Реформы Ликурга
Информация - Юриспруденция, право, государство
Другие материалы по предмету Юриспруденция, право, государство
алися завзятiй прихильностi спартанцiв до вiйськових занять i атлетичних вправ, СЧхнiй байдужостi до наук i мистецтва. Правителi прагнули повнiстю iзолювати державу, своСЧх спiвгромадян вiд спiлкування з iншими полiсами i народами. Торговельнi стосунки з iншими краСЧнами були забороненi ще в VI ст. до н. е. Пiд загрозою смертi спартанцям заборонялося з особистих потреб виСЧжджати за межi своСФСЧ держави. ВиСЧзд за кордон дозволявся лише воСФначальникам, послам i проксенам.
РД така думка, що приписуванi Лiкургу античною традицiСФю реформи насправдi СФ тривалий процес перебудови суспiльноСЧ системи дорiйцiв. Саме ж Лiкургове законодавство, продукт колективноСЧ творчостi кiлькох або навiть багатьох реформаторiв. Основною метою здiйснюваних перетворень було згуртувати колектив громадян в критичнiй обстановцi пiсля другоСЧ МессенськоСЧ вiйни.
Реформи Лiкургаце комплекс перетворень соцiально-економiчного i правового характеру, в результатi яких ненависна демосу знать формально зникла, нiби розчинилася в масi спартанських громадян. Усi спартанцi, якi призивалися в ополчення, були надiленi земельними дiлянками (клерами). В Лаконiцi i МессенiСЧ СЧх налiчувалося близько 10 тис. Клер вважався невiдчужуваним, потомственним володiнням, а оскiльки земля була власнiстю держави, то його не можна було продати, подарувати, оформити у спадок. Розмiри дiлянок були однаковi для всiх, тим самим на основi економiчноСЧ рiвностi стверджувалась община рiвних. Дiлянки обробляли iлоти, обовязком яких було утримувати спартанця та його сiмю.
Становище iлотiв можна розглядати як специфiчний рiзновид античного рабства. Особливiсть правового становища iлота в тому, що вiн не був вiдокремлений вiд засобiв виробництва, самостiйно вiв господарство, користувався своСФю худобою та iнвентарем, половина зiбраного ним урожаю залишалася в його розпорядженнi. Однак спартанцi мали над iлотами абсолютну владу.
Багато вчених вiдносять СЧх до категорiСЧ рабiв. Спартанцi не втручалися в господарськi справи своСЧх iлотiв, але останнi вiдповiдали життям за несвоСФчасну сплату натурального оброку чи податi. РЖлотiв не можна було вiдпускати на свободу, продавати за межi держави. Вони вважалися общинно-державною власнiстю. Це економiчно i юридичне змiцнювало общину рiвних, завершувало трансформацiю полiса з общини в рабовласницьку державу зi своСЧми специфiчними особливостями. ЖиттСФвий уклад демоса, його традицiСЧ, звичаСЧ стали законом.
Дiлянки землi отримали й перiекиремiсники, крамарi. Таких надiлiв налiчувалося близько ЗО тис. Перiеки були вiльними, але не мали полiтичних прав. Вони сплачували податки, податi, а пiд час вiйни залучалися для служби в допомiжних частинах.
Повноправнi спартанцi вважалися рiвними мiж собою, СЧхнiй образ життя вiд народження до смертi жорстко регламентувався. Немовля пiсля народження оглядала спецiальна комiсiя. Якщо воно мало явнi фiзичнi вади, було iнвалiдом, то пiдлягало негайному умертвлiнню.
РЖз 7 рокiв хлопчики виховувалися в гiмнасiях, пiд наглядом наставникiв-педагогiв. Вони утримувалися в суворих умовах, аби з них виросли витривалi воСЧни, якi вмiють беззастережно пiдкорятися. Дiти спали на невкритому сухому очеретнику, ходили босi, купалися в холодних струмках. Вночi юнаки влаштовували засiдки на дорогах i полювали на iлотiв. Так СЧх привчали до войовничостi й жорстокостi. Дiвчата ж регулярно займалися гiмнастичними вправами, щоб стати здоровими матерями.
Навчанню грамотi та iншим наукам не надавалося великого значення. Разом з дiтьми спартанцiв в агелах виховувалися вихiдцi з нижчих верств суспiльства, зокрема мофаки дiти вiд змiшаних шлюбiв (мiж спартанцем та iлоткою). Головна мета навчання i виховання пiдготовка майбутнього воСЧна. Досягнувши 14-лiт-нього вiку, пiдлiтки пiддавалися випробуванням (агонам) жорстокому побиттю перед алтарем Артемiди.
Спiльне виховання хлопчикiв з дiвчатками мало своСЧм результатом раннi шлюби. Наречений, дотримуючись давнiх звичаСЧв, крав наречену. Втiм, це робилося за взаСФмною згодою своСЧх та СЧСЧ батькiв. Заховавши наречену в своСЧх знайомих, майбутнiй чоловiк таСФмно вiдвiдував СЧСЧ, пострижену i вдягнену в чоловiчий одяг. Коли вiн знiмав з неСЧ пояс символ цнотливостi, наречена ставала де-факто його дружиною, але вступала в будинок чоловiка пiсля весiлля. Нареченi приносили жертви Зевсу та його дружинi. Посаг нареченiй не належав. При укладеннi шлюбу, окрiм волi батькiв, враховувалась i думка посадових осiб.
З 20 до 60-ти рокiв спартанець вважався вiйськовозобовязаним i повинен був систематично, майже щоденно вдосконалювати своСЧ атлетичнi та бойовi навички. До ЗО рокiв вiн не мав полiтичних прав, йому належало в усьому дотримуватися порад свого опiкуна, наставника.
Спартанцi носили однаковий одяг, користувалися однаковим домашнiм начинням, дотримували стандартну, загальноприйняту форму бороди та вус. До ЗО рокiв спартанець повинен був одружитися, iнакше вiн щорiчно пiд час релiгiйного свята пiдлягав побиттю з боку жiнок. Тим, хто мав трьох, чотирьох синiв, виявлялась особлива повага, СЧм надавалися рiзнi пiльги.
Соцiальний статус жiнок у Спартi був порiвняно високим. Вони не знТСали багатьох турбот по господарству, iлоти доставляли СЧм продукти, дiтей виховувала держава. Чоловiки часто гинули у вiйнах. Дружини i вдови iз знатних сiмей мали значне матерiальне забезпечення. В СЧхнiх руках в IV ст. до н. е. зосередилось близько двох пятих, а