Реформи Івана IV Грозного
Курсовой проект - История
Другие курсовые по предмету История
°вницькі органи і місцеве самоврядування. Опричнина не повинна розглядатись як ступінь до нової прогресивної самодержавної форми правління, як часто її визначають. В більшій мірі вона була поверненням до часів удільного правління, якщо мати на увазі поділ країни на опричнину і земщину. Опричнина була реформою, але реформою з протилежним знаком. Про це свідчать її наслідки.
ВИСНОВКИ
Такими були заходи, вироблені Іваном Васильовичем Грозним з колом бояр і Сильвестром в 50-их рр. XVI століття. Они касались многих сторон тогдашней жизни и вносили в жизнь много добра; поэтому они и пользуются большой славой.
Таким образом, положительное значение царя Ивана в истории нашего государства далеко не велико, как можно было бы думать, судя по его замыслам и начинаниям, по шуму, какой производила его деятельность. Грозный царь больше задумывал, чем сделал, сильнее подействовал на воображение и нервы своих современников, чем на современный ему государственный порядок.
Карамзін перебільшував трохи, поставивши царювання Івана Грозного, одне з найпрекрасніших на початку, за кінцевими результатами його в один рядок з монгольською навалою і лихоліттями удільного часу.
Головною особливістю перетворень періоду правління Обраної Ради стало безладдя в їх проведенні і в той же час комплексність, відвертий про дворянський характер. Влада приходила до висновку про необхідність цих змін в процесі самих реформ, чітко накресленої програми дій не існувало. Однак зміни відрізнялись чіткою правовою спрямованістю, що було зумовлено створенням нової правової системи. Отже, реформи не можна називати слабкими, бо головні установи і інститути, основні регламентуючі норми пережили і опричнину, і самого Івана Грозного, виходить, досягли своєї мети. В результаті реформ Росія отримала нове зведення законів Судебник 1550 р., нову систему управління на місцях і в центрі. Військово-служива система набула свого кінцевого вигляду і стала фундаментом Російської монархії. Війни наступного періоду довели, що держава має великий військовий потенціал, небезпечний для всіх її сусідів. Реформи супроводжувались розвитком торгівельних і дипломатичних відносин їз Заходом. Розвивається наука, мистецтво, натупає період розвитку держави і, якби реформи не наштовхнулись на протидію аристократії, права якої обмежувались, вони в призвели до ще масштабніших позитивних результатів. Але ворожість боярства веде до опричнини. Проводячи реформи, Обрана Рада використовувала традиційний механізм управління, провідне місце залишалось за Боярською Думою. Практичною розробкою і впровадженням реформ займались прикази. Нововведення не втілювались у життя без участі бояр. Однак уряд Івана Грозного не міг абсолютно успішно вести реформаторську діяльність з тої причини, що в ньому самому не було одностайності і згоди. Та все ж таки реформи, не дивлячись на деякі негативні сторони, можна рахувати успішними.
Жорстокість, терор показник слабкості влади, її неспроможності домогтися своїх цілей звичними шляхами. Замість тривалої і складної роботи зі створення державного апарату цар Іван Грозний намагався використовувати найбільш простий метод: не роблять наказати, не слухають стратити.
Але цей шлях терору був неприйнятний для діячів Обраної Ради. Суворість і жорстокість покарань уміщувались в систему цінностей століття: людей страчували навіть за підозрою в розбої, зізнання добували за допомогою тортур, офіційно закріплених законом, єдиним видом тюремного увязнення визнавали довічне, від служивих людей вимагали підкорення, але це не було атмосферою масового терору, загального страху, масових доносів.
Отсюда и вытекает сопротивление Сильвестра и Адашева тем или иным начинаниям царя и упорство в проведение в жизнь собственных предначертаний. Конфликт разрешился падением Избранной Рады.
Реформи 50-их рр. підготували країну до наступних реформ, хоча носили не повсюдний характер через невеликі грошові витрати на їхнє проведення і поступове запровадження в життя. Ці перетворення не тільки продовжували починання попередників, але щось починали з нуля. Таким чином, вони були спрямовані на потреби держави і виражали інтереси бояр і аристократії. В основному перетворення носили позитивний потенціал, бо послужили стимулом для подальших змін в економіці. Але не дивлячись на це, деякі області державного управління залишились занедбаними, наприклад, дипломатія. Боярська боротьба за владу звела на нуль її авторитет. Але ці реформи підготували державу до наступних перетворень.
Список використаних джерел та літератури
Джерела:
- Хрестоматия по истории СССР с древнейших времен до конца ХVIII века: Пособие для учителя/ Сост. П.П. Епифанов О.П. Епифанова 2-е изд., дораб. М.: Просвещение, 1989. 288 с.
Література:
- Альшиц И.П. Начало самодержавия в России. Государство Ивана Грозного - Л.: Наука, 1988. 242 с.
- Головатенко Е.Н. История России: спорные проблемы. - М: Наука, 1989. 345 с.
2.3. Зимин А.А. Реформы Ивана Грозного. М.: Прогресс, 1964. 216 с.
2.4. Карамзин Н.М. История Государства Российского. В 3 кн. Кн. 2. Тт. V, VI, VII, VIII. М.: Книга, 1988. 585 с.
2.5. Ключевский В. О. Краткое пособие по русской истории. М.: Наука, 1990. 412 с.
2.6. Ключевский В. О. Исторические портреты. Деятели исторической мысли. М.: Правда, 1991. 624 с.
2.7. Кобрин В. Б. Иван Грозный. М.: Наука, 1968. 128 с.
2.8. Костомаров Н. И. Русская история в жизнео