Розумiння глобальних подiй свiту у модернiй i постмодернiй перспективi
Информация - Философия
Другие материалы по предмету Философия
раще загибель, нiж непослiдовнiсть. Такий пiдсумок взаСФмодiСЧ двох несумiсних нi в правовому, нi у соцiальному змiстi позицiй: лiбералiзму i фундаменталiзму.
На думку Кристофера Мiтчелла (Indymedia, Сан-Франциско): тАЮНастав час розплати... Доти, поки цiлком не змiниться глобальний капiталiзм i його звичка нагороджувати багатьох награбованим у безлiчi, (атаки терористiв будуть продовжуватися - В. О) тАЭ [5, с. 204]. Тому, мовляв, вони взялися за зброю. Звичайно, для нормальноСЧ людини визначення тАЮтероризм" - лайка. Воно перешкоджаСФ навiть спробi зрозумiти, що вiдбуваСФться в правовому полi життя цих змучених народiв. РЖ виявляСФться бiльш логiчним вважати, що тероризм - це форма протесту знедолених проти сучасноСЧ зарозумiлоСЧ цивiлiзацiСЧ, спроб вiйни свiтiв, культур з меншими ресурсами проти цивiлiзацiй, що володiють глобальними ключовими ресурсами. тАЮРЖзгоСЧ захiдноСЧ цивiлiзацiСЧ позбавленi природного права на своСФ буття" i... вiдбуваСФться те, що вiдбуваСФться. РЖ тодi РЖрак сьогоднi: не можна зустрiчати тАЮпривiтальним гiмномтАЭ тих, хто знищуСФ краСЧну i тебе; народ, за який боролася американська демократiя, став тАЮненавидiти СЧСЧ дивно, з несвiдомим, мiстичним жахом... Доводиться боятися СЧСЧ бiльше за всi страти i благословляти свою тАЮдемократiю", якщо навiть вона не-демократiя. РЖ виходить класичне: що тАЮЗахiд СФ Захiд, Схiд СФ Схiд, i з мiiя СЧм не зiйти". Але ми ж знаСФмо, що Захiд не просто бiльше Сходу, але i сам Схiд як iдея, як цивiлiзацiя, СФ в пiдсумку породженням Заходу, як, власне, поняття тАЮiдея" i тАЮцивiлiзацiятАЭ.
Схiднi народи, зрозумiло, мають багате минуле й обдарували Захiд багатьма скарбами свого мистецтва i витончених ремесел; але не секрет i те, що столiттями i тисячолiттями вони залишалися самодостатнiми, тАЮбуттям у собi", нiчого не знаючи нi про Захiд, нi про себе як Схiд. Виходить, саме Захiд зробив СЧх Сходом, втягнув в iнтригу свiтовоСЧ iсторiСЧ. РЖронiя тепер полягаСФ в тому, що цей РЖнший, створеним Заходом, тепер загрожуСФ терором своСФму творцю. Де логiка? Справа в тому, що Захiд позбавляСФ Схiд права на стратегiчний розвиток, вiдбираючи при цьому життСФво необхiдне - природнi багатства - наприклад, нафту. НавзаСФм впроваджуСФ тАЮдемократiю", мультикультуралiзм, плюралiзм, волю, право й iншi iдеСЧ. Але, наприклад, мультикультуралiзму нiколи не було на самому Сходi, для нього органiчно непритаманною СФ iдея лiберальних цiнностей i релiгiйноСЧ розмаСЧтостi, як i усього того, що на Заходi називають iсторичним набутком. От i виходить у пiдсумку: Захiд сам надав Сходовi свiй арсенал тАЮпрогресивних" iдей, i тим зробив себе вiдносно беззахисним перед демографiчною, географiчною, релiгiйною, культурною, правовою експансiСФю iсламу.
На думку С.С. Аверинцева, терористична акцiя 11 вересня, що нерiдко подаСФться як граничне вираження протесту проти глобалiзацiСЧ, сама несе на собi виразний вiдбиток образу мислення, властивого тому самому глобалiзму. Джихад виявився перенесений у повiтряний простiр, що не знаСФ меж - не тiльки мiж державами, але i мiж континентами, узагалi мiж географiчними ареалами. Мало того, сам вибiр мiшенi був цiлком продиктований туристичною рекламою. Адже саме згiдно СЧСЧ клiше Мiжнародний торговий центр СФ серцем i суттю Захiдного свiту. РЖншими словами, воСЧни iсламу керувалися парадигмами тiСФСЧ самоСЧ iдеологiСЧ глобального коммерцiоналiзму, проти якоСЧ боролися [3, с.18].
Але що ж робити в такiй ситуацiСЧ? Г.С. Померанц, цитуючи фразу Ю. Габермаса, тАЮя людина релiгiйно не музична, але я думаю, що епоха секуляризму скiнчилася", пiдводить до думки, що постхристиянська культура маСФ усвiдомити себе постсекулярною i потребуючоСЧ релiгiйного вiдродження, пережитого в умовах глобалiзацiСЧ iншими культурами [3, с. 19].
Останнi 2000 рокiв не минули безслiдно для духу. Дух втiлився в iкони Рубльова, у музику Баха, у сунський живопис та iншi безсмертнi твори мистецтва, сприйняттю яких не заважають розходження не тiльки мiж окремими культурами, але i мiж великими культурними свiтами, що утворилися в осьовий час i виступають зараз як конкурентнi, кожен зi своСЧм проектом глобальноСЧ цивiлiзацiСЧ. У цьому сенсi iслам не протистоСЧть глобалiзму, а пропонуСФ власний варiант глобального устрою - всесвiтнiй Халiфат.
Узагалi, процес глобалiзацiСЧ почався, принаймнi, з епохи Ашшурбанiпала i змiцнiв у часи РимськоСЧ i КитайськоСЧ iмперiй. Як вiдомо, слiдом за осьовим часом, коли сформувалося аксiоматичне мислення, що створило грунт для розвитку права, фiлософiСЧ, геометрiСЧ, зявилося вiдчуття кризи, оскiльки руйнування племiнного почуття священного неминуче породжувало духовну порожнечу, що i заповнили великi свiтовi релiгiСЧ. У кожному з культурних свiтiв даний процес розвивався по-своСФму, але скрiзь його наслiдком була криза. З настанням Нового часу маятник iсторiСЧ знову почав рухатися. Звiльнене вiд пут аксiоматичне мислення знову дало блискучi результати в рядi наук i знову породило почуття розгубленостi, занедбаностi, страху, вiдчуження людини вiд людини.
Звiдси, розглядаючи проблему сучасностi, слiд звернути особливу увагу на змiну ролi релiгiСЧ - причому, не тiльки iсламу, але й iнших свiтових релiгiй. Чому виникають проекти рiзних глобалiзацiй? Вони виникають тому, що одна сторона, одна культура не готова визнати право на iснування iншоСЧ. Це не тiльки економiчний i полiтичний конфлiкт, це конфлiкт свiтоглядний, повязаний з нетерпимiстю i небажанням зрозумiти, що в iнших народiв може бути iнший погляд на свiт. Нове глобальне iснування можливе лише в тому випадку, якщо в нас буде не о