Рентгенологiчний метод дослiдження в променевiй дiагностицi
Информация - Медицина, физкультура, здравоохранение
Другие материалы по предмету Медицина, физкультура, здравоохранение
?ання цифрових проекцiйних рентгенiвських зображень, наприклад, оцифровка аналогових вiдеосигналiв, якi поступають iз телевiзiйноСЧ камери (системи рентгенiвське зображення посилювач телевiзiйна система.
Цифрове зображення можна вивести на телевiзiйний екран (цифрова флюороскопiя) чи сфотографувати малоформатною камерою (цифрова флюорографiя). Рiзновiднiсть даноСЧ технологiСЧ використовуСФться в ангiографiСЧ для зображень. Крiм показу цифрових ангiограм, даний метод можна використовувати також i для неконтрастованих зображень кровоносних судин iз СЧх зображень пiсля введення контрастноСЧ речовини. Результатом буде вибiркова та покращена вiзуалiзацiя судин: всi iншi структури, наприклад кiстки, бiльш менш видаляються. Цю технологiю називають цифровою (дiгiтальною) субтракцiонною ангiографiСФю.
Закономiрностi отримання рентгенiвського зображення а також правила, якi свiдчать про те, як побудованi частини тiла в нормi або при патологiСЧ по тiнях та просвiтленнях вивчаються в спецiальному роздiлi, який зветься скiалогiя (греч. skia-тiнь, logos-вчення).
Аналiз рентгенiвського зображення проводять оцiнюючи його якiсть, а також скiалогiчнi властивостi тiней (СЧх положення, кiлькiсть, розмiри, форму, iнтенсивнiсть, структуру, контури).
За перiод iснування рентгенологiСЧ розроблено декiлька законiв скiалогiСЧ: закон абсорбцiСЧ, сумацiСЧ тiней, проекцiйний закон i закон тангенцiальностi.
Згiдно за законом абсорбцiСЧ тiнь прямо пропорцiйна ступенб поглинання рентгенiвського випромiнювання, а ступiнь поглинання залежить вiд атомного складу, щiльностi та характеру рентгенiвського випромiнювання. Звiсно, що всi гази (повiтря в легенях, гази в кишкiвнику, та iн.) створюють просвiтлення.
Мякi тканини, до яких вiдносять мязи, паренхiматознi органи, мозок (крiм жировоСЧ тканини), кров, лiмфа, сеча, жовч, а також патологiчнi тканини та рiдини (пухлини, ексудат, трансудат) однаково прозорi i дають рiвномiрну тiнь.Жирова тканина маСФ меншу абсорбцiйну властивiсть i вiдображаСФться у виглядi слабкiшоСЧ тiнi. Щiльнi тканини (емаль, дентин, кiстки, звапнення) дуже добро поглинають рентгенiвськi променi i створюють тiнi високоСЧ щiльностi. Металевi сторонi тiла, позитивнi рентген контрастнi речовини створюють тiнi металевоСЧ щiльностi.
Рентгенiвське зображення мiстить iнформацiю, яка вiдноситься до всiх частин тiла, яке розмiщене по ходу рентгенiвського випромiнювання.
Проекцiйний закон виявляСФ будову рентгенiвського зображення. Рентгенiвське випромiнення являСФ собою пучок променiв, що розходяться, тому рентгенiвське зображення завжди збiльшене. Воно тим бiльше, чим далi вiд обСФкта розмiщений приймач випромiнення i чим ближче до нього знаходиться рентгенiвський випромiнювач. На цьому принципi засновано здiйснення знiмкiв з прямим збiльшенням зображення. При значному вiддаленi випромiнювача вiд обСФкту та приймача променi в рентгенiвському пучку становляться практично паралельними, при цьому розмiри обСФкту та його зображення практично спiвпадають.
Дуже важливим СФ той факт, що рiзнi по формi обСФкти можуть давати однаковi по формi зображення i навiть один i той же обСФкт в залежностi вiд його розмiщення може по-рiзному вiдображатись на рентгенограмi. Так цилiндр, шар i конус можуть отворювати зображення круга, а порожнiй цилiндр в залежностi вiд його розмiщення вiдображаСФться або у виглядi кiльцеподiбноСЧ тiнi, або прямокутноСЧ.
Цим пояснюСФться рiзноманiтнiсть зображень органiв на рентгенограмах.
При змiненнi кута мiж довгою вiссю обСФкта та центральним променем вiдбуваСФться проекцiйне викривлення. У випадку перпендикулярного розмiщення (рис.,) довгоСЧ вiсi обСФкта центральному променю спостерiгаСФться невелике збiльшення зображення, при зменшенi кута скорочення, а при спiв падiннi мiнiмальнi розмiри зображення
Закон тангенцiальностi виявляСФ контури обСФкту, якi чiтко виявляються на рентгенограмi, коли рентгенiвський промiнь проходить тангенцiально до його поверхнi. Деталi обСФкту, якi вiдрiзняються за щiльнiстю диференцiюються в тих випадках коли СЧх межа маСФ перпендикулярний напрямок. РЖнодi вiдбуваСФться сумацiя розмiщених обСФктiв рiзноСЧ щiльностi, що пiдвищуСФ iнтенсивнiсть тiнi.
Таким чином, все це свiдчить про те, що для отримання найбiльш повноСЧ iнформацiСЧ про дослiджуваний обСФкт треба обовязково виконувати двi, а при можливостi i три проекцiСЧ.
Рентгенiвський метод це метод вивчення будови i функцiСЧ рiзноманiтних органiв i систем, оснований на якiсному i-або кiлькiсному аналiзi пучка рентгенiвського випромiнювання, що проникаСФ через тiло людини.
Рентгенологiчне дослiдження на сучасному етапi виконуСФться в любiй лiкувальнiй установi, воно просте i необтяжливе для пацiСФнта. Показання до нього широкi, але в кожному конкретному випадку повинно бути обгрунтоване, так як повязане з променевим навантаженням.
Вiдносним протипоказанням до рентгенологiчного дослiдження СФ надзвичайно важкий i збуджений стан хворого, а також невiдкладнi випадки, якi потребують термiнового хiрургiчного втручання (вiдкритий пневмоторакс, кровотеча).
Список використаноСЧ лiтератури
- ДударевА.Л., КишковскийА.Н.Методические рекомендации по лучевой терапии неопухолевых заболеваний. Ленинград. 1989. 176 c.
2. Клиническая рентгенрадиология (руководство). Т.5. Под ред. Г.А.Зедгенидзе. М.: Медицина, 1985. 303 c.
3. КозловаА.В.Лучевая терапия злокачественных опухолей. М., 1976. 199 c.
4.