Реформы Ликурга

Информация - Юриспруденция, право, государство

Другие материалы по предмету Юриспруденция, право, государство



?iя). Цей релiкт родового суспiльства в iнших полiсах був скасований за непотрiбнiстю ще в стародавнi часи. До складу герусiСЧ довiчно обиралися народними зборами громадяни не молодше 60-ти рокiв з числа глав знатних сiмей. До герусiСЧ входили два царi i 28 геронтiв. Вони попередньо обговорювали проекти законiв i рiшень. Герусiя була головним судом за державними справами i тяжкими кримiнальними злочинами. За СЧСЧ вимогою i наполяганням могли бути скинутi царi. Геронти нiкому не пiдкорялися i нi перед ким не звiтувалися.

Найбiльша влада зосереджувалася в руках ефорiв. Вони складали колегiю iз 5 чоловiк, яка щороку обиралася народними зборами за рекомендацiСФю герусiСЧ. Ефором мiг стати будь-який спартанець. РЖмям першого ефора називався рiк. Колегiя ефорiв фактично володiла вищою владою в краСЧнi, аж до права суду над царями i членами ради старiйшин, вiдала всiма питаннями внутрiшньоСЧ i зовнiшньоСЧ полiтики, скарбницею. Практично вони були не пiдзвiтнi навiть геронтам. Ефори стежили за вихованням пiдростаючого поколiння в агелах, спостерiгали за поведiнкою, моральнiстю спартанцiв у побутi, пiд час сиссiтiй, в гiмнасiях, були присутнiми на вiйськових заняттях. Вони мали своСЧх iнформаторiв. СЧм пiдпорядковувалися гармости, в СЧхньому розпорядженнi перебували озброСФнi пiшi й кiннотнi загони, а також особливий корпус iз трьохсот вершникiв. Державнi чиновники називалися ага-турами.

Арiстотель вiдзначав, що через бiднiсть ефори пiддавалися пiдкупу. Вони пiдтримували iнтриги i розлади мiж царями, у випадку вiдсутностi в царя чоловiчого потомства самi пiдшукували йому нову дружину. Один раз на вiсiм рокiв ефори робили астрологiчнi розрахунки i якщо розмiщення зiрок здавалося СЧм несприятливим, це було приводом для них добиватися усунення небажаних СЧм царiв.

Ефори головували на засiданнях ради старiйшин, особливо у тих випадках, коли герусiя виконувала роль верховного суду. Вони могли притягнути до суду геронтiв, царiв, накласти на них штраф, до СЧхнiх повноважень входив розгляд скарг i позовiв з майнових спорiв громадян. Ефори захопили владу в Спартi не вiдразу, спочатку як контрольний орган вони повиннi були спостерiгати за дiями царiв, обмежувати СЧхнiй вплив на державнi справи i лише з часом вiдтiснили на другий план царiв i раду старiйшин.

Наявнiсть у Спартi не одного, а двох царiв було результатом обСФднання верхiвки ахiйськоСЧ та дорiйськоСЧ знатi. Царський титул передавався у спадок по чоловiчiй лiнiСЧ. Царi мали великi маСФтки. Вони брали участь у спiльних трапезах спартанцiв. Раз у девять рокiв вони проходили релiгiйнi випробування.

У мирний чаiарi виконували функцiСЧ жерцiв. Вони розглядали судовi справи з питань шлюбно-сiмейного права, спадщини, всиновлення. Пiд час вiйськових походiв, коли царi оголошувалися командуючими, СЧхня влада була абсолютною. Однак i тут ефори спостерiгали за СЧхнiми дiями, керували подiлом вiйськовоСЧ поживи. За прорахункн в командуваннi чи iншi упущення ефори могли притягнути царя до судовоСЧ вiдповiдальностi. Щомiсяця царi давали клятву ефорам i геронтам дотримуватися законiв i звичаСЧв краСЧни. Спарта була закритою державою. Купцям заборонялося завозити до неСЧ своСЧ товари. ПриСЧзд посла супроводжувався складними попереднiми узгодженнями.

За формою органiзацiСЧ влади, суспiльним ладом Спарта посiдаСФ особливе мiiе серед давньогрецьких полiсiв. Низький рiвень технiки, вкрай вiдстала економiка, обтяжена пережитками родового ладу, постiйний страх перед можливим повстанням iлотiв обумовили створення системи закладiв та iнститутiв, покликаних зберегти, змiцнити корпус повноправних спартанцiв. Знамените спартанське виховання являло собою могутнiй засiб обробки громадськоСЧ думки, що позначилося на всьому життСФвому устроСЧ спар-тиатiв, вплинуло на СЧхню культуру i психологiю. Воно доповнювалося свiдомим iзоляцiонiзмом i насаджуваною ксенофобiСФю.

За зовнiшнiми ознаками Спарта монархiя, оскiльки на чолi держави стояли два царi. Та позаяк влада фактично належала ефорам i радi старiйшин, то Спартанська держава була рiзновидом античноСЧ олiгархiСЧ.

Закостенiла, архаСЧчна влада Спарти, СЧСЧ вiдсталий полiтичний лад мали своСЧм наслiдком економiчний i культурний занепад. В iсторiСЧ Спарти не було знаменитих учених, скульпторiв, письменникiв. Прославилися лише полководцi.

Кожна нова вiйськова перемога Спарти ослаблювала СЧСЧ, примножувала кiлькiсть вдiв i сирiт. Знаменитий iсторик Фукiдiд (460400 рр. до н. е.), який вiдвiдав Спарту в останнiй чвертi V ст. до н. е., винiс сумне враження. На фонi розкошi й величi афiнського зодчества вiку Перiкла Спарта здалася невиразним провiнцiйним селищем.

РЕФОРМИ ЛРЖКУРГА

Джерела повiдомляють, що Лiкург вивчав закони крiтських царiв у частинi державного устрою. За легендою, переконавши народ, царiв i геронтiв прийняти його закони, вiн зморив себе голодом.

Реформи, якi за традицiСФю приписують Лiкургу, вiдносяться до першоСЧ половини VII ст. до н. е. За короткий час Лiкург врятував народ вiд заколотiв i безладдя. Насправдi, за чотири столiття до ПелопоннеськоСЧ вiйни у Спартi не було полiтичних потрясiнь. Дрiбнi iнтриги мiж царськими сiмями не беруться до уваги.

РЖноземцiв у Спартi вражав громадський спокiй i безпека, беззаперечне пiдкорення молодших старшим, небагатослiвнiсть i законослухнянiсть спартанцiв, потайнiсть i засекреченiсть у державних справах. Вони дивув