Религия как потребность мировоззрения
Информация - Культура и искусство
Другие материалы по предмету Культура и искусство
?ному буддизмi немаСФ, переважаСФ не активiстська, а квiнтистська установка: вiдмова вiд, бажань i СЧх згасання, перехiд у нiрвану.
Властива первiснiй свiдомостi спрямованiсть на антропоморфне пояснення свiту привела до того, що в рамках мiфологiСЧ виникло уявлення про iснування другого плану iснуючого свiту (душi свiту). Слiд зазначити, що в рамках мiфологiчного мислення не iснувало протиставлення природного i надприродного, тому душа розумiлася натуралiстично. При цьому змiни, якi вiдбувалися в дiйсному свiтi, розумiлися як дiСЧ певних суб'СФктiв. Вiдповiдно виникла iдея про те, що для змiни умов людського iснування необхiдно звертатися безпосередньо до духiв. Але людина у своСЧй тiлеснiй формi неспроможна сягнути за межi видимого свiту i здiйснити мандрiвку до духiв. Отже, необхiдно було звiльнити людську душу вiд тiла i в такому станi вiдправити СЧСЧ в мандри. Така iнтерпретацiя була тим бiльш ймовiрною, що першi уявлення про душу виникали завдяки спостереженням за процесами засипання, вмирання. Але звичайний сон для цього не пiдходив, тому що в ньому людина не владарюСФ над своСФю душею. Виникла необхiднiсть в iснуваннi особливого соцiального iнститутушаманства, який складався б iз людей, здатних досягати сноподiбного стану i подорожувати у cвiт духiв.
Шамани були носiями тiСФСЧ ж iдеологiСЧ, що i суспiльний органiзм в цiлому. СЧх бачення свiту грунтуСФться на тих уявленнях, категорiях мислення, що i у СЧх одноплемiнникiв Це приводило до того, що шаманський досвiд органiчно вписувався у структуру мiфологiчного свiторозумiння i служив у подальшому джерелом розвитку первiсноСЧ мiфологiСЧ як, у сферi загальноСЧ масовоСЧ культури, так i у сферi спецiалiзованоСЧ шаманськоСЧ дiяльностi. В цiлому ж у мiфологiчному мисленнi пануСФ принцип партиципацiСЧ.
Первiсна людина дивиться на свiт через призму под-ностi. Оскiльки в основi системи розумiння лежать структури практичноСЧ дiяльностi, а головним елементом останньоСЧ СФ жива людська дiяльнiсть, то свiт розумiвся антропоморфно за аналогiСФю з самою людською дiСФю. Весь свiт оживляСФться, i сама людина виступаСФ як спорiднена свiтi iстота. В цiлому, в мiфологiчному мисленнi представлене СФднiсть людини i свiту, причому, через компенсаторну сформованiсть мiфу, ця СФднiсть не просто iснуСФ в свiдомостi а переживаСФться з усiСФю повнотою вiдчуття СЧСЧ реальностi. Зауважимо, що цей момент мiфологiчного свiтосприйняття стаСФ одним з провiдних мотивiв мiстичного досвiду i сприймаСФться як найвище одкровення, недоступне в умовах звичайного людського iснування.
Такi мiфологiчнi уявлення про свiт мають пряме вiдношення до феноменiв мiстичного досвiду.
Перiод панування первiсних уявлень можна визначити як космологiчний, або мiфопоетичний, оскiльки основний змiст текстiв в семiотичному планi полягаСФ в боротьбi космiчного впорядковуючого начала з хаотичним деструктивним началом, в описаннi етапiв послiдовного створення свiту, а основний спосiб розумiння свiту i розв'язання протирiччя забезпечуСФться мiфом, мiфологiСФю, яка розумiСФться не тiльки як система мiфiв, а й як особливий тип мислення хронологiчно i по сутi протилежний iсторичному i природознавчому типам мислення.
Космологiчна схема найбiльшою мiрою визначаСФ первiснi уявлення про свiт. Вiдповiднi тексти часто складаються з двох частин. Перша присвячена тому, що було до початку (тобто до акту творення): опису Хаосу, який характеризуСФться звичайно серiСФю загальнонегативних суджень типу тодi не було нi неба, нi землi; нi дня, нi ночi; нi жит тя, нi смертi..., або земля ж була безвидна i пуста, i темрява над безоднею.... iнша частина схеми, навпаки складаСФться з серiСЧ позитивних суджень про послiдовне створення елементiв Всесвiту в напрямку вiд загального космiчного до бiльш часткового i людського. Це можна прослiдкувати в таких послiдовностях: вiдокремлення Хаосу вiд Космосу, неба вiд землi, вод вiд землi; виникнення Сонця i Мiсяця, свiтил, вiтрiв; з'являються основнi елементи ландшафту, камiння, рослини, тварини; виникнення людини (першолюдини, першого культурного героя, засновника традицiСЧ), соцiальноСЧ iСФрархiСЧ, структура якоСЧ зумовлюСФться рiзними функцiями соцiальних iнституцiй, культурноСЧ традицiСЧ.
Невiд'СФмна риса первiсних уявлень про свiт нерозривний зв'язок дiахронiСЧ i синхронiСЧ. Дiахронiчний аспект мiфу це розповiдь про минуле, а синхронiчний засiб пояснення дiйсного, iснуючого нинi, а iнодi й того, що iснуватиме в майбутньому. Для первiсноСЧ свiдомостi все, що СФ тепер,результат розгортання початкового прецеденту, експлiкацiя висхiдноСЧ ситуацiСЧ в новi умови космологiчного буття. В цьому значеннi всi подiСЧ космологiчного мiфу лише повторення того, що було в загальному виглядi закладено в актi творення, а всi героСЧ мiфу рiзнi варiацiСЧ демiургу в цьому ж актi. Так, в серединi космологiчного мiфу створюСФться досить цiльна, наочна i тотальна система ототожнень з правилами переходу вiд однiСФСЧ подiСЧ до iншоСЧ, вiд одного героя до iншого. Тому можна стверджувати, що первiсна свiдомiсть найвищою мiрою орiСФнтована на постiйне вирiшення завдань тотожностi.
РЖснуСФ досить численний клас мiфопоетичних текстiв з найрiзноманiтнiшими традицiями, в основу яких покладено ототожнення космiчного (природного) i людського (плоть земля, кров вода, волосся рослини, очi сонце, душа вiтер, голова небо i т. д.).
У мовних даних ряду архаСЧчних традицiй можна виявити чимало свiдчень висхiдних тотожностей у визначеннi простору