Розслідування злочинів минулих років
Дипломная работа - Юриспруденция, право, государство
Другие дипломы по предмету Юриспруденция, право, государство
·рювані, обвинувачені), тобто на підставі привязки повідомлених фактів до інших фактів, часова характеристика яких точно відома.
Як точку відліку при цьому рекомендується обирати подію, що легко піддається локалізації у часі (день народження допитуємого, день отримання заробітної плати, те або інше свято тощо), подія, з якою у допитуємого повязані яскраві уявлення, або яка для даної особи має яскраве емоційне забарвлення, і тому досить добре збереглась у памяті особи.
Шляхом витребування архівної особової справи засудженого (або архівної кримінальної справи, по якій він нібито допитувався) можна легко перевірити алібі, встановити дні та години його перебування в місцях позбавлення волі або на допиті. Оригінали таких архівних документів можуть бути в необхідних випадках залучені до справи як докази, що підтверджують або спростовують алібі. Більш того, події, зафіксовані цими документами та точно визначені у часі, можуть стати точками відліку для встановлення тимчасового звязку з іншими фактами, які цікавлять слідство.
Характерним для допиту по справах про нерозкриті злочини минулих років є отримання показань з приводу так званих “доказів поведінки”, під якими в криміналістиці та теорії кримінального процесу розуміють вчинки, що свідчать про усвідомлення особою своєї провини, висловлювання, що виявляють винну обізнаність, тобто знання таких обставин, які можуть бути відомі лише при умові вчинення злочину.
Такими “доказами поведінки” можуть бути:
- відмова від дачі показань у випадку використання процесуального права не свідчити проти себе, яка не знаходить іншого пояснення, чим бажання уникнути відповідальності за вчинений злочин;
- явна фальсифікація доказів;
- вчинки та висловлювання, що свідчать про знання допитуємою особою таких обставин розслідуємої події, які могли бути відомі тільки злочинцеві;
- навмисне ухилення від явки до слідчого;
- знищення або приховання предметів, що можуть служити речовими доказами;
- підготовка фальшивого алібі тощо.
Вони можуть мати місце як в процесі первинного розслідування, так і в період коли, справа зупинена або після її поновлення.
Тому рекомендується розрізнювати докази поведінки, що мали місце після затримання підозрюваного або предявлення обвинувачення, та докази поведінки, що відносяться до того часу встановлення підозрюваної особи, яка допитана ще не була. Цінність останніх доказів звичайно більша, ніж перших.
Тактика предявлення для впізнання. По відновлених справах про нерозкриті злочини минулих років в основному проводиться предявлення для впізнання в наступних випадках:
- предявлення для впізнання потерпілим і свідкам підозрюваних осіб, які встановлені в процесі розкриття злочину після поновлення провадження в справі;
- після поновлення провадження у справі предявлення для впізнання потерпілим і свідкам речей та предметів, які вилучені у підозрюваних ;
- предявлення для впізнання предметів, які при первинному розслідуванні раніше не ідентифікувались слідчим шляхом;
- предявлення для впізнання запідозрених осіб, які були встановлені після поновлення справи та зізналися у вчиненні злочину;
- предявлення для впізнання трупа або його частин ( у тому числі по фотознімках), коли до зупинення справи особу вбитого встановити не вдалося;
- предявлення для впізнання поза візуальним спостереженням того, кого впізнають (як правило, підозрюваних, обвинувачених), у випадках необхідності забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві.
Для встановлення особи вбитого по справі про нерозкритий злочин свідкам можуть предявлятися прижиттєві фотознімки особи.
Вимога закону (ст. 174 та 175 КПК України) про необхідність попереднього допиту особи, яка впізнає, про обставини, при яких він спостерігав особу або предмет, їх прикмети та ознаки, повинна дотримуватись при виявленні зазначених обєктів через тривалий час.
Перед предявленням для впізнання необхідно ретельно звірити показання, отримані від особи при первинному розслідуванні та показання, які отримані після поновлення справи. Всі протиріччя повинні бути вияснені слідчим. Якщо ці протиріччя відносяться до прикмет і ознак, які мають істотне значення для вирішення питання про тотожність обєкта, особа допитується ще раз з предявленням йому попередніх показань. Якщо особа наполягає на нових (відмінних попереднім) свідченнях, потрібно провести допити інших свідків, потерпілих та необхідні заходи з метою встановлення достовірності показань особи, що впізнає [17, с.54].
Потрібно врахувати, що інколи можливі випадки впізнання тоді, коли на попередньому допиті особа не могла досить повно описати обєкт. При дотриманні вимог ст. 174-176 КПК України про порядок предявлення для впізнання та порядок складання протоколу цієї слідчої дії результати предявлення для пізнання в цьому випадку також можуть мати доказове значення.
При предявленні для впізнання в справах про нерозкриті злочини минулих років значно зростає роль реконструкції, під якою розуміється відновлення первинного стану обстановки або окремого обєкта, його ознак з метою вирішення ідентифікаційних задач при розслідуванні злочинів.
Така реконструкція обєкта може мати місце у випадках предявлення для впізнання трупа чи його частин, втраченого предмета (особи, що переховується) по фот?/p>