Розумiння глобальних подiй свiту у модернiй i постмодернiй перспективi
Информация - Философия
Другие материалы по предмету Философия
дна iдеологiя, якщо ми зможемо пiдтримувати плюралiзм культур i релiгiй [3, с.15-16].
Крiм того, необхiдно усвiдомити, що християнський Захiд СФ лише частиною сучасноСЧ цивiлiзацiСЧ, а отже, маСФ в першу чергу займатися (i пишатися) своСФю релiгiйною i культурною спадщиною. Альтернативи цьому немаСФ. Але це не означаСФ, що слiд зневажати можливою тАЮбагато культурноютАЭ любовю до ближнього, у нинiшнiй мирськiй мовi iменованою вiдкритiстю Сходовi. Вiдомий принцип iсторiСЧ християн: тАЮлюби ближнього свого як самого себе". Вiн не можливий без любовi до своСФСЧ християнськоСЧ, лiберальноСЧ, класичноСЧ, канонiчноСЧ i якоСЧ завгодно, - але власноСЧ культури. РЖнакше любов до iнших культур i узагалi до будь-якоСЧ тАЬбагатокультурностi" перетворюСФться на небезпечну i саме руйнiвну боротьбу з цим тАЮРЖншимтАЭ.
Наведенi вище позицiСЧ, що спираються на класичну парадигму знання, слiд, на наш погляд, доповнити постмодернiстськими конструкцiями, що дозволить дати бiльш точне пояснення знакового акту 11 вересня. Адже один iз класикiв постмодернiзму - Жан Бодрiйяр - ще у статтi 1982 р. тАЮУ тiнi мовчазноСЧ бiльшостi або кiнець соцiального" прямо повязуСФ мiж собою процеси масовiзацiСЧ у захiдних суспiльствах i тероризм як гранично близькi феномени. Адже, з одного боку, маса i тероризм - заклятi вороги, але, з iншого, - вони дивним чином збiгаються в запереченнi соцiального. Тероризм нацiлюСФться не на капiтал (свiтовий iмперiалiзм i т.п.), а на соцiальне у вiдповiдь на терор з його боку. Причому iдеться про соцiальне тАЬпостсучасностi" з його тАЮпереплетенням сфер, звязкiв, центрiв i структур, мережею контролю i блокування - усiм тим, що оточуСФ нас з усiх бокiв, i завдяки чому всi ми стаСФмо мовчазною бiльшiстю" [1, с.84].
На виклик цiСФСЧ новоСЧ гiперреальноСЧ соцiальностi тероризм вiдповiдаСФ таким самим гiперреальним актом, що резонуСФ в системi ЗМРЖ i впливаСФ на переживання i настроСЧ, викликаСФ зацiпенiння, шокуСФ, а тому внутрiшньо повязано з мовчанням i пасивнiстю мас: тАЮМiж тероризмом i поведiнкою маси iснуСФ вiдношення не того, що виражаСФ, i того, що через нього знаходить своСФ вираження, а вiдображення еквiвалентностi: вони обоСФ не належать нi до якоСЧ репрезентативностi, обоСФ не мають нiякого змiсту. РЗх поСФднуСФ найбiльш радикальне, рiшуче заперечення тАЬбудь-якоСЧ репрезентативноСЧ системи" [1, с.85].
Будучи непрезентативним свiдченням кiнця полiтичного i соцiального, тероризм робить очевидною нерепрезентативнiсть будь-якоСЧ влади. Характерна для нього жорстокiсть починаСФться з невизнання будь-яких репрезентативних iнститутiв (профспiлок, органiзованих рухiв, свiдомоСЧ полiтичноСЧ боротьби i т.п.), включно з тими, якi солiдаризуються з його акцiями. Для того, щоб перебороти якiсь змiсти i створити ситуацiю, коли неможливо зрозумiти, наскiльки вiн соцiально нелегiтимний, якою мiрою вiн не веде нi до яких конструктивних полiтичних результатiв i не вписаний нi в яку iсторiю, тероризм використовуСФ будь-якi засоби: тАЮХарактер функцiонування цiСФСЧ слiпоСЧ сили цiлком вiдповiдаСФ абсолютнiй недиференцiйованостi системи, у якiй уже давно не iснуСФ рiзницi мiж цiлями i засобами, катами i засудженими на смерть. СвоСЧми дiями, що виражають його убивчу байдужнiсть до того, хто стане його заручником, тероризм спрямований саме проти головного продукту системи - анонiмного й абсолютно безликого iндивiда, що зовсiм не вiдрiзняСФться вiд собi подiбних. Безневиннi розплачуються за злочин, що полягаСФ в тому, що вони тепер нiхто, що в них немаСФ власноСЧ долi, що вони позбавленi власного iменi, позбавленi системою, яка сама СФ анонiмною i яку вони, таким чином, символiзують, - от у чому парадокс сьогоднiшньоСЧ ситуацiСЧ. Вони СФ кiнцевим продуктом соцiального, абстрактноСЧ i тепер уже всесвiтньоСЧ соцiальностi. Саме тому, що вони тепер цi тАЮхто завгодно", СЧм i випало стати жсмерть", - Ж. Бодрiйяр показуСФ присутнiсть кодованого знака у всiх сферах соцiального життя. На його думку, у ситуацiСЧ постмодерну знаки не детермiнуються нiякою референцiСФю, що, з одного боку, вiдкриваСФ можливiсть унiверсальноСЧ пiдстановки, замiну одного означаючого iншим (симулякром), а з iншого боку - вносить дискретнiсть у СФдиний процес соцiального життя. РЖмпортуючи цю думку, ми можемо навести як приклад змiнюваностi ранiше взаСФмовиключних понять категорiСЧ тАЮвiйнатАЭ i тАЮсвiт". У суспiльствi вiйна не вiдбуваСФться, але в реальностi втрати мирного населення можуть бути порiвняннi з вiйськовими: тАЮВзаСФмнi пiдстановки красивого i потворного в модi, лiвих i правих у полiтику, правди i неправди у всiх повiдомленнях мас-медiа, корисне i марне в побутових речах, природи i культури на рiвнi значення. У нашiй системi образiв i знакiв зникають всi основнi гуманiстичнi критерiСЧ цiнностi, що здiйснювали собою вiкову культуру моральних, естетичних i практичних суджень" [2, с.55].
Емансипованiсть знака певним чином позначаСФться i на трансформацiСЧ полiтичних вiдносин. Постсучасна влада не спираСФться на якийсь окремий панiвний клас чи силове вiдношення. Ця влада розчинена в оточуючих СЧСЧ знаках. Це символiчне насильство, усюди вписане в знаки. Однак владна система не здатна зреагувати на символiчне (iррацiональне) i не може адаптувати його. Так, коли людина нiчого не боСЧться, оскiльки на кiн поставлена СЧСЧ смерть, вона робить виклик системi за допомогою своСФСЧ смертi. Саме це i вiдбуваСФться у випадку з дiяльнiстю терористiв, що ризикують своСЧм життям через зовсiм незрозумiлi для влади причини, породжуючи