Розвиток найдавніших уявлень і вірувань населення України від епохи палеоліту до введення християнства
Дипломная работа - История
Другие дипломы по предмету История
?за. Їх ручки, зроблені у вигляді бика чи жінки, красномовно свідчать про використання цих предметів культових діях. Можливо, вода в цих ковшах поєднувала землю і небо, Богиню родючості і Небесного Бика. Можливо, за допомогою певних ритуальних дій таким чином давні землероби викликали дощ. Певне семантичне навантаження ніс і орнамент.
Для раннього Трипілля не характерна зооморфна пластика, але в Олександрівці знайдений грубо виліплений мініатюрний предмет у формі човна з головою бика (знову ж таки спостерігається звязок культового предмета з водою). Стилізоване зображення бичачої голови є також на посуді з Слобідки Західної. У Тимково і Олександрівці знайдено фрагмент посуду з зооморфними наліпленнями, вид тварин визначити важко. Б. Рибаков вважає зооморфні наліплення на посуді оберегами [34, ст. 197].
Цікаві на посуді Трипілля орнаменти у вигляді двох риб, що рухаються по колу одна за одною і взаємопереплелись. Гадаємо, дане зображення є ще одним доказом усвідомлення давнім населенням України універсальних закономірностей існування природи і суспільства або, інакше кажучи, “закон універсального колообігу”. Семантика даного зображення очевидна: тенденція довпорядкування і збалансованості. На думку О. Шокала, символ “двох риб” виник на Придніпровї понад сім тисяч років тому. Основа цього знаку яйцевидне зерно як протоелемент світородного Космічного Яйця знак архетип українського аграрного світогляду. Цей першозародок Світу утворюють дві життєродні первини чоловіча першотворча (духовна) й жіноча відтворююча (природна). Чоловіча первина є носієм світлової енергії Природи і знаменує земний простір. Напрям взаємного руху задає Всеєдиний Дух.
Аналізуючи антропоморфні статуетки, знайдені у похованнях, Л. Поліщук і Є. Патокова роблять висновок: “можливе пояснення причин, які викликали до життя ритуальні поховання антропоморфних персонажів, ми бачимо в універсальній концепції умираючого і воскресаючого божества, яка залучалась до інтерпретації пластики Трипілля та інших ранньоземлеробських культур…”. Усатовські антропоморфні фігури зображають в основному мертві істоти. Навряд чи можна сумніватися, що це були міфологічні персонажі. Оскільки їх і покійників ховали в загальному могильнику, то і померлі люди уявлялись людям, які ховали, міфологічними істотами, які жили поруч з поселенням живих [31, ст. 81].
З даним висновком можна погодитись, якщо припустити, що душі померлих сприймалися живими як міфологічні істоти.
Б. Рибаков бачить антропоморфних і зооморфних сюжетах персонажів міфів, а в самій орнаментації відображення даної міфології. Появи малюнків людей відображала, на його думку, перелом у світогляді неолітичного населення України. Всі малюнки людини за символами і атрибутами Т. Мовша обєднує в три семантико-функціональні групи: 1) з аграрними символами; 2) з мисливськими символами; 3) з скотарськими символами.1. Виділені семантико-функціональні групи тісно взаємоповязані з космогонією і міфологією і відображають мистецтво традиційної давньоземлеробської культури, де творчість художника породжувалася колективом. “Запис” в орнаментації посуду культового міфа слугував текстом при здійснені магічних обрядів.
До групи сюжетів з аграрною символікою можна віднести малюнки жіночих фігур з рослинними ознаками і “гребенем” у нижній частині, а також з диском шаром на голові. Сам жіночий образ уособлює землю. Звязок жінки з рослинами відображає антропоморфна пластика багатьох давньоземлеробських культур. Знаки у вигляді гілок рослини інтерпретують як культову обрядовість, повязану із взаємовпливом родючості землі і творчо перетворюючої сили людини. Рослинно-геометричний орнамент і солярні знаки та сюжети, які вони складають, символізують дерево життя, тотожне образу жінки Матері-Землі. Світове дерево матриця впорядкування Всесвіту, вісь світобудови, що розділяє і водночас повязує небо і землю основний космогонічний мотив, який посідає в знаках Трипілля центральне місце, символізує головну функцію богині, що дарує життя. Рослинні мотиви поряд з фігурами жінки повязуються дослідниками з міфами про вічно живу, постійно оновлювану природу, що символізує постійний кругообіг життя і смерті. В антропоморфній пластиці Трипілля знаходимо також три постаті з диском і кругом на голові, що, на думку В. Маркевича, є зображенням жриць Сонця, які моляться великій богині-матері. Т. Мовша вважає, що коло може бути символом Місяця. В цьому є логіка, адже відомо, що з богом Сонця в словян і в інших народів повязується чоловічий образ. У світогляді населення Трипілля Кукутені з Сонцем повязувався образ бика. Обряди, повязані з культом Сонця, етнографи відносять до обрядовості сезонного характеру, що перекликається з культом рослинності. Як бачимо, в солярній символіці Трипілля присутні символи і Сонце, і Місяця. Символ Сонця повязується з язичницьким богом Сварогом або Дажбогом. Символи Місяця можуть бути співвіднесені з праобразом Матері-Землі, яка охоплює і втілюється в усьому Космосі.
Танцюючі жіночі фігурки в одязі з китицями, які деякі дослідники ототожнюють з рослинністю, відображають моління про воду. Досить сильним аргументом на користь такого висновку є дослідження Б. Рибакова, який серед етнографічного матеріалу балканських народів виділив обряд з додолами. Нагадаємо, що додоли дівчата, одягнуті в зелені гілки, трави і квіти, яких поливають водою під час виконання спеціального танку з метою викликати зливу під час посухи. З агр