. Проте дані досліджень переконують в протилежному. Навчання разом з іншими дітьми, що мають високий розумовий рівень сприятливо впливає на самооцінку адже в такій ситуації необхідно вчитися з повною віддачею сил, відчуваючи постійну стимуляцію з боку товаришів по навчанню. Що ж до дуже здатних дітей, які вчаться в звичайних класах, то вони часто зарозуміло відносяться до однолітків, які, на їх думку, насилу засвоюють навчальний матеріал.

    Складність полягає в тому, що опинившись серед інших обдарованих, з таким же рівнем розвитку і вище, деякі з цих дітей починають страждати від самолюбства, від зниження свого групового статусу. Не для всіх обдарованих ситуація постійного інтелектуального змагання цілком сприятлива.

    Таким чином, давня і разом з тим актуальна проблема, чи створювати однорідні по розумовому рівню класи, не має простого, однозначного вирішення. Вона вимагає подальших досліджень. Це дискусійна проблема повинна вирішуватися з урахуванням конкретних соціально-педагогічних обставин. Обдарованість настільки індивідуальна і неповторна, що питання про оптимальні умови навчання кожної дитини повинне розглядатися окремо.

     

    Розділ 2. Методи діагностики розумової обдарованості

     

    2.1 Тестові методи

     

    Виявлення дітей, що володіють неабиякими здібностями, є складною і багатоаспектною проблемою. Широкого поширення набули різні тести, направлені на виявлення обдарованості. Але проблема в тому, що в інтерпретації результатів тестування істотну роль відіграє теоретична основа того або іншого тесту, співвідношення методичних позицій дослідника з базовою моделлю тесту. Ігнорування цієї обставини знижує ефективність тестування і може привести до некоректної інтерпретації. Багато фахівців справедливо відзначають, що численні помилки в прогнозах пояснюються не стільки недосконалістю психометричних процедур, скільки складністю і багатоаспектністю самого феномену обдарованості і недостатнім теоретичним опрацьовуванням основних понять.

    В даний час в психологічній літературі представлено два основні погляди на процес встановлення обдарованості. Один з них заснований на системі єдиної оцінки. Наприклад, дитина вважається обдарованою, якщо вона набрала кількість балів за шкалою Станфорд-Біне, що перевищує деяке порогове значення. У різних джерелах вказуються різні значення цього порогового показника для віднесення дитини до групи обдарованих. Інший підхід заснований на комплексній оцінці, що включає безліч оцінних процедур (тестування, опит вчителів і батьків і так далі). Проте і комплексний підхід не позбавляє повністю від помилок. Сумна доля тих дітей, які були віднесені за наслідками обстеження до обдарованих, але потім ніяк не підтвердили цієї оцінки.