Реформаторський рух в Китаї
Информация - История
Другие материалы по предмету История
Широко використовували допомогу християнської церкви. У 1830 році католицька церква вже мала в Китаї чотирьох єпископів і девятнадцять священиків французів, португальців, іспанців і італійців. Після укладення китайсько-американського договору 1844 році до Китаю хлинули натовпи місіонерів різних віровчень. Все вони користувалися правами екстериторіальності, обумовленими цим договором.
Орієнтація на Захід, який Чи сам Хун-чжан вважав золотим часом, потерпіла банкрутство у війні 18941895 років; та частина промисловості, яка знаходилася в руках проіноземної кліки, була дезорганізована. Під час японо-китайської війни китайські армія і флот зазнали повної поразки, а іноземні держави активно здійснювали цей розділ на практиці, що спонукало частину маньчжуро-китайського пануючого класу і інтелігенції, зачепленої буржуазними ідеями, прагнули дати відсічі зовнішній загрозі. В цьому корені ідей національної оборони, що також лежали в основі реформаторського руху.
Тож можна зробити висновок, що низка військових поразок у зіткненні з Західними державами призвели до втрати Китаєм суверенітету і встановлення іноземного контролю за митною системою, створення концесій і сеттельментів явились основним мотивом до пошуку шляхів з кризи. Таким шляхом могли стати лише реформи. Перша спроба реформ політика самопосилення, яка завершилась поразкою в японо-китайській війні і показала більшу ефективність реформ проведених в Японії. Незважаючи на це політика самопосилення створила умови для формування китайського капіталізму. Будуються не лише військові, а й цивільні підприємства на які починають допускати національний капітал. З виходом на ринок виявляється неефективна політика державного управління в сфері економіки. Здійснюються перші кроки до приватизації промисловості.
Створюються дрібні та середні підприємства очолювані торговцями і багатими землевласниками. Китайська промислова буржуазія формувалась за рахунок сільських багатіїв і чиновників. Але китайський уряд продовжував стримувати приватного власника. Третім і найбільш проторованим шляхом розвитку китайського капіталізму стало створення іноземного сектору. На його користь діяла вся система митних відносин Китаю.
Тож для розвитку китайського капіталізму характерне одночасне існування найбільш архаїчних форм (мануфактури) і найрозвиненіших (великі фабрики). Монопольне право при цьому належало державі і іноземному капіталу, що ставило нову молоду китайську буржуазію у конфлікт з устоями держави і засиллям іноземців. Маньчжурська династія не була зацікавлена в швидкому економічному розвитку країни, бо це підривало її владу.
Потрібно додати ще одну вагому причину поразка у японо-китайській війні, що сколихнула китайське суспільство, призвела до оформлення двох опозиційних сил: революційно-демократичного руху і реформаторського.
2 Програма реформ Кан Ю-вея
Вже в період франко-китайской війни прогресивно мисляча інтелігенція, зосереджена головним чином в Шанхаї і Гонконзі, прагнула реформаторських перетворень. Наприклад, Фин Гуй-фень (послідовник Лінь Цзе-сюя) написав книгу Протест Сяо Бінь-лу, в якій затверджував, що правила моралі і етики, властиві китайцям, слід доповнити мистецтвом зміцнення і збагачення країни. Це мистецтво зміцнення і збагачення полягало в наступних чотирьох положеннях: ні у кого не повинно бути зайвого майна; із землі не слід одержувати зайвого прибутку; государ і народ не повинні бути далекі один від одного; слово і справа не повинні розходитися. В першу чергу він пропонував відмінити стару систему іспитів на державні посади, заснувати школи, вивчати європейську науку, побудувати верфі і артилерійські заводи, будувати новітні машини. Методи здійснення таких планів здавалися йому виключно легкими; за його словами, хай тільки імператор збудить енергію в своїх підданих і все разом встане на місце.
Ще більш, ніж Фин Гуй-фень, відомий Ван Тао. Він побував в Англії, познайомився з наукою Заходу і після повернення на батьківщину став редактором гонконгської газети Сюнь-хуаньжібао, на сторінках якої почав пропаганду реформ. Він преклонявся перед тим, що в Японії всі державні інститути в загальних рисах схожі з європейськими, і вважав, що Китаю негайно слід провести реформи в чотирьох областях старої державної системи: в заміщенні державних посад, в підготовці армії, освіті і судовому устрої. Ще більш необхідним було перш за все завоювати сьогодні довіря народу, вести народ вперед, погодившися з його інтересами, і поступати, погодившися з волевиявленням народу . Перед війною 18941895 років пропаганду реформаторських поглядів вели Чжен Гуань-ін, Хе Ци, Ху Лі-юань, Чень Цю і інші. Чень Цю написав Загальні міркування про краще правління, Записки про положення в країні (зєднані під загальною назвою В покинутій хатині). Всі вони пропонували скликати парламент і ввести конституцію. Чжен Гуань-ін говорив: при монархії влада дістається вищим, при народовладді низьким; якщо ж при владі перебувають одночасно і монарх і народ, то влада розподіляється рівномірно. Немає більшої зручності для законодавства і єднання думок, ніж при такому ладі.
Під час японо-китайської війни 18941895 років русофільське угрупування а подавило проанглійське угрупування імператора таким чином, проанглійське угрупування зазнало поразки. Це був самий відповідний момент дл?/p>