Розвиток найдавніших уявлень і вірувань населення України від епохи палеоліту до введення християнства
Дипломная работа - История
Другие дипломы по предмету История
?вався стародавніми митцями різних регіонів протягом багатьох тисячоліть (наприклад, зображення змії на посуді халафської культури в Месопотамії (пятого тисячоліття до н. е.). Зображення змій відомі на кераміці неолітичних культур від Карпатського басейна до Китаю і Японії. Про культ змія в енеоліті свідчать зображення на посуді великих європейських археологічних культур. Змія широко представлена в культурі Ірану та Афганістану четвертого другого тисячоліття до н.е. Символи цього культу є на посуді культур епохи неоліту-бронзи Середньої Азії. Названий образ знаходимо і в культурі Київської Русі більш пізнього періоду.
Згідно з уявленнями словян, одна з основних функцій міфічного предка змія-змії полягає в забезпечені продовження роду здоровим, сильним духом, високоморальним потомством. З цим повязане уявлення про те, що змія оберігає вагітних жінок, сприяє успішним пологам.
З ритуальних дій, повязаних з цим уявленням, особливо показові обряди саракачан на Балканах. Змію вони вважають провісником майбутнього, за її поведінкою передбачають людську долю змія сприймається ними як найбільш сильний оберіг від злої магії в цілому і від “злих очей” зокрема. Голова змії захищає будинок, сімю, кожну людину від будь-якого зла. У давньобалканському світогляді місяць, земля, вогонь і змія чотири елементи, які, як частини Космосу, утворюють основу життя.
Спіраль, змія, хрести найархаїчніші символи людської культур и і історії. Образ літаючого змія виник в уявлені людини ще у первісний час. Згідно з теорією К. ЛевіСтроса, світосприйняття людини первісного і традиційного суспільств ґрунтується на двоїстих опозиціях, антагонізм між якими спирається в міфі і ритуалі [21 ст. 206]. Очевидним проявом однієї з основних опозицій низ/верх (земля небо) були змія і птиця. Наділення змія крильми поєднало антиподів у синкретичній міфологічному небесному змії драконі. Зображення крилатого змія присутні в кераміці неолітичних культур Балкано-Дунайського регіону, в пізньонеолітичних культурах Боян, Вінча та ін. Отже, можна зробити висновок про існування досить стійкої зображувальної традиції, властивої всьому колу нео-енеолітичних культур Південно-Східної Європи.
Виразно спостерігається взаємозвязок зміїного і жіночого початків на думку Б. Рибакова, обєктом вшанування трипільців був добрий вуж “охоронець всього найціннішого”, аналог пізнього словянського “домовика”. Учений вважає, що пара вужів, зображених на животі ранньотрипільської статуетки, охороняє утробу майбутньої матері. Вужі, які обвивають конічні виступи на посудинах (груди Матері Неба), викликають дощ і тим самим є посередниками між небом і землею. На думку М. Гімбутас, населення до індоєвропейської з Європи поклонялось божествам води, повітря і космічних сил Пташині і Зміїні Богиням. Атрибут останньої спіральний орнамент.
В. Збенович зауважує, що змій дракон мало нагадує доброго вужа: його зображення на посуді символ надприродної лякаючої сили. Він не може символізувати і Зміїну Богиню, це її антипод, чоловічий початок суть якого виявляється в його зображеннях та жіночих статуетках: дракони обвивають ноги і стегна жінки, тягнуться до її лона. Дослідники відзначають, що в світових міфах патріархального походження фігурує дихаючий вогнем крилатий змій, часто з багатьма головами, який виносить дівчат за межі досягнення чоловіками. Дівчину звільняє герой після жорсткої боротьби з драконом і втрати останні магічних властивостей. Можливо, трипільській дракон є попередником негативних персонажів цих міфів. Характерно, що подібний сюжет типовий для української міфології, а образ культурного героя надзвичайно поширений в синкретично-міфологічному шарі української культури.
Широко приставлені в трипільській кераміці і антропоморфні сюжети. Найбільш поширеними є зображення жінки. Їх вивчення дає підставу зробити ряд висновків. Серед археологічних джерел передусім виділяється образ вагітної жінки, що загальновизнано повязується з ідеєю родючості взагалі і зародження життя. Привертає увагу звязок образу вагітної жінки зі змією, розташованою на животі, яка, як відомо, охороняє плід в утробі жінки. Дана гіпотеза підтверджується наведеним вище етнографічним матеріалом з життя сорочан.
Ще один образ, який знаходимо у великій кількості археологічних знахідок образ жінки, яка сидить на “троні”, спинка якого зображується в зооморфних рисах. Характерна для цього типу напівсидяча поза, перебільшено натуралістичне зображення задньої частини і схематичне зображення інших частин тіла і деталей. Спинки стільців тронів найчастіше модельовані у вигляді стилізованої голови бика, що, на думку дослідників, символізує злиття жіночого і чоловічого початків. М. Чмихов переконливо повязує даний образ з космічно зодіакальною (переважно Тельцевою) символікою індоєвропейців, археологічних знахідках “бичачої” тематики (трипільська культура, культура Вінча, ямна культура) вбачає матеріалізацію міфів про богів биків і про шлюб Зевса та Європи.
Ще одна група знахідок передає образ жінки зі складеними під грудьми руками, що, на думку С. Бібікова, є жестом родючості. Елементи орнамента на статуетках ромб, спіраль, концентричні кола повязані з давньоземлеробською символікою, яка детально досліджена Б. Рибаковим.
До посуду, повязаного з культовими церемоніями, можна віднести ковші і черпаки, що досить часто зустрічаються в археологічних памятках Прикарпаття і Волині доби бронзи та раннього зал?/p>