Реформы Ликурга
Информация - Юриспруденция, право, государство
Другие материалы по предмету Юриспруденция, право, государство
НАВЧАЛЬНО-НАУКОВИЙ ЦЕНТР ОДЕСЬКОРЗ ДЕРЖАВНОРЗ АКАДЕМРЖРЗ
РЕФЕРАТ
З РЖСТОРРЖРЗ ДЕРЖАВИ РЖ ПРАВА ЗАРУБРЖЖНИХ КРАРЗН
РЕФОРМИ ЛИКУРГА
СТ. РЖ КУРСУ
ЧИГИРИНА ОЛЕКСРЖЯ
КРЖРОВОГРАД 1998.
ВСТУП.
ЛИКУРГ (LYKURGOS),
Легендарний спартанський законодавець (9 8 вiк до нашоСЧ ери) (Давня Грецiя.). Свiдчення про життя Ликурга рiзноманiтнi та противорiчивi. Гречеськi автори 5- 4 вiку до нашоСЧ ери приписують Ликургу створення iнститутiв спартанського суспiлного та державного устрою, дiйсне створення яких було результатом довгого iсторичного процессу переходу вiд первiснообщинного строю до классового суспiльства. Ликургу приписують роздiлення Лаконських земель з прикрiпленими iлотами на рiвнi дiлянки для спартiтатiв i бiльш мiлкими для периекiв, створення ради старiйшин (герусiСЧ), народного зiбрання (апелли), введення товариств, трапез, суворих методiв виховання дiтей i так далi. Пiд лозунгом вiдтворення строю Ликурга проводились в 3 вiцi до нашоСЧ ери реформи царiв Агiса IV та Клеомена?III . В Спартi iснував особий культ Ликурга.
УТВОРЕННЯ СПАРТАНСЬКОРЗ ДЕРЖАВИ
Мiсто Спарта було засноване в Х ст. до н. е. на лiвому березi р. Еврот. Сусiди називали його Лакедемон. В архаСЧчну епоху, до початку VII ст. до н. е., спартанська община перебувала в стадiСЧ вiйськовоСЧ демократiСЧ й розвивалась, як й iншi дорiйськi племеннi утворення. В кожнiй iз трьох СЧСЧ фiл були свiй базилей, народнi збори, рада старiйшин.
Держава Спарта займала територiю, що знаходилася на пiвднi пiвострова Пелопоннес, але поступово спартанцi захопили всю Ла-конiку. Корiнне населення, ахейцi, опинилися пiд владою спартанцiв. Верхiвка мiiевих жителiв злилася з родовою знаттю спартанцiв, увiйшла до общини переможцiв. Завоювання ЛаконiСЧ супроводжувалося масовим пограбуванням корiнного населення.
Поява приватноСЧ власностi на землю i рабiв сприяла процесу класоутворення. Подiл жителiв за родами, фiлами поступово замiнявся на територiальний. Утворилося пять областей. Спартанськi села iз центрiв родових общин перетворювалися на дрiбнi адмiнiстративнi центри. Розбагатiла знать iз спартанцiв i ахейцiв, здобуваючи все нове майно у виглядi землi, худоби, грошей, перетворювалась у панiвний стан. Розвиток товарно-грошових вiдносин створив грунт для закабалення й експлуатацiСЧ общинникiв. Процес класоутворення i формування держави тут протiкав так само, як i в Афiнах до реформ Солона. Однак ситуацiя ускладнювалась аграрним перенаселенням. У VII ст. до н. е. нестача родючих земель стала вiдчуватися особливо помiтно.
Почалися вiйни з метою захоплення МессенiСЧ, розташованоСЧ в центрi пiвострова. В результатi першоСЧ та другоСЧ мессенських вiйн пiд владою Спарти опинилася дуже велика територiя з бага-точисельним населенням: 200 тис. рабiв-iлотiв; 32 тис. перiекiв (особисто вiльних, але позбавлених полiтичних прав); 10 тис. спар-титiв (чоловiкiв-воСЧнiв).
Розбагатiла спартанська знать стала iгнорувати колишнi звичаСЧ й традицiСЧ, СЧСЧ самоправнiсть набула широких масштабiв. Демос та аристократiя вiдокремились i протистояли один одному. Спартанська община була на межi розвалу, легендарний Лiкург охарактеризував СЧСЧ як хворе тiло, вражене всiлякими хворобами.
Спартанцi в МессенiСЧ уярмили населення, бiльшiсть якого належало до дорiйцiв. Переможцi й переможенi говорили одною мовою, мали одну релiгiю. Перебуваючи в меншостi, в оточеннi ба-гаточисельного населення, яке ненавидiло поневолювачiв, спартанцi жили в постiйному страху, майже нiколи не знiмали вiйськовi обладунки, не розлучалися зi зброСФю. Наслiдками вiйськових успiхiв здебiльшого користувалася знать. У VII ст. до н. е., аби вiдвернути невдоволення простих спартанцiв, вона пiшла на проведення в державi серiСЧ радикальних перетворень. Правителi Спарти кiлька разiв зверталися за допомогою i порадою до Лiкурга, який обiймав посаду царевого опiкуна. Вiн був особисто знайомий з Гомером, мав славу неперевершеного державного дiяча й органiзатора.
ДЕРЖАВНИЙ УСТРРЖЙ
Формально вищим органом державноСЧ влади вважалися народнi збори (апелла), якi приймали закони й обирали посадових осiб. Однак пiсля реформ Лiкурга вони перестали самостiйно розробляти закони i навiть втратили право законодавчоСЧ iнiцiативи. Виступати на зборах могли лише вищi посадовi особи царi, ефори, геронти. Рядовим громадянам це заборонялося. Апелла могла прийняти або вiдхилити пропонований СЧй законопроект. Результати голосування визначали призначенi облiковцi на слух. Цей спосiб пiдрахунку голосiв ще античнi автори вважали, примiтивним. Якщо збори приймали неправильне рiшення з точки зору царiв i геронтiв, СЧх дозволялося розпустити, а рiшення вiдмiнити. Прийнятi зборами закони не дозволялося обнародувати.
Таким чином, народнi збори у Спартi протягом декiлькох столiть вiдiгравали пасивну роль. Однак включення Спарти в боротьбу за першiсть серед грецьких держав мало своСЧм наслiдком оживлення апелли. Наприкiнцi IV ст. до н. е. всi важливi рiшення стали прийматися лише народними зборами.
Важливе мiiе в системi державних закладiв посiдала рада старiйшин (геру