Релiгiя в життi украСЧнського народу
Информация - Культура и искусство
Другие материалы по предмету Культура и искусство
Вµ в XVIXVII ст. московiти молились у церквах лише до тих iкон, якi самi приносили з дому, а перед iншими навiть не знiмали шапок.
Християнiзацiю МосковiСЧ гальмувала масова неписьменнiсть i релiгiйна iндиферентнiсть народу. Подекуди ще в XVIXVII ст. простi люди не знали жодноСЧ молитви. Вiра зводилась переважно до виконання обрядiв, тобто була поверховою. Серед тамтешнього духовенства панували грубiсть, пияцтво i неосвiченiсть. Навiть такий ненависник УкраСЧни, як Петро Перший, змушений був запрошувати в духовнi заклади черкаських (украСЧнських) вчителiв, якi навчали там украСЧнською мовою i ставились зверхньо до мiiевих учнiв. Московське село було християнiзовано лише у XVXVI ст. i навiть у XVII ст.
Пояснюючи причини такоСЧ кволоСЧ християнiзацiСЧ пiвночi, РЖван ОгiСФнко писав, що там мешкало багато рiзних несловянських племен, якi продовжували мiцно стояти на своСЧй поганськiй вiрi й не приймали християнства. Безумовно, таке становище впливало й на вiрування тамтешнiх словянських племен.
З прийняттям християнства передхристиянський свiтогляд наших предкiв не зник. Безумовно, з поглибленням християнiзацiСЧ усiх сфер життя його вплив постiйно звужувався. Таким чином, у давньому народному свiтоглядi взаСФмодiяли два свiтогляди церковний i народно-двовiрський. Якщо перший ТСрунтувався на християнських засадах, то другий видозмiнювався, еволюцiонував у напрямi до першого. Двовiрство повязане з поширенням на украСЧнських землях апокрифiчноСЧ лiтератури, що надходила з ВiзантiСЧ, БолгарiСЧ та СербiСЧ. Церковно-релiгiйнi перекази приносили з чужих краСЧв також паломники. Нашi предки нерiдко ототожнювали Святе Письмо, що розповсюджувалось серед них, з рiзними апокрифiчними творами, iсторичними переказами та повчальними тлумаченнями. Апокрифiчнi твори були своСФрiдним мостом вiд поганства до християнства. Так християнський свiтогляд зливався з передхристиянськими уявленнями та вiруваннями.
Свiтогляд украСЧнського народу формувався на ТСрунтi давньоязичницьких уявлень i вiрувань, християнських переказiв та апокрифiчних сказань. Вони втiлювались у формi легенд, колядок i щедрiвок, народних звичаях i обрядах, традицiйних нормах моралi. У цьому свiтоглядi поСФднувався власний досвiд народу, а запозичення вiд iнших народiв набували нових народних рис, втрачали чужi властивостi.
Двовiрство залишилось не лише в украСЧнцiв, а й в iнших народiв, набувши статусу нацiональних вiрувань i звичаСЧв. Шляхи до цього могли бути рiзними. По-перше, старi релiгiйнi поняття наповнювались новим змiстом, як цього вимагало християнство (Бог, Господь, молитва, рай, пекло, грiх, свято, храм тощо). Дохристиянськi божества часто переводились у нову демонiчну iСФрархiю (бiси, дияволи i т.п.) або СЧхнi якостi переносились на християнських святих (наприклад, на РЖллю, Юрiя, "асiя та iн.). По-друге, християнськi свята хронологiчно збiглися з дохристиянськими, що надавало СЧм нового забарвлення. Примiром, у Святий вечiр господарi боронилися вiд злоСЧ сили магiчними дiями i залiззям (лемешем вiд плуга, iстиком без держака, сокирою), яке клали пiд святковий стiл, а свято Трiйцi в народi називалося Зеленими святами, i люди квiтчали своСЧ хати й поля зеленими вiтами клену, липи, ясеня, осоки та iнших дерев. По-третСФ, переосмислювались стародавнi обряди. Ще й зараз у деяких мiiевостях до труни небiжчика кладуть мiднi грошi аби було чим заплатити за переСЧзд рiчки до раю. Вiд старих вiрувань з певним переосмисленням дiйшла до нас свiчка, яка застосовуСФться в рiзних обрядах. По-четверте, при виконаннi деяких обрядiв зберiгаСФться пошана до Сходу, звiдки начебто починаСФться життя (наприклад, орiСФнтацiя церковних вiвтарiв, обернення пiд час молитви, похорони мерцiв обличчям на Схiд тощо).
Отже, щодо двовiрства украСЧнського народу, то воно стосуСФться, насамперед, обрядовостi, бо культи поганських богiв категорично вiдкидались одразу. Обряди ж наповнювались новим змiстом i пiдпорядковувались вимогам новоСЧ вiри, що зберiгало СЧхнiй традицiйний нацiональний характер та глибинний звязок з минулим. Християнським змiстом наповнювались колядки, щедрiвки, веснянки, купальськi, жниварськi та iншi пiснi.