Религия как потребность мировоззрения
Информация - Культура и искусство
Другие материалы по предмету Культура и искусство
МIНIСТЕРСТВО ОСВIТИ УКРАРЗНИ
ЧЕРКАСЬКИЙ IНЖЕНЕРНО-ТЕХНОЛОГIЧНИЙ IНСТИТУТ
КАФЕДРА
ФРЖЛОСОФРЖРЗ
РЕФЕРАТ
з релiгiСФзнавства
на тему:
"Релiгiя як потреба свiтогляду"
Перевiрив:
Виконав:
Студент групи СМ-510
Дронiн Борис
ЧЕРКАСИ 1997.
План.
- Що являСФ собою Релiгiя.
- Свiтоглядна функцiя РелiгiСЧ.
- Виникнення первинного свiтогляду.
а) мiфологiчний аспект.
б) космологiчний аспект.
Ядром теоретичного релiгiСФзнавства виступаСФ фiлософiя релiгiСЧ. Пiд останньою розумiСФться фiлософське пояснення релiгiСЧ. В сучаснiй фiлософськiй думцi iснують два напрями обгрунтування фiлософiСЧ релiгiСЧ: iдеалiстичний (релiгiя визначаСФться як центральне суспiльне явище, в релiгiйнiй свiдомостi вiдображаСФться змiст потойбiчних, надприродних факторiв) i матерiалiстичний (релiгiя СФ суспiльно-iсторичним продуктом з СЧСЧ внутрiшнiми закономiрностями розвитку). Вiд iдеалiстичноСЧ фiлософiСЧ слiд вiдрiзняти релiгiйну фiлософiю. З цiСФСЧ причини неможливо ототожнювати фiлософiю релiгiСЧ, яка, наприклад, випливаСФ з корiнних принципiв фiлософського iдеалiзму (об'СФктивного чи суб'СФктивного), з конкретною формою релiгiйноСЧ фiлософiСЧ. Сучасна релiгiйна фiлософiя представляСФ сукупнiсть рiзних напрямiв i течiй, якi розвиваються у християнствi, iсламi, буддизмi та iнших розвинутих релiгiйних системах.
РЖсторiя свiдчить, що численнi релiгiйнi вiрування i культи СФ продуктами суспiльного розвитку, вiдображаючи в своСЧх специфiчних вченнях i доктринах суттСФвi риси рiзних соцiальних епох. У зв'язку з цим релiгiя СФ унiверсальним духовним явищем в життi суспiльства, що об'СФднуСФ за допомогою догматiв, моральних i духовних цiнностей певнi верстви населення у iСФрархiчно побудованi церковнi органiзацiСЧ, протиставляСФ за чiтко визначеними конфесiйними ознаками рiзнi угруповання вiруючих i в контекстi сучасних соцiальних реформ може сприяти консолiдацiСЧ рiзних громад вiруючих у СЧхнiй боротьбi проти
негативних соцiальних вiдхилень i явищ, виконувати iншi функцiСЧ.
Релiгiя це складне соцiальне i духовне явище, коренi якого виходять з глибинних теренiв суспiльноСЧ iсторiСЧ. Соцiальна природа та риси релiгiСЧ вказують на СЧСЧ зв'язок з розвитком суспiльства певноСЧ самовiдтворюючоСЧ системи, де один елемент пов'язаний з iншим. Процеси прогресивних змiн або занепаду духовних цiнностей, в цiлому всього суспiльства неодмiнно позначаються i на iсторичнiй еволюцiСЧ релiгiйних вчень, змiст яких становить основу релiгiйних вiрувань. Звiдси виникаСФ необхiднiсть комплексного вивчення релiгiйних вчень з врахуванням СЧхнього догматичного змiсту i тих суспiльних факторiв, що обумовлюють iсторичнi особливостi виникнення i функцiонування тих чи iнших релiгiйних iдей.
Фiлософiя релiгiСЧ локалiзуСФ предмет вивчення релiгiСЧ. Остання виступаСФ об'СФктом фiлософського знання, насамперед як соцiальне явище. ДослiджуСФться не тiльки механiзм виникнення релiгiСЧ, а й процес СЧСЧ вiдображення у свiдомостi людини, особливостi формування релiгiйних понять, символiв i духовних цiнностей. При цьому об'СФктом фiлософського вивчення СФ не тiльки сама релiгiя, а те соцiальне та природне середовище, що впливаСФ на процес формування релiгiйних вiрувань.
ОднiСФю з важливих функцiй релiгiСЧ СФ функцiя свiтоглядна. Вона полягаСФ в тому, що релiгiя намагаСФться створити власну картину свiту, бiльш того, - власнi соцiально-гносеологiчнi схеми вдосконалення суспiльного життя, визначити мiiе i роль людини в системi природи i суспiльства.
Змiст релiгiйного свiтогляду - не божественний, а людський, або краще сказати - суспiльний не зважаючи на його фанатичнiсть.
В релiгiСЧ наявний i СФ для неСЧ визначальним елемент мiстичний уявлення про надприродне, вiра в його реальне iснування i в можливiсть взаСФмостосункiв з ним. Для сучасних релiгiй - християнства, iудаСЧзму, iсламу, буддизму дуже iстотним СФ елемент моральний, який надаСФ СЧм особливу значущiсть у людському духовно-практичному життi. Цей елемент включаСФ безсумнiвнi загальнолюдськi цiнностi, якi досить близькi в рiзних релiгiях i зберiгають силу й значення також i поза релiгiйною системою. Нарештi рiзноманiтнiсть, "рiзнобарвнiсть" релiгiй зумовленi тим СЧх елементом, який можна назвати цивiлiзацiйним кожна конкретна релiгiя несе вiдбиток тiСФСЧ нацiональноСЧ або регiональноСЧ цивiлiзацiСЧ, в якiй вона сформувалася, вiдбиток традицiй цiСФСЧ цивiлiзацiСЧ, що склалися iсторично, СЧСЧ особливого менталiтету. Досить, скажiмо, порiвняти iудео-християнсько-iсламську традицiю (яка сама включаСФ iстотнi вiдмiнностi мiж цими "авраамiчними" релiгiями) з iндо-буддiйською, щоби побачити специфiчнi риси вiдповiдних соцiокультурних утворень i ментальностей. Так, у першiй з названих традицiй чiтко вираженi особистiсне i активiстське начало, iдеСЧ Бога-Творця i безсмертя iндивiдуальноСЧ душi, яка зберiгаСФ самосвiдомiсть i, отже, самототожнiсть. У другiй традицiСЧ особа не уявляСФться як така. Що володарюСФ самостiйно. Уявлення про реiнкарнацiю (перевтiлення) важко сумiстити iз збереженням iдентичностi, iдеСЧ Бога-творця в класи